СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Бог не має інших рук, крім наших», — владика Йосафат Говера у Старуні
Спільна молитва тисяч прочан, глибокі роздуми над словом Божим, прийняття Святих Таїнств та метаноя сердець — так проходили традиційні чування у Старуні в останній день зими 2024 року. У четвер, 29 лютого, у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача відбулися традиційні нічні моління, які очолив єпископ Луцький владика Йосафат Говера.
Декілька днів тому минуло два роки від початку повномасштабного вторгнення Росії на наші землі та знищення нашого народу. Захищаючи свою незалежність, у спільності ми не опускаємо рук, обороняємось та продовжуємо допомагати кожен на своєму місці, а також єднаємось у молитві за мир в Україні, військових, медиків, волонтерів та усіх, хто зазнає страждань у жорстокій війні. Про це зазначає пресслужба Відпустового центру блаженного Симеона Лукача.
«Найважливішою подією в нашому житті буде наша смерть»
Нічні чування традиційно розпочалися у храмі Свв. Апостолів Петра і Павла із Вечірні, яку очолив архиєрей, а співслужив йому о. Іван Жук.
Одразу після Вечірні владика Йосафат виголосив для всіх паломників повчальну науку, закликаючи понад усе прагнути до спасіння та життя у Божій правді. «Як складно це б не звучало, найважливішою подією в нашому житті буде наша смерть, бо вона покаже наше майбутнє, що з нами буде на Божому суді. Євангеліє застерігає нас від певних небезпек, зокрема йдеться про звичку привʼязуватися до земних речей. Як той юнак, який всім серцем був привʼязаний до свого багатства і зручного життя, так само і ми. Нам потрібно готуватися до зустрічі зі Спасителем, дбати про наш духовний шлях, і завчасно приймати Таїнства для Спасіння душі, що є нашим особистим вибором. Хай Господь дарує нам витривалість Симеона, щоб на суді ми постали в правді та у Божих очах були у світлі», — мовив єпископ.
Згодом душпастирі прочитали молитви на оздоровлення для зцілення від недуг тілесних і фізичних та поблагословили вірних мощами блаженного свщмч. Симеона Лукача. Відтак всіх прочан мирували освяченим єлеєм, просячи заступництва блаженного Симеона в часі молебню до священномученика.
Як у храмі, так і на території Відпустового центру священнослужителі уділяли Таїнства Покаяння, дозволяючи усім охочим прибігти до милосердя Христа та отримати відпущення гріхів.
Під тягарем хреста — наше справжнє життя
Відтак всі паломники спільно з душпастирями вирушили на Хресну дорогу, де розважали над страстями Ісуса Христа, також задумуючись і про власні життєві хрести та страждання.
На останній стації Хресної дороги владика звернувся до вірних, роздумуючи про велику жертву Христа, як і про заперечення правди і викривлення правосуддя, що відбувається також сьогодні. «Хрест — свідок віри і Божої любови. Це не тільки страждання, а наші пріоритети і цінності в житті. Саме під тягарем хреста виявляються всі найгірші і найкращі сторони нашого життя — наші чесноти і наші немочі», — повчав архиєрей.
Очікування, сповнене діяльної любові
Найважливішою та кульмінаційною частиною чувань стала Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив владика Йосафат у співслужінні о. Юрія Сидіра, о. Володимира Лукашевського та великої кількості священників, які прибули до Старуні на чування. Своїм співом Божественну Літургію обрамив хор «Єдині серцем», який прибув з парафії св. Дмитрія УГКЦ, що у м. Івано-Франківськ.
Перед початком спільних молінь, архієрей освятив нові богослужбові речі, а саме дикирій та трикирій — свічки, які традиційно вживаються єпископами під час Архиєрейської Божественної Літургії.
У часі Літургії єпископ виголосив проповідь, закликаючи усвідомити та розпізнати наші провини супроти Бога та покаятися усім серцем: «Господь привідкриває нам Тайну майбутнього, щоб ми жили в очікуванні, сповненому діяльної любові. Втрата усвідомлення гріха є однією з найбільших бід, адже ми живемо в часі, коли панує вседозволеність. Ми не можемо слідувати за волею цього світу. Пригадаймо царя Давида, що став автором псалмів, але сам був грішним, вдався до вбивства й інших гріхів й волів приховати свої провини. І Господь, який шукає за кожною загубленою душею, послав пророка Натана, щоби пробудити совість Давида. Так і з нами, Бог завжди знаходить шлях до наших сердець, щоб відкрити наші духовні очі та обмити з гріха».
Співдіяти у ділі спасіння
Також владика поділився настановами, як бути учнями Христа і по-справжньому бачити потреби ближніх.
«Надто багато є тих, кому ніхто не допоміг опам’ятатися, тому Господь посилає Своїх учнів проповідувати навіть туди, де їх не приймуть. Бог взиває до нас і кличе допомогти іншим усвідомити свої провини. Бог не має інших рук, крім наших, і серця, крім нашого. Ми є Його Церквою, і Він надіється що ми станемо помічниками у спасінні не тільки власної душі, але й інших. Можливо, саме зараз хтось дуже потребує нашої підтримки і допомоги. Тож, просімо в Господа витривалості, щоб ми могли бути одні для одних справді ближніми», — на завершення мовив єпископ.
Під час Служби Божої всі прочани мали можливість чисельно приступити до Пресвятої Євхаристії, прийнявши до серця благодать Господа.
Завершення молитовних чувань
По завершенні Літургії в храмі лунало Многоліття, а відтак духовний гімн нашої України «Боже Великий, Єдиний». Незадовго відбулося уділення Повного відпусту всім тим паломникам, які дотрималися необхідних для цього умов.
Далі о. Юрій Сидір висловив велику вдячність митрополиту Йосафату Говері за те, що він прибув до Старуні та очолив щомісячні молитовні чування, щиро ділячись з прочанами свідченням Христового любові до усіх Його вірних.
Своєю чергою, екзарх Луцький вручив пам’ятні медалі з нагоди 400-ліття мученицької смерті св. Йосафата Кунцевича о. Юрію Сидіру та о. Василю Гоголю.
На завершення чувань відбувся чин освячення речей прочан та їх окроплення свяченою водою.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
