СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Бог нас любить»: владика Степан Меньок роздумує про Божу любов
«Ісус — наш спаситель і визволитель. Алилуя. І, як сказав один католицький проповідник з Америки, Бог відносно нас має свій план, але проблема в тому, щоб ми не зруйнували його гріхом». Такими словами владика Степан Меньок, екзарх Донецький, поділився у черговому духовному роздумі.
Як приємно нам дізнатись, що навіть тоді, коли нас ніхто не буде любити, — Бог нас любить. Звичайно, любить, і тоді ми маємо сміливість наближатися до Нього як до Особи, що нас любить. Пропадає страх перед судом.
Правда, він весь суд віддав Синові своєму. «Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь, щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його. Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, — живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерті перейшов у життя» (Ів. 5, 22–24).
Любов Божа проявилася в тому, що дав Сина свого на смерть жертовну за весь світ. «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним — світ спасти. Хто вірує в нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, — той уже засуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого» (Ів. 3, 16–18).
Ісус — наш спаситель і визволитель. Алилуя. І, як сказав один католицький проповідник з Америки, Бог відносно нас має свій план, але проблема в тому, щоб ми не зруйнували його гріхом. «Ніхто інший не зможе пройти твою дорогу. Тільки ти сам. І не втомлюйся в дорозі… Земля не може втомити того, хто йде. Втомлюють злість, зневіра, відчай і самотність» (Міхай Волонтір).
Самотність. Яка може бути самотність, коли є Бог, який нас любить? Цим контактом з Богом великі подвижники і самітники жили самотньо ціле життя, віддалені від суєти світу. Але, що не кажіть, хочеться мати такий живий контакт і діалог з Богом, як із живою людиною. Щоб ми могли почути живе слово розради і потіхи від нього, як від живого Батька. Може, ми не вміємо слухати? Або потрібно знайти якусь іншу форму спілкування? Хто нам підкаже? … Можливо, треба після молитви закрити уста і відкрити серце у мовчанні…
Ми знаємо, що Він нас чує, — це стовідсоткова правда. А як Він буде говорити до нас? Це стовідсоткова таємниця.
Боже, промов до наших сердець, щоб ми з переповненого серця могли промовляти до інших. Твій голос глушить світ і всі принади його. Може, у Пресвятій Евхаристії твій голос звучатиме голосніше? Навчи нас правильно спілкуватись з Тобою, щоб ми не були самотні. Щоб ми могли відчути передсмак неба вже тут, на землі. Амінь.
† Степан Меньок,
екзарх Донецький
