«Бажаю, щоб наша Церква на теренах Екзархату була люблячою Матір’ю для всіх людей», — владика Богдан Дзюрах з нагоди інтронізації

СЛОВО

преосвященного владики Богдана Дзюраха,
апостольського екзарха для українців візантійського обряду в Німеччині та країнах Скандинавії,
з нагоди Чину інтронізації

(18 квітня 2021 року, м. Мюнхен)

Ваше Блаженство, Патріярше Святославе,

Hochwürdigster Monsignore Claudiu-Cătălin Carteş, Vertreter des Apostolischen Nuntius von Deutschland,

[укр. переклад: Всесвітліший монсеньйоре Клаудіо-Каталін Картеш, представнику Апостольського Нунція в Німеччині]

Hochwürdigster Herr Weihbischof Rupert Graf zu Stolberg, Vertreter der Deutschen Bischofskonferenz und Seiner Eminez des Herrn Kardinal Marx,

[укр. переклад: Преосвященний владико Руперте Графе Штольберг, представнику Німецької Єпископської конференції та Його Еміненції кардинала Маркса]

Преосвященний і наш дорогий владико Петре,

Hochwürdigster Pater Dr. Yuriy Kolasa, der Generalvikar für die Gläubigen der katholischen Ostkirchen in Österreich,

[укр. переклад: Всесвітліший отче-докторе Юрію Коласо, генеральний вікарію для віруючих Східних Католицьких Церков у Австрії]

Всесвітліший отче мітрате Валентине Смоктунович, представнику Православної Церкви в Україні,

Ваша Ексцеленціє, пане Посол України в Німеччині Андрію Мельник з дружиною,

Вельмишановний пане Генеральний Консуле Юрію Ярмілко з дружиною,

Sehr geehrter Herr Stadtrat Michael Dzeba,

[укр. переклад: Вельмишановний Міський депутате Михаїле Дзебо]

Дорогий пане Ростиславе Суккеннику, Голово Об’єднання Українських організацій в Німеччині,

Sehr geehrte Sr. Margret Obereder, Generaloberin der Missionsschwestern vom Heiligsten Erlöser,

[укр. переклад: Високопреподобна Сестро Маргрет Обередер, генеральна настоятелько Сестер-місіонерок Найсвятійшого Ізбавителя]

Всесвітліші, Всечесні Отці, Преподобні брати і сестри у монашестві,

Дорога наша молоде, дорогі брати і сестри у Христі!

Слава Ісусу Христу! undein herzliches Grüß Gott!

Цю свою першу Божественну Літургію в нашому катедральному соборі я заніс сьогодні перед престіл Всевишнього, дякуючи Богові за наш Екзархат, якому саме вчора сповнилося 62 роки. Неначе подарунком на день народження є для нас усіх ця нинішня подія. Але Господь обсипував наш Екзархат своїми щедрими дарами ще задовго до його інституційного і канонічного оформлення. Нашою духовною силою і джерелом натхнення є мученицьке свідчення блаженного Петра Вергуна, який після арешту більшовиками у 1945 році та заслання у Сибір, віддав своє життя як мученик за Христову віру. Ми з вдячністю спогадуємо ревне служіння на теренах Екзархату «архипастиря скитальців» владики Івана Бучка, нашого першого Екзарха св. п. владики Платона Корниляка, апостольського адміністратора св. п. владики Михаїла Гринчишина, а з ними — сотень священників, ієромонахів, богопосвячених осіб, які спільно із десятками тисяч мирян творили і надалі творять і розбудовують єдине Тіло Екзархату. Для мене особисто перше близьке знайомство з Екзархатом назавжди залишиться пов’язаним з о. Мироном Мольчком, священником-легендою та нашим довголітнім Генеральним вікарієм, а також з Сестрами Служебницями, які служать у нас практично від самих початків існування Екзархату, а наше признання за це нехай полине сьогодні аж до Генерального уряду в Римі на руки матері Софії Лебедович.

Ми щасливі, що, маючи в лоні Екзархату різні покоління духовенства, богопосвячених осіб, мирян, можемо будувати нашу майбутність на мудрості і досвіді старших — свідків і учасників постання і розквіту Екзархату, та на ентузіазмі і запалі молодих, на поміч і співпрацю яких я особисто дуже розраховую. Колись св. Тереза від Дитятка Ісус висловила бачення своєї ролі у церковному житті так: «У серці Церкви, моєї Матері, я буду любов’ю». Я так бажаю, щоб наша Церква на теренах Екзархату була люблячою Матір’ю для всіх без винятку людей, а ми усі — щоб щораз більше зростали і відновлялися в любові. В любові, яка є лагідною і довготерпеливою, яка не шукає свого (пор. 1 Кор. 13, 5), яка є уважною до потреб інших, яка вміє прощати і милосердитися; в любові, яка єдина здатна зцілювати рани і — остаточно — провадити до Бога, який є Любов’ю і залишив нам найголовнішу заповідь, єдиний заповіт: «Щоб ви любили один одного, як я вас полюбив» (Йо. 15, 12).

Як Ваш Екзарх сьогодні в імені вас усіх прагну подякувати Святійшим Отцям за їхню повсякчасну турботу про запевнення належної духовної опіки над нашими вірними в Німеччині і Скандинавії. Знаком цієї турботи є і моє теперішнє призначення. Тому я дякую Святійшому Отцеві Францискові за виявлену мені довіру, а цю мою подяку складаю на руки тут присутнього Монсеньйора Клаудіо-Каталін Картеш, представника Апостольського Нунція в Німеччині. Hochwürdigster Monsignore, Ihnen für Ihre Anwesenheit in der heutigen Liturgie sowie unserem Apostolischen Nuntius Seiner Exzellenz Nikola Eterović für Seine freundliche Begleitung meiner ersten Schritte im Exarchat möchte ich meinen tiefsten Dank aussprechen.

Дякую членам Синоду Єпископів УГКЦ за дотеперішню братню підтримку та за привітання з нагоди мого призначення. А перш за все дякую Отцю і Главі нашої Церкви Блаженнішому Святославові за довголітню співпрацю в Патріяршій курії та в Секретаріаті нашого Синоду. Ваше Блаженство, Ваша присутність тут між нами, заледве кілька днів після відходу до вічності Вашої дорогої мами св. п. Віри, є виявом Вашої великої любові до нас усіх і знаком підтримки для мене особисто. То ж щире Вам за це спасибі і низький уклін!

Ich danke sehr herzlich den Mitgliedern der Deutschen Bischofskonferenz für die brüderliche Aufnahme und für zahlreiche Beweise der Offenheit und Unterstützung, die ich sowohl von dem Vorsitzenden der Deutschen Bischofskonferenz Bischof Dr. Georg Bätzing, als auch von Seiner Eminenz Kardinal Reinhard Marx und vielen Mitbrüdern im bischöflichen Dienst aus Deutschland und Skandinavien seit den ersten Tagen meiner Ernennung erfahre. Es ist eine Ehre aber auch gewiss eine Herausforderung für mich, zu einem so lebendigen Episkopat zu gehören! Meine Dankbarkeit lege ich heute in die Hände des Vertreters der DBK Seiner Exzellenz Weihbischof Rupert Graf zu Stolberg und bitte, sie an alle Mitbrüder und Ihre Mitarbeiterinnen und Mitarbeiter weiter zu geben.

[укр. переклад: Я дуже сердечно дякую членам німецької Єпископської конференції за братерське прийняття та численні вияви відкритості і підтримки, які я від перших днів мого призначення отримую як від Голови Конференції владики-доктора Георга Бетцінга, як також від Його Еміненції Кардинала Райнгарда Маркса і багатьох співбратів у єпископському служінні з Німеччини та Скандинавії. Це — честь, але також очевидно виклик для мене: належати до такого динамічного Єпископату. Мою вдячність я складаю на руки представника НЄК Преосвященного владики Руперта Графа Штольберга і прошу передати її дальше усім Єпископам та їхнім співпрацівницям та співпрацівникам]

Ich danke für die Anwesenheit Sr. Margret Obereder, der Generaloberin und Sr. Oksana, Generalökonomin der Kongregation der Missionsschwestern vom Allerheiligsten Erlöser, die hier in Bayern ihren Hauptsitz hat. Seit Jahren bin ich eng verbunden mit vielen Stiftungen, insbesondere — mit Renovabis und Kirche in Not, wie auch mit zahlreichen deutschen Priestern, Ordensfrauen und Menschen guten Willens, die mich bei meinem bisherigen Dienst in der Ukraine unterstützt haben und jetzt sich über mein Kommen hierher freuen. Euch allen, liebe Freunde, sage ich heute mein herzliches «Vergelt´s Gott!».

[укр. переклад: Я дякую за присутність с. Маргрет Обередер, генеральній Настоятельці та с. Оксані Генеральній Економці Згромадження Сестер-місіонерок Найсвятійшого Ізбавителя, які мають свій головний осідок тут в Баварії. Від багатьох років я тісно пов’язаний з багатьма благодійними фондами, а особливо з "Реновабіс" та "Церквою в потребі", як рівно ж з численними німецькими священниками, богопосвяченими особами і людьми доброї волі, які мене підтримували в моєму дотеперішньому служінні в Україні, а тепер тішаться з мого прибуття сюди. Вам усім, дорогі мої приятелі, я кажу від усього серця сьогодні «Щире Спаси-Біг!»]

Es ist für mich eine besondere Freude, dass hier mit uns Pfarrer Yurij Kolasa ist, der Generalvikar für die Gläubigen der katholischen Ostkirchen in Österreich. Ich danke Ihnen herzlich, lieber Hr. Pfarrer Yuriy und bitte meinen Dank an Herrn Kardinal Christof Schönborn und an unsere Freunde und Gläubige in Österreich weiter zu geben. Щире спасибі, отче Юрію!

[укр. переклад: Особливо радію, що з нами тут сьогодні є о. Юрій Коласа, генеральинй вікарій для вірних Східних Католицьких Церков в Австрії. Сердечно дякую Вам, отче Юрію, та прошу передати цю мою подяку Його Еміненції кардиналові Хрістофові Шьонборнові та нашим друзям та вірним в Австрії]

Щиро дякую за присутність і спільну молитву представникові Православної Церкви в Україні всесвітлішому отцеві-митратові Валентинові Смоктуновичу та запевняю про мою відкритість до спільного свідчення віри і служіння нашим краянам, які перебувають на теренах Екзархату.

Herzlichen Dank für die Anwesenheit und freundliche Aufnahme an den Herrn Stadtrat Michael Dzeba, der die Stadt München heute vertritt. Am Freitag habe ich mich bereits beim Einwohnermeldeamt angemeldet, so geht der Prozess der administrativen Integration sehr schnell voran. Die volle Inkulturation wird wahrscheinlich etwas Zeit brauchen, ich bin aber bereit und offen dafür. Als sich eine unsere Nachbarin in Kyiv um mich Sorge gemacht hat, beruhigte sie einer ihrer Bekannten mit diesen Worten: «Mach Dir keine Sorgen, in Bayern zu leben ist ein Traum von vielen in Europa». Ich habe zwar nicht davon geträumt, es wurde mir einfach geschenkt und ich schätze dieses Geschenk sehr.

[укр. переклад: Сердечна подяка за присутність і дружнє прийняття панові міському депутатові Махаелові Дзебі, який представляє місто Мюнхен. В п’ятницю я вже пройшов міську реєстрацію, то ж процес адміністративної інтеграції йде вперед досить швидко. Повна інкультурація, правдоподібно, вимагатиме дещо довшого часу, проте я є до цього і відкритий, і готовий. Коли одна моя сусідка в Києві почала хвилюватися за мене, один її знайомий заспокоїв її такими словами: «Не журися, бо жити у Баварії - це мрія багатьох в Європі!». Я щоправда про це не мріяв, воно було мені просто подароване і я ціную дуже цей подарунок].

Дякую дипломатичним представництвам Української держави тут, в Німеччині, і дякую усім громадським організаціям — давнім і новітнім, тим, що об’єднують дорослих і тим, що гуртують нашу молодь. Спільними зусиллями — Церкви, дипломатів і громади — будемо і надалі речниками нашого народу, який ось уже 7 років поспіль зазнає великих страждань через російську військову агресію і окупацію частини нашої країни та ціною великих жертв захищає право на власне буття, на власну гідність і свободу.

Дякую за присутність нашим отцям з різних наших структур у Києві: о. Любомирові Яворському, Патріаршому економові, о. Миколі Семенишину, духівникові нашої Трьохсвятительської семінарії, о. Андрієві Хім’яку, моєму заступникові у Секретаріаті Синоду і найближчому співпрацівникові. У ваших особах, дорогі отці, я дякую сьогодні найближчим і найріднішим в Україні: моїй родині, нашій незабутній княжицькій спільноті, Патріаршій курії і Київській архиєпархії, семінарії, отцям, братам і сестрам у монашестві, друзям і парафіянам. Нехай Господь сторицею винагородить їм усім за їхню доброту, зичливість і молитву!

Дякую Оргкомітетові з приготувань інтронізації, дякую особисто отцеві канцлерові Андрієві Дмитрикові та отцеві парохові Володимирові Війтовичу та усім вашим співпрацівникам, дякую нашому хорові, отцям та студентам з Айхштету, дякую нашим Сестрам Служебницям тут в парафії і в нашій резиденції, церковній прислузі, дякую усім, хто приготовляв і бере участь у цих скромних, але важливих подіях для нашого церковного буття.

Окрему подяку прагну висловити моєму попередникові, преосвященному і дорогому нашому владиці Петрові. Владико Петре, щиро дякую Вам за довголітні труди для цього Екзархату, за Вашу гостинність для усіх, хто переступає поріг резиденції, дякую особливо за Ваші труди у цьому перехідному періоді, коли Ви виконували служіння апостольського адміністратора, а нині передаєте мені у спадок все те, над чим трудилися і що набули впродовж останніх понад 20 років. Вітаючи мене після мого прибуття до Мюнхену, Ви сказали дві фрази, які мене зворушили і покріпили: «Ми будемо разом» і «Я буду молитися за вас». Дякую, що, хоч фізично будете перебувати у країні Вашого народження, у Польщі, ми і надалі зможемо розраховувати на Ваші поради, а перш за все — на Ваші молитви. Ну і ще: Ви побажали мені, щоб я щасливо дожив до пенсії, і ми разом могли відсвяткувати моє 75-ліття. Дай Боже! Хоч, признаюся, я так далеко ще не думаю, щоб не було мені надто страшно.

Натомість думаю про нині і про завтра. Думаю і молюся про подальший розвиток нашого Екзархату, про зростання у вірі, зміцнення у єдності, відновлення в любові наших спільнот і кожного її віруючого і віруючої зокрема. До вас, дорогі у Христі отці, богопосвячені особи, любі моєму серцю миряни, молоде і діти линуть сьогодні мої думки і мої слова. Я дякую вам за так багато знаків зичливості і любові, якими ви зустріли моє призначення і мій прихід сюди. Сьогодні мені ще прикро, що через карантин не можемо фізично зустрітися із вами, проте я вже радію у передчутті відвідин наших громад, щоб з вами ближче познайомитися, молитися і спілкуватись. А нині хочу вислати вам коротке повідомлення, коротке «смс», утворене з перших літер трьох слів, в яких бажаю вкласти моє бачення перших кроків у цьому новому періоді свого життя: отож, моє «смс»-повідомлення це — Слухати-Молитися-Служити.

Перше завдання, яке я ставлю перед собою, це — слухати. Бо більшість з вас є набагато довше у Німеччині і Скандинавії, ніж я, і кожен з вас, я переконаний, може і має багато, що мені сказати: про нашу історію і наше сьогодення, про мрії і потреби наших спільнот, про ваші очікування від Церкви, але також — сподіваюся — про вашу готовність долучатися до місії Церкви власними дарами. Водночас спільно з вами прагну слухати голос Бога, вслухатися у те, що Дух Святий бажає нам сказати як спільноті, щоб ми могли сповнити Божу волю у цьому такому не простому історичному періоді. Мусимо спільно слухати Бога також для того, щоб серце Екзархату билося в унісон з серцем Вселенської Церкви і серцем Церкви-Матері в Україні.

Молитися. «Апостолят вуха», — щоб послужитися висловом Папи Франциска, — нехай природньо переходить в апостолят молитви. Бо молитва є запорукою життя і розвитку наших вірних, наших спільнот та всього Екзархату. Можна сказати, що Христова Церква народилася з молитви, коли «всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами» (Діяння 1, 14). Це — образ і «домашньої Церкви», тобто сім’ї-родини, де ми отримуємо перший і найцінніший досвід молитви та християнського життя, і — образ парафіяльної спільноти, першим і найголовнішим завданням якої є: бути «великою школою молитви», як про це пригадав Папа Франциск на загальній аудієнції минулої середи, висловлюючи водночас переконання, що «світильник віри доти палатиме на землі, доки матиме олію молитви».

Я цими днями мав нагоду коротко спілкуватися із молодою жінкою, яка відносно нещодавно переїхала з сім’єю до Німеччини; було дуже зворушливо чути її розповідь про те, як вони щовечора разом з чоловіком і дітьми збираються на молитву, щоб дякувати Господеві. Так ми, українці, приносимо в країни західного світу унікальний досвід живої віри, віри, випробуваної у катакомбах переслідуваної Церкви і віри, збереженої і переданої нам дуже часто в середовищі наших родин. Тут, у країнах, які стають для нас другою батьківщиною, не переставаймо плекати родинну і парафіяльну молитву та не вагаймося ділитися цим нашим безцінним скарбом віри, що його ми приносимо зі собою, а наш унікальний досвід східної літургійної молитви нехай стане духовним збагаченням церковного організму в країнах нашого проживання.

Нарешті третій елемент — служіння. «Я поміж вами як той, хто служить», — сказав Господь до своїх учнів на Тайній Вечері (Лк. 22, 27). Признаюся, що коли прийшла вістка про моє призначення, багато хто відкрито питався мене: «Чи це призначення означає промоцію чи щось протилежне, підвищення чи пониження?». Коли таке питання прозвучало вперше, мені прийшла спонтанна відповідь, яку я відтак взяв на «озброєння» і повторював при потребі: «А скажіть мені: вмивати іншим ноги це — підвищення чи пониження?». Для честі моїх співрозмовників, вони відразу розуміли, про що тут йдеться і все ставало на свої місця…

Нехай для нас усіх дороговказом буде приклад нашого Божественного Спасителя, а додатковим стимулом — заохота нашого Предстоятеля Блаженнішого Святослава, який кличе нашу Церкву ставати щораз більше «Церквою, яка виходить, щоб служити», Церквою, яка, плекаючи свою церковну самобутність, водночас не замикається у собі, але вчиться «виходити дедалі більше за межі своїх парафіяльних, конфесійних і етнічних „огорож“, щоб відкритися у милосердній любові до всіх стражденних і знедолених, незважаючи на конфесійну і релігійну приналежність, на расу, стать чи вік» (Посинодальне послання «Залишиться вам одне — те, що ви дали вбогому!», 27). Подібно як апостол Павло, «бувши від усіх вільний, став усім слугою, щоб ще більше їх придбати» для Христа, «для всіх став усім, щоб конче деяких спасти» (пор. 1 Кор. 9, 20–22), так і у нашому служінні, будучи посланими перш за все до українців, прагнемо послужити всім Божим Словом і любов’ю, що в Христі Ісусі.

То ж в ім’я Боже вирушаємо в дорогу! І робимо це під материнським оком Богородиці. Я вбачаю особисто для себе гарний знак, що ця катедра є катедрою Покрову Богородиці. Коли я одному знайомому священникові сказав, що і в моєму родинному селі в Україні храм посвячений Покрову Пресвятої Богородиці, він зауважив: «То Ви їдете з дому до дому!». Це правда, і я вже почуваюся тут, в Мюнхені, у себе вдома. І мені тут добре. Добре, бо ми є разом; добре, бо ми є, щиро намагаємося бути з Богом; добре, бо над нами усіма чуває Богородиця. Під Її материнський покров віддаю себе, наш Екзархат і кожного та кожну з вас зокрема, а вас усіх, що тут присутні і що єднаєтесь духовно з нами, ласкаво прошу про подальшу підтримку і молитви. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії