СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви100-ліття об’явлення Пресвятої Богородиці на горі Явір відзначили Ювілейною прощею
На Святій Горі Явір, у церкві Покрови Пресвятої Богородиці, з ранку 18 липня тривали урочистості з нагоди 100-річчя об’явлень Діви Марії у цьому місці. Хоча сама річниця цього року припадає на 9 вересня, святкування було організовано раніше.
100 років тому на горі Явір Марія попросила збудувати каплицю
Все почалося 21 вересня 1925 року, коли троє жінок — Глафірія Дем’янчук, Теодозія Дем’янчук та дівчинка Марія Гавлік поверталися додому зі Словаччини. Вони поверталися з молитовного святкування в Габолтові, що на словацькій стороні. Раптом темряву освітило сяйво, немов промінь світла, посеред якого стояла жіноча постать, показуючи їм дорогу вниз, до Висової.
Треба знати, що Явір тоді виглядав зовсім інакше. З рідколісистої вершини відкривався вид на весь Низький Бескид. Тож сховатися було ніде. Перелякані жінки так швидко втекли. Глафірія, якій тоді було 44 роки, була допитлива. Вона замислилася — це сон чи дійсність? Наступного дня вона пішла туди ж. Цього разу вона також побачила пронизливе світло та жіночу постать.
Кажуть, що Божа Матір являлася Глафірії щонайменше ще двічі. Також уві сні, коли вона попросила побудувати каплицю на її честь на вершині гори. Об’явлення тривали до 14 жовтня 1925 року. Донині цього дня відбувається урочистий відпуст, процесія та так звана покутна ніч, присвячена молитві. Для східних християн гора Явір є своєрідною Бескидською Грабаркою. Так само, як і там, несуть хрести до Явора — менші чи більші. Кожен з якихось намірів, важливих для паломника. Перший хрест було встановлено там одразу після об’явлень.
Об’явлення малому Францішеку
Глафірія та її супутниці були не єдиними, кому явилася Богоматір. Те саме сталося з чотирирічним Францішеком Новаком, сином прикордонника, який працював на кордоні зі Словаччиною.
Піднімаючись на вершину, Францішек збирав квіти. Він сказав, що Бог їх несе. Коли він дістався вершини разом зі своєю матір’ю та Глафірією, яка їх супроводжувала, жінки почали палко молитися. Їхні роздуми перервав крик хлопчика, який голосно скаржився, що жінка намагається забрати його букет.
Однак жодна з жінок, які були з хлопцем, її не бачила, хоча Францішек детально описав, у що вона була одягнена та яке в неї було волосся. Оскільки хлопчик постійно повертався до цієї зустрічі у своїх розповідях, його батьки врешті вирішили, що варто було б зустрітися з єпископом. Францішека допитували церковна та світська влада. Він усім розповів про прекрасну Пані.
Зрештою, було визнано, що він став свідком об’явлення. Водночас до Висової прибули високопосадовці з курії в Перемишлі. Вони опитували мешканців, намагаючись з’ясувати, що насправді сталося. Пізніше вони наказали збудувати на цьому місці каплицю. Її було зведено наприкінці 1929 року.
Запрошення на цьогорічну Ювілейну прощу
На цьогорічну прощу на гору Явір, до санктуарію Матері Божої, напередодні запрошував архиєпископ і митрополит Перемишльсько-Варшавський Євген Попович: «Перед нами чергове паломництво, яке для вигнанців з рідних земель має особливе значення. Це
свята Гора Явір на Лемківщині, яку відвідують наші вірні, особливо під час перебування на „Лемківській Ватрі“ в Ждині. Тому кожного року, напередодні „Ватри“, збираємося на горі Явір, щоби там подякувати Божій Матері за опіку над нашим народом та просити про потрібні нам ласки. Цьогорічна проща є особливою тому, що саме цього року минає сто років від об’явлення Пресвятої Богородиці на святому місці. Храм, збудований на місці появи Матері Божої, також є відпустовим храмом, де вірні мають нагоду отримати ласку повного відпусту».
Ювілейна проща
Божественну Літургію в п’ятницю, 18 липня, перед каплицею на горі Явір очолив Пряшівський митрополит Йона Максім. Разом з ним співслужили Перемишльсько-Варшавський митрополит Євген Попович, Вроцлавсько-Кошалінський єпарх Володимир Ющак, ЧСВВ, Ольштинсько-Ґданський єпарх Аркадій Трохановський та понад 20 священників, що прибули разом з вірними своїх парафій і численними паломниками.
Під час проповіді Пряшівський митрополит звернув увагу на те, що ціле життя ми кудись прямуємо, — наче здійснюємо прощу до місця, де нам є добре, наприклад, до бабусі і дідуся. Перше, що роблять наші рідні, то пригощають нас їжею, щоб ми не були голодні, цікавляться нашим життям. Відтак цей життєвий приклад підвів проповідника до об’явлення Богородиці на горі Явір: «Господь знає про те наше гамірне, швидке життя і дає нам завжди можливість мати місце, де ми можемо зупинитися. Він дає можливість мати щось святе, де ми можемо прийти, присісти, призупинитися і подумати. Цікаво, що навіть ця жінка, яка йшла з Люцини в Словаччині з відпусту сто років тому, вийшла на цю гору, бо поспішала до свого дому, але отримала від Богородиці можливість присісти, відпочити, подумати над своїм життям та висловити своє прохання».
Беручи до уваги євангельський уривок про Марію і Марту, який був зачитаний під час Літургії, архиєпископ підкреслив, що гора Явір є місцем, де можна присісти біля ніг Ісуса Христа, стишитися й почути Його голос, який знає наші болі, печалі і зітхання та хоче нам сказати слова потіхи і надії, бо кожен з нас має що принести до стіп Ісуса.
Після закінчення Божественної Літургії відбулася традиційна процесія довкола храму з іконою Пресвятої Богородиці з гори Явір. Завершальною точкою святкувань було освячення води при криниці, яка була побудована на місці появи Пресвятої Богородиці.
За даними організаторів, на прощу прибуло понад тисяча паломників. Вірні добиралися автомобілями, автобусами. Варто відзначити нечисельну 15-особову групу, яка під проводом о. Григорія Пацана здійснила чотиридневну пішу прощу з Розділля та подолали понад 45 км. Також вперше після кількох років перерви паломництво здійснила й група молоді в кількості 25 осіб, яка під проводом о. Віталія Бойка та о. Ігоря Процика вирушила до цього місця бічними, лісовими дорогами з Новиці (центру «Сарепта») та подолала 20 км. Молодіжна група почала мандрівку в п’ятницю о 5 годині ранку.
Зі Святої гори Явір єпископи, духовенство та вірні подалися на місцевий цвинтар, щоби на могилі Глафірії Дем’янчик відслужити Панахиду за упокій її душі. Присутні мали також нагоду зустрітися з правнучкою Глафірії, яка розповіла про деякі менш відомі факти з життя свої прабабусі.
За матеріалами пресслужби Перемишльсько-Варшавської архиєпархіїПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
Локації
Персони
Владика Аркадій ТрохановськийЄпарх Ольштинсько-Ґданський, Голова Патріаршої комісії у справах родини і мирян
Владика Євген ПоповичАрхиєпископ і митрополит Перемисько-Варшавський, Голова Канонічного відділу УГКЦ
