СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЗвернення владики Михаїла Колтуна з нагоди Дня особливої уваги до в’язничного служіння
Звернення преосвященного владики Михаїла Колтуна, єпарха Сокальсько-Жовківського та керівника Відділу душпастирства у пенітенціарній системі України, з нагоди Дня особливої уваги до в’язничного служіння, що затверджений Синодом Єпископів УГКЦ у Неділю про блудного сина.
ЗВЕРНЕННЯ
преосвященного владики Михаїла Колтуна
Високопреосвященним та Преосвященним владикам,
священикам і вірним в єпархіях УГКЦз нагоди Дня особливої уваги до в’язничного служіння
«Пам’ятайте про в’язнів,
немов би ви самі були з ними в кайданах»
(До євреїв 13, 3)
Слава Ісусу Христу!
Місія свідчення живого слова Євангелія поневоленим є покликанням, яке триватиме до кінця віків. 30 років тому, за рік до проголошення суверенної України, священики Української Греко-Католицької Церкви розпочали відновлювати регулярне служіння у в’язницях. Церква, що пережила тяжкі переслідування, в тому числі і ув’язнення своїх синів і доньок, єпископів і священиків, добре засвідчила себе у тюремних казематах і концентраційних таборах як сповідниця віри.
Церква не втомлюється закликати своє духовенство і вірних бути світлом для світу. Бути сіллю, щоб берегти від тління людські серця і душі. Берегти від безпам’ятства й несвідомості. Адже можна забути про людей, які перебувають у в’язницях, а також тих, хто в них працюють. Ми, частково, так і робимо, викреслюючи із своєї пам’яті сам факт існування в’язниць, вибіркового чи імітативного правосуддя. Але викреслена із суспільної уваги в’язниця стає не символом справедливості та верховенства права, а найбільшим самообманом, суть якого в тому, що «вони злі, а ми ні».
Доведеним фактом залишається те, що в’язниця, позбавлена уваги суспільства, перетворюється на місце насилля і злоби, розквіту корупції, нехтування людською гідністю як самих в’язнів так і тих, хто їх охороняє, надуживання владою над людськими долями.
Є чимало ідеологій і доктрин, які намагаються пояснити нам причини існування злочинів у світі. Тільки суспільство без Бога ніколи не матиме достатньої мотивації для того, щоб пам’ятати про в’язнів. Лише Євангеліє стає для нас нагодою заглибитися у причину існування зла та спасенним засобом переміни людського життя, позначеного гріхом.
За два тижні до Великого Посту ми знову застановляємося над покликанням Церкви з приводу дня особливої уваги до в’язничного служіння. Хочу використати цю нагоду для підбадьорення і заохоти священиків і вірних до місії у в’язницях, також для підтримки капеланів і волонтерів, які спираються на молитовну і матеріальну підтримку вірних.
Святий Дух, що заступається за нас невимовними зітханнями, нехай провадить нас у сповненні милосердного служіння ближнім!
† Михаїл Колтун
Довідка
Відповідно до постанови п’ятдесят першої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ (Чортків, 13–14 липня 2010 року Божого) було прийнято рішення в Неділю Про Блудного Сина присвячувати особливу увагу душпастирській опіці в’язнів.
Одна з місій Церкви є опіка над ув’язнинеми. Вона полягає у наданні засудженому людяної підтримки та супроводу у дорозі повернення до суспільного життя. Це покликання лягає на плечі в’язничних капеланів та волонтерських ініціатив серед християнських громад. Так, як люблячий батько, у притчі про блудного сина вибіг на зустріч синові, який йшов просити прощення, так і Церква мусить йти до злочинців, щоб вони могли вийти нам на зустріч, зустріч з Христом у покаянні. Людина, яка вчинила беззаконня, швидше стане на дорогу спасіння коли відчує почуття Божої любові до неї. Свідчення цієї любові в’язень отримує через служіння душпастирів і вірних Церкви вже дві тисячі років.
Церква бажає заохотити всіх священиків і вірян ревно помолитися про визволення в’язнів. Багато синів і доньок нашої Батьківщини опинилися в неволі у ворога, що розв’язав війну проти України як суверенної держави. Ми не повинні засмучуватись випробовуваннями та Божими допустами, але посилити нашу молитву. Найперше помолімося за тих, хто став жертвою терору, незаконного поневолення і злочинів проти людяності.
У праці із в’язнями пенітенціарне душпастирство УГКЦ приділяє особливу увагу темі надолуження за злочини та потребі вибачення. Одним із завдань в’язничного служіння є допомогти досягнути повного примирення з потерпілою стороною. До цієї праці Церква закликає капеланів і волонтерів пенітенціарного служіння.
За матеріалами інтернет-ресурсу Пенітенціарного душпастирства УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
