СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Зробімо сьогодні маленький крок до «нового неба і нової землі», шануючи природу», — владика Богдан Дзюрах
У чому полягає інтегральна екологія та чому Церква так багато говорить про захист довкілля? Відповідь на це запитання — у черговому духовному роздумі владики Богдана Дзюраха, апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії.
«Від смоковниці навчіться притчі: Коли віття її стає м’яким і пускає листя, знаєте, що близько є літо. Так і ви, коли побачите, що це здійснюється, знайте, що — близько, під дверима! Істинно кажу вам: Не перейде цей рід, доки усе це не здійсниться. Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть» (Мр. 13, 28–31).
Людина є частиною природи, оскільки і природа, і людина є ділом рук Небесного Творця. Ця взаємопов’язаність проявляється у тому, що внутрішній стан людини певним чином віддзеркалюється на стані природи. Коли описується рай, тобто стан людського роду перед гріхопадінням, то перед нашими очима постає ідилія, яка поширюється на усе створіння. Благословення, яке отримала людина від свого Творця (пор. Буття 28 а), переходить через неї на усе створіння.
Покликання людини «наповняти землю і підпорядковувати її собі» (пор. Буття 1, 28 б) означало, що Господь урочисто проголосив людину вінцем створіння, і що усе створіння повинно підпорядкуватися людині. Проте, Господь очікує, що людина буде використовувати свою владу над природою у творчих, а не руйнівних цілях, тобто буде «порати й доглядати» (Буття 2, 15), а не визискувати райський сад природи.
Втім, після гріхопадіння створіння зазнає на собі руйнівних наслідків людського непослуху супроти Творця: «За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого» (Буття 3, 17)… Коли часом стрічаємо засмічені узбіччя доріг, чи забруднені річки і озера, то можемо розпізнати у такому жалюгідному стані природи ознаки морального падіння і деградації людини, яка, замість благословення, поширює на все довкілля бруд, хаос, зіпсуття. Чи у таких випадках не чути відлуння слів Творця: «проклята земля через тебе!»?
Ісус часто скеровує увагу слухачів на явища природи: «від смоковниці навчіться», «погляньте на небо», «погляньте на польові лілеї»… Роблячи це, людина може відкривати не тільки ознаки есхатологічного наближення Господа наприкінці віків, але й причинно-наслідковий зв’язок між тим, що діється у її серці і тим, що відбувається в природі вже зараз. Відкриття цього взаємозв’язку має провадити до «екологічного навернення», тобто до переміни серця, яка матиме спасенні наслідки на все довкілля, наближаючи прихід «нового неба і нової землі» (Одкр. 21, 1), наповнених Божим Духом і Божою спасенною присутністю.
Зробімо сьогодні маленький крок до «нового неба і нової землі», шануючи природу, молячись за все створіння, бережливо ставлячись до природніх дарів, які Господь щодня дає у наші руки!
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії
Локації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
