«Запрошую до спільної подорожі віри»: Слово владики Григорія Комара до духовенства та вірних Апостольського екзархату в Італії
«Розпочинаючи своє служіння, хочу сердечно запросити всіх вас до спільної подорожі віри, щоб разом, крокуючи за Христом, бути паломниками надії, підтримувати одне одного в нашій мандрівці до Божого Царства. Кожен і кожна з нас має особливу місію, бо Господь дарував нам унікальні дари і завдання, щоб ними служити Йому та одне одному, взаємно збагачуючи спільноту нашого екзархату». На цьому наголосив владика Григорій Комар у своєму слові до духовенства та вірних Апостольського екзархату в Італії після повідомлення про його призначення апостольським екзархом, що сталося 7 березня 2025 року.

СЛОВО
єпископа Григорія Комара, апостольського адміністратора
для українців-католиків візантійського обряду в Італії
Преосвященний владико Діонісію,
Всечесні отці,
Преподобні сестри,
дорогі у Христі брати і сестри!
З глибокою довірою до Божого Провидіння приймаю номінацію Святішого Отця Франциска на служіння Апостольського Адміністратора Апостольського Екзархату для вірних Української Греко-Католицької Церкви в Італії.
Висловлюю сердечну подяку Святішому Отцю, молитовно супроводжуючи його в цей час випробувань, а також його Співпрацівникам, Блаженнішому Патріяхові Святославу та Синоду Єпископів нашої Церкви за їхнє благословення, підтримку та доброзичливість до мене і до нашого Екзархату.
Щиро дякую моєму попереднику, владиці Діонісію, координаторам душпастирства та священникам, які стояли біля витоків наших громад і церковного життя для українців в Італії, богопосвяченим особам та всім вірним за невпинну молитву, віддану працю, ревне служіння і невтомні зусилля у розбудові церковної структури, які стали міцним фундаментом для її подальшого зростання та розвитку.
Згадую із почуттям вдячності українських жінок, які, прибувши на початку 2000-х років, стали тихими молитовними будівничими нашої церковної спільноти. Вони зберегли свою релігійну та національну ідентичність, ревно свідчили свою віру, гуртувалися у церковні громади, закладаючи міцний духовний фундамент, на якому у сприятливий час було проголошено Апостольський Екзархат.
З трепетом у серці приймаю це покликання до служіння та прошу дозволити й мені відтепер долучитися до цієї святої праці на благодатній ниві Христової Церкви на італійській землі, освяченій кров’ю перших ісповідників та мучеників. Насамперед прагну бути не лише адміністратором, а передусім тим, хто крокує поруч із вами дорогою віри, хто розділяє ваші радощі та випробування, хто разом із вами шукає Божу волю, прагнучи з усією щирістю серця бути добрим пастирем і братом у Христі. Поділяючи мудрі слова святого Августина, повторюю разом із ним: Для вас я єпископ, але з вами християнин.
Розпочинаючи своє служіння, хочу сердечно запросити всіх вас до спільної подорожі віри, щоб разом, крокуючи за Христом, бути паломниками надії, підтримувати одне одного в нашій мандрівці до Божого Царства. Кожен і кожна з нас має особливу місію, бо Господь дарував нам унікальні дари і завдання, щоб ними служити Йому та одне одному, взаємно збагачуючи спільноту нашого Екзархату. Як учні Христові, ми покликані не лише сповіщати Євангеліє словом, а й жити ним у щоденному житті, дотримуючись Божих заповідей та несучи світло любові туди, де його найбільше потребують, де бракує істини, милосердя й надії.
Нехай у цій дорозі нас супроводжують з небес усі святі нашого народу, зокрема святий Йосафат, мученик за єдність Церкви, мощі якого спочивають у Римі, а також наші брати і сестри, перші будівничі нашого Екзархату, що вже відійшли по нагороду до Господа. З особливою вдячністю належить згадати світлої пам’яті отця доктора Івана Музичку, пароха української громади у Римі та душпастиря у Неаполі, і отця Василя Поточняка, першого пасторального координатора, які з великою ревністю трудилися для духовного добра українців в Італії.
Користуючись цією нагодою, хочу також щиро подякувати гостинному італійському народові та Італійській Церкві за те, що вони великодушно відкрили перед нами свої домівки, храми і серця. Їхня підтримка, особливо в цей надскладний час, є для нас життєво необхідною. Ми ніколи не забудемо тих, хто був поруч у вирішальний момент, допомагаючи захищати Україну, її гідність і свободу.
Прошу Пресвяту Богородицю про її материнську опіку та доручаю їй себе, всіх нас і майбутнє нашого Екзархату. Нехай вона вимолює у Господа дар справедливого і тривалого миру та своїм омофором захищає від усякого лиха Україну, Італію, всю Європу і світ.
Дорогі українці в Італії, огортаю всіх вас своєю молитвою та покірно прошу молитися за мене, щоб Господь дарував мені мудрість і силу бути добрим пастирем, наслідуючи в усьому Христа Господа.
Благословення Господнє на вас!
sede vacante et ad nutum Sanctae Sedis