СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Її народженням Творець розпочинає в історії людства здійснювати історію його спасіння», — владика Тарас Сеньків
Проповідь преосвященного владики Тараса Сеньківа, єпарха Стрийського, у день свята Різдва Пресвятої Богородиці, 21 вересня 2021 року, виголошена в часі Архиєрейської Божественної Літургії в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.
Дорогі брати і сестри! Коли відзначаємо річницю народження видатної людини, то зазвичай згадуємо про її внесок у суспільство загалом. Нині ми святкуємо празник Різдва Богородиці. Це тривала пам’ять про мить, коли у створінні утвердилася обитель Божа, бо Творець усього ввів у світ ту, яка стала Кивотом для його Втіленого Слова.
У Божому плані спасіння людства вже життям окремих біблійних постатей та словами пророків викристалізовувався образ тієї особи, яку Творець готував на Матір для воплочення свого Єдинородного Сина. Але цим ЇЇ неповторна роль не вичерпується. Премудрість Божа встановила Пречисту Діву Марію Новозавітним Святилищем, в якому Втілений Божий Син розпочав спасительну присутність поміж людей. Тому Богоматеринство Пречистої Діви невідклично пов’язане з історією спасіння кожної людини. Вона стала новою Євою, Матір’ю відродженого у спасительній жертві її Сина нового людства, покликаного до вічного сопричастя на Божественній Любові послухом віри, через яку отримує всі дані у Христі обітниці.
Віра, яка вміє очікувати
Віра буттєво є пов’язана з очікуванням. Часто здається, що Бог не дуже спішить давати нам те, що ми просимо. Може тому, що просимо не дуже надіючись. Або у наших пошуках допомоги вважаємо Бога аж останньою інстанцією? Чи може Він не спішить, бо то ми ще не готові прийняти Його поміч? Адже наш Господь взагалі-то не є дріб’язковим, і коли дає, то не якесь «щось», але самого Себе.
Господь вже це зробив, через Пречисту Діву. І Його вічне себе дарування людині, невідклично засвідчене у її Богоматеринстві, триватиме аж до миті, коли він знову прийде у славі, щоб зробити кожного, хто у своєму очікуванні витривав до кінця, спадкоємцем вічного життя в єдності з Ним.
Вірою, яка виражалася очікуванням та непохитною довірою, була вистелена дорога життя святих і праведних Йоакима та Анни. Їх подружжя було бездітне, тому вважалося неблагословенним Богом. Це була трагедія, причини якої вони самі не могли усунути, а її наслідки, згідно Закону, сягали за межі часу їх туземного життя. Але вже навіть у похилому віці, вони, всупереч всьому, не нарікали на Бога, але молилися і непохитно надіялися. Така віра у Доброго і Вірного Бога Ізраїля їх не завстидала. У них народилася дочка, первісток, яка стала первоплодом відродження всього людського роду. Саме їх подружжю Бог звірив неповторний в історії дар, свій Непорочний скарб, Діву, на якій спочило його виняткове уподобання. Її народженням Творець розпочинає в історії людства здійснювати історію Його спасіння.
Таємниця співстраждання Пресвятої Богородиці
Свята, Пренепорочна, Обручниця Святого Духа, Богородиця, Цариця Неба, це титули, якими сьогодні ми звеличуємо Пресвяту Діву. Але хто, крім Бога, знав про них в часі її народження? Вона була неймовірною Божою Таємницею, яка розкривалася перед очима людства у красі свого смиренного та вірного сповнення Божої волі. Кожен її життєвий крок був щораз відважнішим кроком віри у для неї невідоме, але Богом приготоване «завтра». Таким Богородиця свідомо визначила зміст свого життя. Воно було неповторне у своїй таємниці, і одночасно своїми випробуваннями настільки подібне до нашого, мов би увібрало в себе усі обставини та страждання життя кожної людини.
Пречиста Діва є єдиною, в чиїй долі знаходимо відповіді на багато питань, які ставить нам життя. Це не просто якісь побожні теорії, але дуже конкретні свідчення, які у життєвих випробуваннях дарують нам спокій та силу їх гідно подолати. Всі терпіння, якими різноманітними та сильними вони не були, ніколи не були для Богородиці причиною відчаю. Навпаки, послушно та терпеливо сповняючи Божу волю, вона власне у стражданнях під хрестом відкрила для нас правдиве розуміння змісту життя та ціну справжньої радості з приналежності до сповнення спасительного Божого задуму.
Співстраждання материнського серця Пречистої з серцем її Божественного Сина нас запевнює, що в цьому житті терпіння відкривають людину на отримання допомоги з неба, на втіху від Бога, на розуміння волі Божої, і вкінці ведуть до закуштування іншої радості, ніж яку обіцяє цей світ, радості, яку дарує сам Бог.
Терпеливість у стражданнях
Ми часто хочемо всього і відразу, але Господь у своїй доброті дає нам лише те, що послужить нам для спасіння. І не лише нам. В очах Божих ми самі є його даром для спасіння інших, і лише на нас лежить відповідальність, чи свобідно сповнимо своє неповторне послання, чи безумно ризикнемо спрямувати своє життя у нікуди.
Ми вже не раз зустрічалися з безліччю «хрестів», які торкнулися нашого життя. Не раз, попри біль та терпіння, вони несподівано принесли добрий плід, і ми даремно впадали у відчай. І сьогодні ми, можливо, ще всього не розуміємо, та багато труднощів для нас поки що не мають сенсу. Однак ми не знайдемо щастя, якщо намагатимемося позбутися терпіння за будь-яку ціну. Тому наші прохання, обмежені рамками наших дочасних потреб, реальних або мнимих, часто в Божих очах є перешкодою для отримання нами його щедрих дарів. Лише якщо ми з вірою приймемо Божу волю, то колись таки переконаємося, що Бог має все у своїх руках. Терпеливістю та довірою в Божу доброту маємо дозрівати до усвідомлення тих потреб, заспокоєнням яких Господь нам запевнює воскресіння та вічне життя.
Такою є дорога до небесної слави простих, та у свій час незнаних, святих і праведних Йоакима та Анни. Їх наслідування провадить нас до школи смирення та довіри Діви Марії, котру Святий Дух веде дорогою своєї особливої любові аж під Хрест. Господь дає їй всю повноту своєї благодаті, але вона цю дорогу проходить своїми ногами до кінця. Так і ми, народжені у світі та благодаттю відроджені до Божого дитинства, покликані витривало йти дорогою свого життя, дозріваючи вірою до досконалості та повного спізнання Божого Сина, на якого вже своїм народженням вказує нам його Непорочна Мати: «Що лиш скаже вам, – робіть». Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський
