СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Якщо я не готовий страждати, я не готовий любити»: владика Петро Лоза на нічних чуваннях у Старуні
У вівторок, 29 листопада, у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона Лукача відбулися щомісячні нічні чування, які очолив владика Петро Лоза, єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ.
На молитовний захід чисельно зібралися паломники та гості, які прибули на старунську землю із різних куточків України. Також на чування прибула чимала кількість душпастирів Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ, які співслужили владиці Петру Лозі. Про це повідомляє Департамент інформації Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ.
Вечірня: «Господь вірний своєму слову»
Нічні чування традиційно розпочалися у храмі Свв. Апостолів Петра і Павла із Вечірні, яку очолив архbєрей, а співслужив йому о. Василь Михнюк — віцеректор Івано-Франківської духовної семінарії. Всі богослужіння молитовного вечора своїм співом супроводжували браття-семінаристи.
Одразу після Вечірні владика Петро виголосив для всіх паломників повчальну науку:
«Дорогі у Христі, часто можемо задавати собі такі запитання: „Я не можу пробачити образи, але в терпінні моєму хто мене підтримає? Хто мене не зрадить? Хто буде зі мною до кінця?“ Він, Господь… Він є вірний своєму слову, а ми люди — ми часто „ламаємо“ своє слово. Ми у своїй людській подобі часто падаємо, але не маємо розчаровуватися, навпаки — маємо підняти голову до Того, Хто вчить нас чинити правильно. Йдучи на прощі у святі місця подібно цьому, ми кажемо: „Господи, ми приходимо сюди, бо хочемо Твого благословення, ми хочемо бути Твоїми дітьми і потребуємо Твоєї допомоги і сили“. У щоденних викликах нашого життя Бог завжди з нами, але чи готові ми бути з Ним? Господь ніколи не каже, що людина мусить, але він дав нам свободу вибору, а ми вільні обирати добро чи зло. Та маємо розуміти що у кожного вибору є наслідки».
Відтак архиєрей ділився із думками, як досягти щастя та пройти випробування:
«Кожна мати і кожен батько хочуть, аби їхня дитина була щасливою. Так і Господь дивиться на нас, незалежно від наших дій, очима любові. Він дбає про нас завжди, протягом усього нашого життя і дає нам усе для того, аби ми могли стати щасливими. Навіть тоді, коли буває боляче, ми загартовуємо своє терпіння. Бо Христос є відкуплення і спасіння, а виконання Його Волі — це запорука нашого щастя. Навіть тоді, коли маємо в серці якусь образу маємо знати, що всі випробовування ми прийдемо лише з Богом».
Згодом для вірних прочитали молитви на оздоровлення та поблагословили мощами блаж. свщмч. Симеона Лукача. Відтак всіх прочан мирували освяченим єлеєм.
Хресна дорога: «Любити до кінця»
Наступною частиною чувань став Молебен до блаж. свщмч. Симеона, який очолив о. Володимир Вишнівський, протопресвітер Солотвинський.
Протягом всього часу чувань вірні мали нагоду приступити до Таїнства Покаянння.
Відтак всі паломники спільно з душпастирями вирушили на Хресну дорогу, де розважали над страстями Ісуса Христа. Особливої молитовної атмосфери додали запалені свічки, які несли прочани.
Після чотирнадцятої стації владика Петро Лоза звернувся до чисельно зібраних людей із таким розважанням: «Дорогі у Христі, проходячи цю Хресну дорогу, ми стали учнями, які хочуть вчитися любими та наслідувати свого Вчителя і бути подібним до Нього. Любити — до кінця. Роздумуючи про любов, кажу собі: „Якщо я не готовий страждати, я не готовий любити“. Бо любов ніколи не дивиться на себе, але на того, кого любить. Як батьки відривають щось від себе і дають дітям, бо їх люблять, не дивлячись на себе, так і Бог, найперше дивиться на нас, бо не хоче, щоб Його творіння, яке було створене з любові, загинуло. Тому Він нас вчить цієї любові».
Далі єпископ розважав над тим, як Господь шукає людину: «Ми є при гробі Господнім, де спочило страждаюче Тіло Ісуса. І здавалося б крапка, все завершилось, і немає дальше життя, бо мертве тіло. Але, власне, Господь, показує свою безмежну любов, який не втомлюється шукати за людиною та нахилятися над нею, хоч вона втікає від Бога. Так як читаємо про Адама, який ховався з Євою в кущах Раю, бо переступив заповідь Божу, і Бог шукав його, кажучи: „Адаме, де ти?“. Людина, яка вчиняє гріх, не хоче, щоб хтось бачив цей гріх. І ховається вона аж до гробу. Але бачимо, що в цьому гробі віднаходить Адама. В цьому гробі Господь воскресає і піднімає того впалого і мертвого Адама. Тож не будьмо тими, хто лежить в гробі у своїх гріхах та тікає від правди, а пам’ятає про цю руку Бога, яка піднімає людину».
Божественна Літургія: «Маємо нести злагоду у цей світ»
Найважливішою та кульмінаційною частиною чувань стала Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив владика Петро у співслужінніо. Юрія Сидіра — настоятеля каплиці Пресвятої Родини, о. Володимира Лукашевського — сотрудника та великої кількості священників, які прибули до Старуні на чування.
В часі Літургії єпископ виголосив промову, де ділився настановами, як слід належно підготуватися до прийдешніх зимових свят:
«Всі ми готуємося до свята Миколая, яке в особливий спосіб готує нас до ще більшого свята — Різдва Христового. Що ми робимо з початком Різдвяного посту? Оте приготування до торжества, де ми в цій темноті і безвиході побачимо у яслах народженого Бога, який став людиною. І як приготування, свято Миколая вчить нас бути добрими, як святий Миколай, який готує дарунки. Розважаючи над добротою, яку він дарує, розуміємо, що він не міг дивитися на нужду ближнього, того, хто є поруч, завжди спішив з допомогою, аби дати людині відчути, що хтось у її житті є поруч і готовий „підкласти своє плече“. Маємо нести злагоду у цей світ, бо Бог є там, де злагода, мир і розуміння. Просімо у молитві, аби ми були добрими християнами, а наш український народ був вірний Господу».
Під час Служби Божої всі прочани мали можливість чисельно приступити до Пресвятої Євхаристії.
По завершенні Літургії в храмі лунало Многоліття, а відтак молитва за перемогу нашої держави та мир в Україні «Боже Великий, Єдиний».
Завершення чувань
Незадовго відбулося уділення Повного відпусту всім тим паломникам, які дотрималися необхідних для цього умов.
Далі о. Юрій Сидір висловив велику вдячність владиці Петру Лозі за те, що він прибув до Старуні та очолив щомісячні молитовні чування.
Опісля до о. Юрія та вірних звернувся єпископ, який подякував за запрошення і мовив такі слова: «Дякую блаженному священномученику Симеону за те, що вміє нас збирати разом тут, у Старуні».
На завершення чувань відбувся чин освячення речей вірних та окроплення їх свяченою водою.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
