«Як часто ми блокуємо своїм невірством Божі спасенні руки!» — владика Богдан Дзюрах

5 жовтня 2024

Як же часто ми стикаємося із життєвими ситуаціями, у яких не усвідомлюємо дію Бога щодо нас! Як же часто у такі моменти ми впадаємо у спокуси зневіри та нарікання. Але чи задумувалися ми, що саме цим перешкоджаємо Богові діяти далі? Про це роздумує владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, у своїй духовній серії «Слово на дорогу».

«Як часто ми блокуємо своїм невірством Божі спасенні руки!» — владика Богдан Дзюрах

«Ісус промовив до них: „Нема пророка без пошани, — як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі.“ І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки; і вражений був їхньою невірою» (Мр. 6, 4–6 а).

Якою ж мусила бути невіра земляків Ісуса, щоб аж Його самого «вразити»! Ця невіра — це засліплення на Божу присутність і на Божу дію, яка є такою явною і переконливою, що зауважити її практично неможливо. І все ж закам’янілість людського серця буває настільки великою, що люди воліють надалі залишитися в’язнями своїх стереотипів і упереджень, аніж відкритися до Божого посланця, який приносить їм спасіння, визволення, зцілення.

Як часто люди у важких обставинах нарікають, скаржаться, мають претензії до Бога, Який, як їм здається, їх не чує і їм не допомагає, і в той сам час ці ж самі люди дуже вперто і послідовно відкидають Божу руку, яка постягається, щоб їм допомогти!

Бог бачить наші біди і потреби і Він, як люблячий Отець, завжди бажає нам допомогти. Для цього часто посилає нам своїх посланців — апостолів, пророків, вчителів і свідків, які приносять нам Божу благовість спасіння, вказують шлях, яким нам слід іти. Але при цьому Бог залишає нам свободу вибору. І тут настає вирішальний момент: чи ми приймемо, чи відкинемо цю Божу пропозицію. Все остаточно вирішується у нашій свобідній волі. Ісус «не міг зробити ніякого чуда» для своїх земляків, а ця неспроможність була спричинена виключно їхнім невірством.

Як часто ми блокуємо своїм невірством Божі спасенні руки! У нашому житті нерідко стається так, як передбачав св. Павло, звертаючись до свого учня Тимотея: «Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, картай, погрожуй, напоумлюй із усією терпеливістю та наукою. Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух, і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок» (2 Тим. 4, 2–4).

Господи, навчи мене розпізнавати Твою присутність і Твою дію у моєму житті та щирим серцем відкриватися до Твого слова і до слова Твоїх посланців!