СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиXXXVI Апостольська подорож Папи Франциска до Мальти. День перший
Мальта — острівна країна в Середземному морі, площа якої 316 кв. км. Населення країни — 478 тисяч, 85 % якого становлять католики. Початки місцевої Церкви сягають апостольських часів. До берегів острова причалив святий Павло, після того, як розбився корабель, яким він плив до Риму, щоб стати перед судом імператора. Сьогодні Церковні структури організовані в двох дієцезіях, які носять назви двох головних островів — Мальти та Ґоцо.
В XXXVI Апостольську подорож Папу провели українські сім’ї
У суботу, 2 квітня 2022 року, Папа Франциск вирушив у свою 36-у Апостольську подорож — дводенні відвідини Мальти. Як вже зазначалося, цей візит відбувається під знаком трагічних подій в Україні, що позначилося вже на його початкові. Перед тим, як залишити «Дім святої Марти» у Ватикані, Святіший Отець привітався з деякими сім’ями українських біженців, які є гостями Спільноти святого Егідія. Їх також супроводжував кардинал Конрад Краєвський. Про це повідомляє українська редакція «VaticanNews».
Літак з Папою на борту відлетів на Мальту приблизно о 8.40 римського часу. Повітряна подорож тривала приблизно 1,5 години.
Напередодні, згідно зі звичаєм, Папа Франциск побував у базиліці Santa Maria Maggiore, де перед іконою Діви Марії, Salus Populi Romani, ввірив свою подорож заступництву Пресвятої Богородиці.
Переліт Папи Франциска на Мальту: вітання з журналістами
«Дякую вам, за те що супроводжуєте мене під час цієї подорожі, яка буде короткою, однак, прекрасною», — сказав Папа Франциск, вітаючись із журналістами на борту літака під час перельоту на Мальту. Як відомо, до супроводу Святішого Отця під час Апостольських подорожей входить пул журналістів, акредитованих у Ватиканському прес-центрі. Папа вітається з ними на початку подорожі, а під час повернення до Риму дає підсумкову пресконференцію, відповідаючи на їхні запитання.
Папа Франциск прибув на Мальту
В суботу, 2 квітня 2022 року, перед 10:00 місцевого часу, літак італійської авіакомпанії «ITA Airways» з Папою Франциском на борту, перелетівши над Середземним морем, приземлився в міжнародному аеропорту Мальти. Святішого Отця при повітряних воротах країни зустрічав Президент Мальти Джордж Велла.
Саме в аеропорту також пройшла офіційна церемонія привітання, яка, однак, не передбачала промов. Відбулося представлення делегацій, віддано військові почесті, прозвучали державні гімни. З аеропорту Папа вирушив до Палацу Великого Магістра. Колись тут був осідок очільника Мальтійського Лицарського Ордену, а сьогодні — офіційна резиденція Президента Мальти. Там відбудеться візит ввічливості до Глави Держави, зустріч з Прем’єр-міністром і зустріч з представниками влади та дипломатичного корпусу.
Папа: люди прагнуть миру, а не інфантильної агресії якогось можновладця
У той час, як дехто з можновладців, опанований анахронічними претензіями, розпалює конфлікти, звичайні люди відчувають потребу будувати майбутнє, яке або буде спільним, або його не буде. Такою була одна з думок Папи Франциска, висловлених у його першій промові на Мальті.
Прибувши на острів в суботу, 2 квітня 2022 року, Святіший Отець здійснив візит ввічливості до Глави Держави, в офіційній резиденції якого також відбулася зустріч з представниками влади й дипломатичного корпусу. В центрі своєї промови Папа поставив метафору рози вітрів, яку на стародавніх мапах Середземномор’я поміщали саме поблизу Мальти, що є «серцем Середземномор’я», і яка вказує на «розмаїття впливів» з різних країв, які ця земля зуміла гармонізувати.
Плекання єдності як запорука миру
Як зазначив Наступник святого Петра, на мальтійські острови вітри віють, переважно, з північного заходу, що може символізувати Європу, зокрема, Європейський Союз, дім, «збудований для того, щоб в ньому оселилася велика родина, згуртована в оберіганні миру». Мир, за його словами, слідує за єдністю, випливає з неї, а це вказує на важливість того, щоби працювати спільно, зміцнювати спільні коріння й цінності. Для цього потрібно «зміцнювати основи спільного життя», що спирається на «право та законність». «Чесність, справедливість, почуття обов’язку та прозорість є основники колонами високоцивілізованого суспільства», — сказав Папа, наголошуючи на зусиллях з метою викорінювання беззаконня та корупції. Ще одним важливим зусиллям він назвав турботу про збереження спільного дому, яким є створений світ.
Загроза ідеологічної колонізації
Північний вітер часто змішується із тим, який віє із заходу. В цьому контексті Святіший Отець поділився думками про західний стиль життя та мислення. З цього походять великі блага, такі як цінності свободи й демократії, але також небезпеки, яких потрібно остерігатися. За його словами, Мальта є «лабораторією органічного розвитку», в якому поступ не означає відтинати коріння минулого в ім’я фальшивого процвітання, потреб, продиктованих споживацтвом і «правом мати будь-яке право». «Для здорового розвиту важливо берегти пам’ять і шанобливо ткати гармонію між поколіннями, не даючи поглинути себе штучним уодноманітненням й ідеологічними колонізаціями, яка часто відбуваються, наприклад, у сфері життя, принципів життя. Це ідеологічні колонізації виступають проти права на життя від зачаття», — сказав Папа, заохочуючи мальтійців бути витривалими в зусиллях, спрямованих на порятунок життів, і далі захищати життя від зачаття до природної смерті, але також оберігати його в ситуація відкинення та занедбання.
Явище масової міграції та співвідповідальність
Братам і сестрам, які прибувають з півдня у пошуках надії була присвячена метафора південного вітру. Глава Католицької Церкви подякував мальтійській владі за прийняття, яке вони виявляють щодо мігрантів, демонструючи типову мальтійську гостинність. Однак, зростаючі протягом останніх років потоки вимагають ширшого аналізу цього явища. За його словами, міграція є однією з ознак нашої епохи, несучи в собі «борги несправедливості минулого, значної експлуатації, наслідки кліматичних зміни, нещасних конфліктів». Розширення міграційного явища також і з огляду на біженців «з багатостраждальної України» вимагає спільних і всеохоплюючих відповідей.
«Не можуть деякі країни брати на себе цілу проблему серед байдужості інших! І не можуть цивілізовані країни задля власних інтересів санкціонувати мутні угоди з лиходіями, що поневолюють людей», — сказав Папа, наголошуючи, що Середземномор’я потребує «європейської співвідповідальності», що «mare nostrum не може перетворюватися у найбільший європейський цвинтар». Звісно, прийняти ближнього вимагає зусиль і зречень, але «це святі зречення задля більшого добра».
Пітьма війни
Врешті, є східний вітер, який часто дме на світанку, але саме зі сходу, де з’являються перші промені світла, спустилася пітьма війни. «Ми думали, що вторгнення в інші країни, жорстокі вуличні бої та ядерні погрози є темними спогадами далекого минулого. Але холодний вітей війни, що приносить тільки смерть, руйнування та ненависть, з великою силою ввірвався у життя багатьох людей і в дні всіх людей. І в той час, як якийсь можновладець, замкнений, на жаль, в анахронічних претензіях націоналістичних інтересів, провокує та розпалює конфлікти, звичайні люди відчувають потребу будувати майбутнє, яке або буде спільним, або його не буде. І тепер, серед ночі війни, що спустилася на людство, будь ласка, не дозвольмо, аби зникла мрія про мир», — закликав Святіший Отець.
На думку Папи, сьогодні існує нагальна потреба «повернути красу людському обличчю, деформованому війною». Він навів приклад античної статуї, що зображає мир як жінку, що тримає на руках багатство, нагадуючи, що «мир породжує добробут, війна — лише злидні». За його словами, «ніжність матерів, які народжують життя, та присутність жінок є справжньою альтернативою злочинній логіці панування, що веде до війни».
Як зауважив Святіший Отець, досі існує загроза з боку «інфантильної агресивності», яка проявляється у «підступах автократії» та «нових імперіалізмах». Сьогодні «дуже важко мислити згідно з логікою миру», бо ми «звикли мислити згідно з логікою війни». Війна ж готувалася віддавна шляхом великих інвестицій в зброю та торгівлю нею, а тому «прикро спостерігати за тим, як ентузіазм на користь миру, що зродився після другої світової війни, в останні роки ослаб, як і дорога міжнародної спільноти, якою лише кілька могутніх на свій розсуд прямують вперед, шукаючи простір і зони впливу. Через це не тільки мир, але й багато великих питань, як от боротьба з бідністю та нерівністю, були фактично відсунуті на задній план політичного порядку денного».
Папа наголосив, що вирішення кризи кожного вимагає заопікуватися кризами всіх, бо «глобальні проблеми вимагають глобальних рішень». «Домоможімо одні одним вислухати прагнення людей до миру, трудімося над тим, щоб закласти основи для дедалі ширшого діалогу, повернімося до міжнародних мирних конференцій, на яких центральною темою буде роззброєння, з поглядом, який звернений на прийдешні покоління. І величезні кошти, які й далі виділяються на озброєння, нехай переведуться у розвиток, охорону здоров’я та харчування», — закликав Святіший Отець.
Папа: життя Церкви — це не тільки минуле, яке пам’ятати, а й майбутнє, яке будувати
Повернутися до початків Церкви не означає дивитися назад, щоби мавпувати церковну модель першої спільноти. Йдеться про те, щоби відновити дух першої спільноти, відкривати центр віри, яким є стосунки з Ісусом і звіщення Його Євангелія. На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи в суботу, 2 квітня 2022 року, в санктуарії Та-Піну на острові Ґоцо, головній Марійській святині Мальти.
Після обіду і короткого відпочинку в Апостольській нунціатурі, Папа Франциск розпочав другий етап першого дня свого перебування на Мальті, який включав подорож морем. Святіший Отець прибув до порту Ла-Валлетти, звідкіля катамараном — на острів Ґоцо, що є другим за розміром островом архіпелагу та осідком однієї з двох дієцезій Мальти.
В Марійському санктуарії відбулася молитовна зустріч, на яку на площі перед святинею зібралися 3000 вірних. Молитва відбувалася у формі Літургії слова, під час якої прозвучали чотири свідчення. Проповідь Папи, під час якої він коментував ці свідчення, була зосереджена на розповіді з Євангелії від Івана про те, як Марія та улюблений учень стояли під хрестом.
Новий початок в Ісусі
Святіший Отець зазначив, що слова Ісуса, вимовлені на хресті: «Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув» є також «нашою молитвою в хвилини життя, позначені стражданнями». Однак, «година Ісуса», якою в Євангелії від Івана є година смерті на хресті, «представляє не завершення історії, а позначає початок нового життя». Під хрестом споглядаємо любов Ісуса, Який розкриває нам Свої обійми та через Свою смерть «відкриває нас на радість вічного життя». Із цієї «години смерті» народжується «година, повна життя», якою є «час Церкви, що народжується».
«У цьому світлі спробуймо також і ми прийняти для себе запрошення Ісусової години, тієї години спасіння. Вона каже нам, що для того, аби оновити нашу віру та місію спільноти, ми покликані повернутися до цього початку, до Церкви, що народжується, яку бачимо під хрестом в Марії та Іванові», — сказав Папа, запрошуючи замислитися над тим, що означає повернутися до цього початку.
Не тільки минуле, щоб пам’ятати, а й майбутнє, яке будувати
Як підкреслив Наступник святого Петра, йдеться про те, щоби наново відкрити суттєве у вірі. Повернутися до початків не означає мавпувати моделі з минулого, бо Господь чинить великі речі протягом усіх віків. Не означає бути «надто ідеалістами», мовляв, у первісній спільноті не було проблем. Повернутися до початків означає «відновити дух першої християнської спільноти», наново відкрити центр віри, яким є стосунки з Ісусом та звіщення Його Євангелія усьому світові. Як читаємо в Діяннях Апостолів, головною турботою Ісусових учнів був не престиж спільноти та її пастирів, суспільний вплив чи вишуканість культу. Їхньою спонукою було звіщення та свідчення Христового Євангелія.
«Водночас, життя Церкви, про що не слід ніколи забувати, — сказав Папа, — ніколи не є лише „історією з минулого, щоби пам’ятати“, але „великим майбутнім, яке будувати“, слухняним Божому задумові. Нам не може вистачати віри, що складається із переданих звичаїв, урочистих богослужінь, прекрасних всенародних свят, промовистих і зворушливих моментів; ми потребуємо віри, що ґрунтується та відновлюється в особистій зустрічі з Христом, у щоденному слуханні Його слова, в активній участі в житті Церкви, в душі народної побожності».
Святіший Отець також застеріг, що не слід применшувати загрозу, що випливає з апатії до релігійних практик, байдужості великої кількості молоді до Божої присутності, мовляв, «загалом, ще існує певний релігійний дух». Бо за «релігійною опалубкою» може приховуватися «постаріла віра». Елегантне релігійне вбрання «не завжди відповідає живій вірі, натхненій динамізмом євангелізації», а тому потрібно бути пильними, щоби релігійні практики «не применшувалися до повторювання репертуару з минулого, а виражали живу, відкриту віру, що поширює радість Євангелія».
Мистецтво взаємного прийняття
Повертаючись до образу Діви Марії та апостола Івана під хрестом, Святіший Отець нагадав, що початком Церкви є їхнє взаємне прийняття: Ісус вручає Матір учневі, а учня Матері, так що «від цієї години учень взяв Її до себе». Тож повертатися до початків означає також «розвивати мистецтво прийняття». В жесті Ісуса на хресті, за словами Папи, не йдеться лише про простий жест милості, аби мама не залишилася самотньою після Його смерті, але про «конкретну вказівку на те, як слід жити найвищою заповіддю, тобто заповіддю любові». «Божий культ проходить через близькість до брата», — наголосив Наступник Святого Петра, підкресливши, що взаємне прийняття, «не формальне, але в ім’я Христа», є «постійним викликом». Як у церковних стосунках, так і в перевірці того, «наскільки Церква пронизана Духом Євангелія».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
