СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиXXXVI Апостольська подорож Папи Франциска до Мальти. День другий
Два дні 36-ї Апостольської подорожі Папи Франциска на архіпелаг Мальта, серце Середземного моря слідами його попередників і святого Павла, який за традицією мешкав на острові після корабельної аварії на шляху до Риму. Молитва, свідчення, радість Євангелія, вітання, захист людської гідності мігрантів і знову великі теми миру та братерства у промовах і зустрічах цих днів.
Папа на Мальті: проща до Печери святого Павла
Другий день Апостольської подорожі Папи Франциска на Мальту, 3 квітня 2022 року, розпочався прощею до Печери святого Павла — санктуарію на тому місці, куди згідно з переданням причалив Апостол Народів, рятуючись після корабельної аварії. Про це повідомляє українська редакція «VaticanNews».
Після короткої приватної зустрічі зі співбратами-єзуїтами в Апостольській нунціатурі, Святіший Отець вирушив до містечка Рабат, де розташована згадана печера, що є в підвалинах храму святого Павла. Цей санктуарій вважається «наріжним каменем» Мальтійської Церкви і є метою численних паломництв. Згідно з переданням, Апостол Народів проживав тут протягом трьох місяців. Саме тут почала збиратися перша християнська громада Мальти. Спочатку церковцю було облаштовано в печері, й вона виконувала роль парафіяльного храму. У пізньому середньовіччі над нею збудовано першу святиню, яка пізніше двічі перебудовувалася, а храм, який там стоїть сьогодні, споруджено у 1653 році. В 1990 році тут молився святий Іван Павло ІІ, а 2010 — Венедикт XVI.
Зійшовши в печеру, Папа Франциск проказав молитву, в якій підніс подяку Богові милосердя за Його провидінний задум, згідно з яким апостол Павло проповідував тут Його слово та зціляв недуги місцевих мешканців. Святіший Отець згадав про гостинність місцевого люду, що надавав допомогу постраждалим від корабельної аварії, не запитуючи про їхнє походження та суспільне становище. «Отче благий, даруй і нам благодать доброго серця, що пульсує з любові до ближніх. Допоможи нам здалеку розпізнавати потреби тих, які змагаються серед морських хвиль, викинуті на скелі незнаного берега. Вчини, щоби наше співчуття не вичерпувалося порожніми словами, але запали вогнище гостинності, що допомагає забути про негоду, зігріває серця та поєднує їх: вогнище дому, спорудженого на скелі, для єдиної родини Твоїх дітей, в якій всі є братами й сестрами», — молився Наступник святого Петра.
Проща до санктуарію завершилася відвідинами храму святого Павла, в якому Святіший Отець привітався з підопічними мальтійської «Карітас» та проказав молитву про Боже милосердя.
Папа: Ісуса насправді пізнає той, хто переживає досвід Його прощення
Завжди існує небезпека нерозуміння Ісуса, мати Його ім’я на устах, але спростовувати їх своїми вчинками, навіть підносячи знамена з хрестом. Сувора пересторога прозвучала з уст Папи Франциска під час проповіді, яку він виголосив у неділю, 3 квітня 2022 року, очоливши Святу Месу на площі перед парафіяльним храмом у містечку Флоріані, розташованому поблизу Ла-Валлетти, столиці Мальти. Серед учасників богослужіння були також представники інших конфесій та релігій, а серед прапорів майоріли також українські. На цьому ж місці Святу Месу служив святий Іван Павло ІІ в 2001 році та Венедикт XVI 2010 року.
Ісус, Який навчає та Його слухачі
Папа Франциск зосередив свою проповідь на євангельському читанні, що розповідає про те, як до Ісуса привели жінку, впійману на перелюбі, щоби подивитися, як Він чинитиме суд над нею. Святіший Отець звернув увагу на те, що цей епізод розпочинається розповіддю про те, як Ісус на світанку знову прийшов до храму, де навчав, а люд горнувся до Нього. Божий люд від самісінького ранку шукає Ісуса, прагне слухати Його, він «не вдовольняється храмом, спорудженим з каміння, але згуртовується навколо особи Ісуса». Але в цій «школі Ісуса» залишаються вільні місця. Серед слухачів відсутні жінка-перелюбниця та її обвинувачі. Одна загубилася, шукаючи щастя помилковим шляхом, інші не приходять, бо вважають, ніби все знають…
Хробак лицемірства
Проповідник запросив замислитися над цими «відсутніми», розпочавши від книжників і законовчителів. В них бачимо людей, «які хваляться тим, що є праведними, що зберігають Божий закон». Водночас, вони не звертають увагу на свої помилки, «але дуже уважні, вишукуючи помилки інших». До Ісуса ж приходять не для того, щоб послухати Його, але щоб «мати підставу звинуватити Його». Для цього, немов якусь річ, використовують іншу особу, зневажливо вказуючи на неї як на «оту жінку» та вимагаючи каменувати. Й усе це чинять, «прикриваючись славою релігійних людей».
«Браття, сестри, ці персонажі говорять нам про те, що також і в нашу релігійність можуть проникнути хробак лицемірства та вада тикати пальцем. В кожному часі, в кожній спільноті. Завжди існує небезпека не зрозуміти Ісуса, мати на устах Його ім’я, але спростовувати Його вчинками. Це можна чинити також підносячи стяги з хрестом», — сказав Святіший Отець, зауваживши, що перевіркою того, чи ми перебуваємо в школі Ісуса, є те, «як ми дивимося на ближнього і як дивимося на себе самих».
Істина серця
За словами Папи, Ісус показує нам, що на ближнього слід дивитися поглядом милосердя, а не поглядом, який засуджує. Той, хто вважає, що «захищає віру, тикаючи пальцем в інших», може навіть мати релігійне бачення, але воно далеке «від духа Євангелія». А щоб зрозуміти, чи ми є справжніми учнями Христа, мусимо перевірити свій погляд на себе самих. Обвинувачі жінки переконані, «що вже не потребують вчитися», їхня зовнішня складова є досконалою, але їм «бракує істини серця». Вони є уособленням тих віруючих, які «роблять із віри зовнішній фасад, в якому тим, що підноситься, є урочисте зовнішнє, але бракує внутрішньої вбогості». Для Ісуса вартісним є бути відкритим і відчувати потребу спасіння. Господь «не вдовольняється зовнішнім, а шукає істину серця», і коли відкриваємо Йому серце в правді, «Він може чинити чуда в нас».
Життя, перемінене прощенням
Саме це, як зауважив Наступник святого Петра, бачимо в жінці. Хоч її ситуація виглядає скомпрометованою, перед її очима відкривається новий немислимий горизонт. «Ніхто тебе не осудив? — каже Ісус. — Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши». З цього вчимося, що «кожне зауваження, якщо не спонукуване любов’ю та не містить любові, ще більше губить того, хто його отримує». Бог, натомість, «завжди залишає відкритою можливість і щоразу вміє знаходити дороги визволення та спасіння».
«Життя цієї жінки перемінюється завдяки прощенню. Тут зустрілися Милосердя та нікчемність. Милосердя та мізерність. І жінка змінюється. Можемо навіть припустити, що прощена Ісусом, також і вона навчилася прощати. Можливо, в своїх обвинувачах вона побачила вже не суворих людей з лихими намірами, але тих, що дозволили їй зустріти Ісуса», — сказав Папа, підкреслюючи, що Господь бажає, щоб також і ми, Його учні, прощені Ним, «ставали невтомними свідками примирення», свідками Бога, для Якого не існує слова «втрачений назавжди», Бога, «Який завжди прощає», Який «не перестає вірити в нас і щоразу дає можливість розпочати наново».
Повернутися до школи Бога надії
Саме таким, за словами Святішого Отця, є Господь Ісус, Якого «насправді пізнає той, хто переживає досвід Його прощення», відкриваючи, подібно до цієї жінки, що «Бог навідується до нас через наші внутрішні рани». Й сьогодні ця жінка, що повертається у світ «оздоровленою Ісусовим прощенням», заохочує нас «знову повернутися до школи Євангелія, до школи Бога надії, Який завжди вражає».
«Якщо наслідуватимемо Його, то не відчуватимемо потребу зосереджуватися на викритті гріхів, але з любов’ю посвятитися шуканню грішників. Не будемо рахувати присутніх, але йтимемо шукати відсутніх. Не будемо знову тикати пальцем, але почнемо вислуховувати. Не відкидатимемо зневажених як непотріб, але дивитимемося як на перших на тих, кого вважають останніми. Цього, браття і сестри, сьогодні нас навчає Ісус Своїм прикладом. Дозвольмо Йому здивувати нас і з радістю приймімо Його новизну», — підсумував Папа.
Папа на Мальті: молитва за Україну разом учасниками Святої Меси
«Нехай же Господь супроводжує вас, а Богородиця оберігає. Помолімося тепер до Неї за мир, маючи на думці гуманітарну трагедію в багатостраждальній Україні, яка досі під бомбардуваннями цієї святотатської війни. Не втомлюймося молитися і допомагати страждаючим», — закликав Папа Франциск наприкінці Святої Меси, яку він 3 квітня 2022 року відслужив на Мальті.
Євхаристійне богослужіння завершилося проказуванням молитви «Ангел Господній», перед яким Святіший Отець звернувся із коротким подячним словом, адже це був останній велелюдний захід цієї Апостольської подорожі.
Папа Франциск подякував представникам влади, єпископам і всім причетним до організації візиту, як також всім вірним і громадянам Мальти за теплий прийом. «На цих островах у повітрі витає чуття Божого люду. Тривайте в цьому, пам’ятаючи, що віра зростає в радості та зміцнюється у даруванні», — сказав Папа, звернувшись з окремими словами до молоді, нагадавши їм, що «найпрекраснішою річчю в житті» є «радість повністю віддати себе в любові, яка визволяє». А ім’я цієї радості — Ісус.
Папа: Мрію, щоб мігранти, що знайшли прийняття, самі стали свідками братерства
«Ваші історії спонукають також згадати історії тисяч і тисяч людей, які цими днями були змушені втікати з України через цю несправедливу та нелюдяну війну. Але також історії багатьох чоловіків і жінок, які в пошуках безпечного місця були змушені залишити свій дім та свою землю в Азії, Африці та в Америках. Маю на думці народ рохінджа. До всіх у ці хвилини лине моя думка і моя молитва», — сказав Папа Франциск, вислухавши свідчення мігрантів, з якими зустрічався в осередку «Лабораторія миру святого Івана ХХІІІ» в місцевості Хел-Фар на Мальті. Ця зустріч, що відбулася ввечері, 3 квітня 2022 року, стала заключною подією його Апостольської подорожі на Мальту.
Святіший Отець зазначив, що ця подія найкраще відповідає гаслові його візиту до цієї острівної країни, що звучить «Вони прийняли нас із неабиякою людяністю», що покликається на подію корабельної аварії, яку пережив святий Павло, після якої причалив до берегів цього острова. За його словами, досвід корабельної аварії торкнувся багатьох людей протягом останніх років, і для великої кількості виявився трагічним. І це можна назвати «катастрофою цивілізації», що загрожує не тільки біженцям, але й всім нам.
Папа назвав болючим досвід вирушити в дорогу, відриваючись від свого коріння, бо «це розрив, який залишає слід», який потребує часу, щоби загоїтися, а також «досвіду, наповненого людяністю», тобто, «зустріти гостинних людей, які вміють вислухати, зрозуміти, супроводжувати». Тож Глава Католицької Церкви наголосив, що осередки прийняття біженців повинні бути «місцями людяності». Й не зважаючи на те, що це важко, «на кожному континенті знаходяться люди та спільноти, що приймають виклик, усвідомлюючи, що дійсність міграції є знаком часу, ставкою в якому є цивілізація». І тому ми «повинні сказати велике „дякую“ тим, хто прийняв цей виклик».
«Дозвольте мені, браття й сестри, розповісти свою мрію. Нею є те, що ви, мігранти, після того, як отримаєте прийняття, багате людяністю та братерством, самі зумієте стати свідками й аніматорами прийняття та братерства. Тут і там, де цього хотітиме Бог, куди провидіння скерує ваші кроки», — мовив Святіший Отець, додаючи, що вважає дуже важливим, щоб «у сучасному світі мігранти ставали свідками людських цінностей, суттєвих для гідного та братерського життя». Щоб одного разу, коли загоїться рана від розриву та викорінення, зуміти показати внутрішнє багатство, що є «цінною спадщиною людства».
«Такою є дорога! Дорога братерства та соціальної дружби. В цьому — майбутнє людського роду в глобалізованому світі», — сказав Папа, наголошуючи на тому, що відправною точкою є «особа та її гідність». І не потрібно потрапляти в пастку, мовляв, нічого неможливо зробити, ці проблеми більші від нас. Потрібно дати відповідь на цей виклик у «стилі людяності», запалюючи вогнища братерства, «навколо яких люди можуть зігрітися, підбадьоритися, наново запалити надію».
З «Лабораторії миру святого Івана ХХІІІ» Папа Франциск від’їхав до аеропорту, щоби, попрощавшись із гостинною мальтійською землею, вирушити до Риму.
