СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиXL Апостольська подорож Папи Франциска у Демократичну Республіку Конго та в Південний Судан. День третій
Третього дня Апостольської подорожі Папи Франциска у Демократичну Республіку Конго та в Південний Судан Святіший Отець зустрівся із конголезькою молоддю і катехитами, провів низку приватних зустрічей із представниками тамтешньої влади, а також заохотив до ревного служіння та наслідування Христа богопосвячених осіб цієї країни.
Папа конголезькій молоді: майбутнє вашої країни у ваших руках
Численні руки, піднесені до неба, музика та оплески зустріли Папу Франциска, який вранці, 2 лютого 2023 року, прибув на стадіон імені Мучеників у Кіншасі, де відбулася зустріч з молоддю та катехитами, яка стала першим прилюдним заходом третього дня Апостольської подорожі до Демократичної Республіки Конго. Про це повідомляє українська редакція «VaticanNews».
Всі руки схожі, жодна не є однаковою
Саме на руки, піднесені у вітальному жесті, звернув увагу Святіший Отець у своїй промові. «Друзі, Бог вклав у ваші руки дар життя, прийдешнє суспільства та цієї великої країни», — сказав він, підкреслюючи, що всі руки схожі, але «ніхто не має таких рук, як твої, а тому ти є унікальним, неповторним і незрівнянним багатством», і «ніхто в історії не зможе тебе замінити». Це спонукає замислитися, чому служать ці мої руки, «щоби будувати, чи щоб нищити, щоби дарувати чи накопичувати, щоб любити чи ненавидіти». «І ти, що мрієш про інше майбутнє, з твоїх рук народжується завтра, з твоїх рук може прийти мир, якого так бракує цій країні» — зазначив Святіший Отець, запропонувавши деякі «інгредієнти для майбутнього», пов’язуючи їх з п’ятьма пальцями руки.
Молитва — вода, що підтримує душу
Великому пальцеві, «найближчому до серця», відповідає молитва. Як зауважив Наступник святого Петра, вона може здаватися чимось абстрактним, але йдеться про «наймогутнішу зброю», яка завжди відкриває нові можливості, нагадуючи нам, що ми не є самодостатніми. Без неї ми починаємо вважати себе всемогутніми й стаємо схожими до дерева з підточеним корінням, яке не встоїться, навіть якщо є великим і міцним. «Ось чому потрібно вкорінюватися в молитві, в слуханні Божого слова, яке дає нам змогу кожного дня поглиблено зростати, приносити плоди й перетворювати забруднення, яким дихаємо, в життєдайний кисень», — сказав Папа, зауваживши, що дерево потребує для цього води, і таким чином молитва є «водою для душі».
Святіший Отець заохотив юнаків і дівчат довіритися Ісусові, приятелеві, Який на хресті віддав життя за нас. «Отож, кожного дня підноси свої руки до Нього, щоби прославляти Його, прокричати Йому надії свого серця, звіряти Йому свої найпотаємніші таємниці», — закликав він.
Спільнота як засіб від егоїзму
Переходячи до другого пальця, вказівного, «яким показуємо щось іншим», Папа вказав на такий «інгредієнт майбутнього» як спільнота. Він закликав не допустити, щоби їхня молодість «була зруйнована самотністю та замкнутістю». Індивідуалістичний вибір на початку може здаватися привабливим, але «залишає за собою тільки велику порожнечу. Як от наркотики: „ховаєшся від інших, від справжнього життя, щоби почуватися всемогутнім; і опиняєшся позбавленим усього“. Це притаманне й іншим залежностям. „Будь ласка, не дозвольте зачарувати себе фальшивими егоїстичними раями, збудованими на зовнішньому, на легких заробітках чи на викривленій релігійності“, — закликав Святіший Отець, перестерігаючи і перед тим, щоби тицяти пальцем проти когось, тобто, „виключати когось, бо має інше походження“. Адже „спочатку віримо в упередження, тоді виправдовуємо ненависть, далі — насильство, й опиняємося посеред війни“.
Наступник святого Петра також звернув увагу на те, що бути сполученими за допомогою соціальних мереж ще не означає творити спільноту. «Це правда, віртуального недостатньо, ми не можемо вдовольнитися лише взаємодією з віддаленими, чи навіть вигаданими особами. До життя не торкаємося дотиком до екрану», — сказав він, назвавши сумною картину бачити молоду людину, що проводить своє життя перед телефоном. Бо «ніщо і ніхто не може замінити силу буття разом, але реального разом, світла очей, радості ділення одні з одними». Йдеться також, щоби відчувати відповідальність одні за одних. «Так, брате і сестро, ви незамінні і відповідальні, також і для своєї Церкви й для своєї країни. Ви належите до більшої історії, яка кличе ставати головними дійовими особами», — наголосив Папа, заохочуючи шукати приклад і заохочення у святих.
Не дати перемогти себе злом
Середній і найбільший палець, який підноситься над усіма іншими, за словами Святішого Отця, нагадує нам про «щось незамінне», чим є «чесність», протилежністю до якої є корупція. Він наголосив, що ці речі неможливо поєднати: або людина є чесною, або корумпованою. В світлі заклику святого Павла «не дати перемогти себе злом», Папа навів свідчення одного митника-християнина, який 15 років тому був убитий на сході країні через те, що не дозволив провезти прострочені продукти, які могли зашкодити здоров’ю людей. Він міг навіть заробити на тому, взявши хабар, але сказав рішуче «ні» брудові корупції. «Це означає не тільки зберегти руки чистими, але й чисте серце», — сказав Наступник святого Петра, закликаючи молодь не дати обманути себе, не дати «поглинути себе болотом зла», але «перемагати зло добром».
Вміти розпочати наново
Четвертий, підмізинний палець, як зазначив Святіший Отець, це палець, на який одягають обручку, але який є «найслабшим, якому найважче піднятися». «Це нагадує нам про те, що великі життєві цілі, насамперед любов, досягаються через слабкість, зусилля та труднощі», — сказав він, додаючи, що силою для того, щоби прямувати вперед серед слабкості та криз, які маємо всі ми, є прощення. «Бо простити означає вміти розпочинати наново. Простити означає не забути про минуле, а не змиритися з тим фактом, щоб воно повторювалося», — мовив Папа, наголошуючи на тому, що «для будування нового майбутнього ми потребуємо давати й отримувати прощення».
Чеснота, що приваблює Бога
Врешті, мізинець, який є найменшим пальцем. «Ти можеш сказати, мовляв, я — ніщо, й добро, яке можу зробити — це крапля в морі. Але знайте, що саме незначність, ставати малими приваблює Бога», — наголосив Святіший Отець, вказуючи на п’ятий інгредієнт будування майбутнього, яким є служіння. «Той, хто служить, поводиться як незначний», — зауважив він.
Папа в ДР Конго: зустріч з Прем’єр-міністром і студентами
Повернувшись до Апостольської нунціатури після зустрічі з молоддю й катехитами, Папа Франциск у четвер, 2 лютого 2023 року, прийняв у своїй резиденції в Кіншасі Прем’єр-міністра Демократичної республіки Конго Жана-Мішеля Саму Луконде, що прибув із родиною. Між ними відбулася приватна розмова.
Опісля Святіший Отець зустрівся із групою студентів католицьких університетів. Молоді люди з різних частин країни представляли юнаків і дівчат, які мали змогу поспілкуватися з Папою під час онлайн-зустрічі на тему: «Будування мостів у Африці», що 1 листопада минулого року відбувалася в рамках синодального процесу.
Юнаки й дівчата заспівали пісню, укладену місцевим провінційним настоятелем єзуїтів на основі слів проповіді Папи Франциска, виголошеної 23 листопада 2017 року під час молитви за мир у ДР Конго і Південному Судані, що проводилася в базиліці Святого Петра. Святіший Отець сказав кілька слів, вказуючи на виклик, що стоїть саме в молодому віці й полягає у тому, щоби прийняти рішення на користь любові, зробити ставку життя на любов, бо «коли у центрі є любов, всі рішення приносять плоди». Далі розмова також торкнулася теми насильства на сході країни, й під час неї Папа згадав про зворушливу зустріч, яку мав напередодні із постраждалими від насильства.
Папа богопосвяченим і духовенству ДР Конго: знаки присутності Бога
«Я радий перебувати сьогодні з вами, у свято Стрітення Господнього, день, коли ми в особливий спосіб молимося за богопосвячене життя. Ми всі, як Симеон, очікуємо, щоб Боже світло освітило темряву нашого життя, і, навіть більше, ми всі прагнемо пережити той самий досвід, який він мав у Єрусалимському храмі: тримати на руках Ісуса. Тримати Його на руках, щоб Він був у нас перед очима і на серці», — такими словами Папа Франциск розпочав свою промову, зустрічаючись 2 лютого 2023 року зі священниками, дияконами, богопосвяченими особами та семінаристами Демократичної Республіки Конго. Зустріч, що відбувалася у катедральному соборі Кіншаси, була другою велелюдною подією третього дня його Апостольської подорожі до цієї країни. У своєму слові Святіший Отець зосередився на трьох викликах та спокусах у житті духовенства й чернецтва, які потрібно подолати — духовній посередності, світській зручності й поверховності.
Поставити Христа в центр свого життя
Звертаючись до присутніх, Папа Франциск сказав, що через них Господь сьогодні знову бажає помазати свій народ оливою розради та надії. Слід «пам’ятати, що Він сформував нас і ми належимо Йому, заохочувати подорож спільноти та супроводжувати її у вірі до Того, Хто вже прямує поруч з нами. Бог не дозволяє воді поглинути нас, ані вогню спалити. Відчуймо, що ми є носіями цього звіщення серед страждань народу. Ось що означає бути слугами народу: священиками, монахинями, місіонерами, які відчули радість визвольної зустрічі з Ісусом і дарують її іншим», — зауважив Святіший Отець. Він вказав на їхню місію бути знаками присутності Христа, Його любові та прощення, ставлячи Його в центрі свого життя. «Таким чином, ставлячи Ісуса в центрі, наш погляд на життя змінюється, і, навіть у наших стражданнях і труднощах, ми відчуваємо себе огорнутими Його світлом, утішеними Його Духом, підбадьореними Його Словом, підтриманими Його любов’ю», — зазначив Папа.
Першість молитви
Говорячи про перший виклик на шляху свого покликання, Святіший Отець закликав подолати духовну посередність, вдивляючись у свято Жертвування Господа в храмі, яке на християнському Сході називають «стрітенням», святом зустрічі, яке нагадує про зустріч з Господом в молитві. «Не забуваймо, що секретом всього є молитва, тому що душпастирська служба і апостолят не є передусім нашою працею і не залежать лише від людських засобів», — сказав Папа Франциск. Він додав про потребу зберігати віру за допомогою літургійних ритмів молитви, які містяться у часослові, а також завдяки Євхаристійному Богослужінню та Святої Тайни Сповіді, яка дарує прощення, щоб милосердитися над іншими. Ще одна порада стосувалася потреби особистої молитви через адорацію, роздуми над Божим словом, проказування вервиці, щоб «перебувати серцем до серця з нашим Господом», проводячи час на «інтимній зустрічі з Тим, Кого любимо понад усе». Крім того, «коли перебуваємо в активності, ми також можемо вдатися до молитви від серця, до „коротких молитовних актів“, слів прослави, подяки та закликів, повторюючи їх Господеві, де б ми не перебували. Молитва зміщує нас із центру, відкриває на Бога, знову ставить нас на ноги, бо віддає нас у Його руки. Це створює всередині нас простір для досвіду Божої близькості, щоб Його Слово стало близьким нам, а через нас — усім, кого ми зустрічаємо. Без молитви далеко не зайдеш», — сказав Святіший Отець, закликаючи також звертатися до Богородиці, щоб подолати духовну посередність.
Бути автентичними служителями Євангелія
Наступні роздуми стосувалися виклику подолати спокусу світської зручності, яка забирає ентузіазм. «Таким чином втрачається серце місії, яка полягає в тому, щоб покинути територію власного „его“, щоб виходити до братів і сестер, практикуючи в ім’я Бога мистецтво близькості», — зауважив Папа. Він вказав на небезпеку, пов’язану із світським життям, якою є використовувати своє становище, щоб задовольняти власні потреби та комфорт. «Сумно, коли людина замикається в собі і стає холодним бюрократом духу. Тоді замість того, щоб служити Євангелію, ми зайняті управлінням фінансами та веденням якоїсь вигідної для нас справи. Це обурливо, коли таке трапляється в житті священика чи богопосвяченої особи, які повинні бути зразком тверезості та внутрішньої свободи», — зазначив Святіший Отець, закликаючи бути пильними.
Потреба постійного формування
Останнє завдання стосувалося подолання спокуси поверховості. «Якщо Божий люд очікує на те, щоб його досягло і потішило Господнє слово, то потрібні священики та богопосвячені особи, які є підготовленими, сформованими, захопленими Євангелієм. У наші руки покладено дар, і, з нашого боку, було б зухвалістю думати, що ми можемо жити місією, до якої нас покликав Бог, щодня не працюючи над собою і не формуючи себе належним чином, як у духовному житті, так і в богословському приготуванні», — зауважив Папа. На його думку, шлях формування — це шлях, яким потрібно ступати протягом усього життя. «Від нас вимагається проникнути в серце християнської таємниці, поглибити вчення про неї, вивчати і роздумувати над Божим словом; і в той же час залишатися відкритими до тривог нашого часу, до дедалі складніших питань нашої епохи, щоб мати можливість зрозуміти життя і потреби людей, зрозуміти, як взяти їх за руку і супроводжувати», — сказав Святіший Отець. Він закликав духовенство і чернецтво бути свідками Божої любові, адже служіння є ефективним лише тоді, коли воно проходить через свідчення. «Щоб бути добрими священиками, дияконами та богопосвяченими особами, недостатньо слів і намірів: передусім промовляє саме життя», — зауважив Святіший Отець.
Податливість перед Богом та стійкість у єдності
Папа вказав на рани конголезької землі, які з’явилися внаслідок експлуатації, корупції, насильства та несправедливості, які потребують лікування, на зразок милосердного самарянина з Ісусової притчі. Святіший Отець пригадав про трагічний досвід Африканського континенту. «Прислів’я стверджує: „Вітер не ламає те, що може зігнути“. Історія багатьох народів цього континенту, на жаль, була пригнута й уражена ранами та насильством, і тому, якщо й виникає в серці якесь бажання, то це бажання не робити цього знову, не підкорятися більше свавіллю більш сильного, не згинати більше голову під ярмом несправедливості», — сказав Папа, виокремлюючи також позитивне значення прислів’я, де згинання не є синонімом слабкості, а сили духу. «Якщо ми смиренно схиляємося перед Богом, Він робить нас такими, як Він, діячами милосердя. Коли ми залишаємося податливими в Божих руках, Він формує нас і робить нас примиреними людьми, які вміють відкриватися і вести діалог, приймати і прощати, вливати ріки миру в посушливі степи насильства», — наголосив Святіший Отець. На звершення він закликав богопосвячених осіб та духовенство бути податливими Богові милосердя та ніколи не дати зламати себе вітрам поділу.
Повернувшись після зустрічі з духовенством і богопосвяченими особами до Апостольської нунціатури, Папа Франциск матиме там приватну зустріч зі співбратами єзуїтами, що служать у ДР Конго.
