«Використаймо час Великого посту, щоб постити від власних ідей та нашого вузького розуміння життя», — владика Гліб Лончина
Зараз — час Великого посту. Використаймо його, щоб постити від власних ідей, від нашого вузького розуміння життя, від нарікань і злости. Відкриймо свої очі до чогось нового, чогось несподіваного — до Божого голосу. Нехай Бог миру буде з усіма Вами!
Пандемія Covid-19 вкинула нас у незвичний стан, який збурює наше соціальне, громадське й церковне життя. З усіх боків нас закликають до відповідальности, дистанційности, обережности, пригадують про санітарні норми та інформують про стан здоров’я населення — не лише країни, де живемо, але й усього світу.
Попри все це, нам важливо зберігати й духовну рівновагу: не піддаватися паніці чи знеохоті, поборювати нудьгу й нетерпеливість, пам’ятати про взаємну пошану й любов, молитися за тих, хто хворий, за медичних і соціальних працівників, волонтерів, за самотніх і вразливих людей.
Нам важко усвідомити, що цього року священники зобов’язані служити посні, страсні й пасхальні служби без присутности вірних у храмах. Ще такого не бувало! Але не треба ремствувати, нарікати, жалувати за тим, чого не маємо. Дякуймо за те, що маємо! Маємо час на те, чого ми іноді не встигали робити: читати Боже слово, добрі книжки, чинити діла милосердя. Намагаймося також рости у знаннях, розвивати свої таланти, зміцнювати свій характер чеснотами.
Час карантину — це особливий час на молитву. Багато з Вас слідкуєте за трансляціями богослужінь із Києва, Львова, Парижа, Лондона, Рима, Філȧдельфії та інших соборних і парафіȧльних храмів нашої Церкви. Але, мабуть, є й такі, які не приділяють цьому уваги, постійно сидять в інтернеті, переглядають фільми, займаються відеоіграми. Усе це також потрібне, може, і корисне, але не слід забувати, що не лише єдиним хлібом живе людина (див. Мт 4,4). Треба годувати свою душу глибшими роздумами: Для чого я живу? Яке значення мого життя? Як ставлюся до своїх ближніх? Що найважливіше для мене, коли бачу, як вірус може цілковито змінити моє життя?
Часом виникає спокуса звинувачувати Бога, що нам зле. Але — чи варто піддаватися спокусі? Де ж Євангеліє описує, що Ісус когось кривдить, комусь щось погане навмисне робить, не є близький до людських болів, страждань? Роздумуймо над тим, шукаймо відповідей у молитві, у читанні Святого Письма, у своєму серці.
Зараз — час Великого посту. Використаймо його, щоб постити від власних ідей, від нашого вузького розуміння життя, від нарікань і злости. Відкриймо свої очі до чогось нового, чогось несподіваного — до Божого голосу.
Нехай Бог миру буде з усіма Вами!
† Гліб Лончина,
апостольський адміністратор
Паризької єпархії Святого Володимира