«Воскресіння, що підносить людину з тління»: Великоднє послання єпископа Івана Кулика

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

владики Івана Кулика, єпископа Кам’янець-Подільської єпархії УГКЦ

Дорогі священники, ченці та черниці, любі миряни,

всі учасники світлої пасхальної радості,

Христос воскрес!

Пасха Христова — це найдавніше та найторжественніше свято християн, основа нашої віри (пор. 1 Кр 15, 14), підвалина нашого вічного життя, найбільший знак Божої любові до людини, і то настільки великий, що навіть страшний у своїй величі. Один із текстів Пасхальної Утрені, а саме світильний, говорить нам про суть Пасхи такими словами: Плоттю заснувши, як мертвий, Царю і Господи, на третій день воскрес Ти, Адама підняв із тління і подолав смерть: Пасхо нетління, світу спасіння. Немає більшого таїнства, ніж смерть Бога задля життя людей. Це справді щось страшне для слуху та помислу. Але водночас і величне та невимовне.

Плоттю заснувши, як мертвий, Царю і Господи, на третій день воскрес Ти.

Христос справді розділив з нами тілесність, страждання, смерть. Він справді був людиною, не перестаючи бути Богом. Він справді відчував страх перед тортурами та смертю, хоч і власновільно прийняв їх на Себе. Однак Його смерть називається сном, адже сказано, що плоттю заснув як мертвий. Для Христа смерть — це сон. Це не завершення, але двері до воскресіння. Так само і для всіх, які увірували в Христа, смерть — це сон. Будь-яке випробування в житті, страждання чи навіть смерть — це щось настільки минуще, що можна порівняти хіба зі сном того, хто пробудився (пор. Пс 73, 20). Той, хто пробудився, відрізняє сон від дійсності та живе дійсністю, а не сном. Так і всі страждання та смерть — лише тимчасовий стан перед вічністю, яка є більшою дійсністю, ніж теперішнє життя. Плоттю заснувши, Господь на третій день воскрес. Воскресіння — та сила, яка піднімає нас зі смертного сну, але ще і від розпачу, щоденних турбот, смутків життя.

Адама підняв із тління і подолав смерть.

Христос підняв Адама, тобто все людство, із тління. Тління — це не лише фізичне явище розкладання, зіпсуття, але також втома душі, розчарування, страх перед майбутнім, відчуття слабкості. Коли ми відчуваємо себе духовно заснулими, Христос кличе нас увійти в Його Пасху та пережити разом з Ним свою власну пасху — свій перехід від сну до дійсності, від зіпсуття до розквіту, від падіння до піднесення. Господь Ісус показує Своє триденне воскресіння як запевнення воскресіння кожного з нас, які віруємо в Нього.

В Адамі Христос підняв не лише людство як таке, але кожну конкретну людину, кожного Адама, тобто кожного з нас, з нашого конкретного занепаду. Господь закликає нас залишити в минулому старі образи, помилки, погані нахили, тобто усе те, що є для нас смертельним. Той, Хто залишив похоронні полотна в гробі, хоче, щоб ми залишили в гробі минулого та забуття усе те, що духовно нас зв’язує, роблячи мертвими. Навіть у час страшної війни, яка нещадно вирує на наших землях, ми покликані залишити у гробі минулого свою ненависть та бажання помсти, а сповнитися натомість любов’ю до Батьківщини, яка велить захищати своє. Захищати без ненависті, а з любові.

Христос насправді подолав не лише Свою смерть, але й нашу. Воскресіння — сила, яка зупиняє розпад нашого життя, розкладання нашої надії, зневіру у долі нашого народу.

Пасхо нетління, світу спасіння.

У світі, де все зникає, воскресіння пропонує вічність. Воскресіння неможливо зруйнувати, зітлити його. Тому Христову Пасху і називаємо Пасхою нетління. Христос воскрес — життя остаточно перемогло, жодна темрява не може загасити світло дня воскресіння. Своєю Пасхою Христос приніс спасіння усьому світу раз і назавжди (пор. Євр 10, 10). Болісті, смерть, тління, війна — усе стає минущим у світлі святої Пасхи.

Дорогі учасники пасхальної радості, нехай серце кожного з вас стане світлицею воскресіння, осяяною силою Христа. Нехай Переможець аду і смерті та всякого тління перебуває з вами у глибинах цієї світлиці, даруючи Свою невимовну радість та любов. Нехай кожен, хто на фронті, і кожен, хто чекає рідних з фронту, сьогодні сповниться силою Воскреслого. Нехай кожен, хто в полоні, або насильно вивезений, або перебуває на території, зайнятій ворогом, та всі, хто їх любить, сьогодні відчують віру у перемогу життя над смертю, добра над злом. Нехай кожний поранений або важкохворий, або самотній чи відкинений сьогодні переконається у тому, що є люблений Богом та обдарований спасінням. Нехай кожний, хто втратив близьких, співає у мирі воскресну пісню. Нехай усіх і кожного огорне світло Пасхи нетління, світу спасіння.

Благословення всемогутнього і вселаскавого Бога, Який милує і спасає, оживляє і підносить нас, нехай буде з усіма вами на віки

† Іван Кулик,

Дано у місті Хмельницькому,