Владика Йосиф Мілян: «Митрополит Андрей Шептицький був не лише митрополитом греко-католицької Церкви, а був великим українцем»
«Праведний митрополит Андрей Шептицький говорив: «Ми не маємо впливу на всі аспекти нашого життя, однак, ми можемо змінити себе, і це ключ до перетворення на краще України». Сьогодні ми вкотре вшановуємо пам’ять великого митрополита. Дуже знаменно, що робимо це на берегах Дніпра, де шанують і починають пізнавати глибоку роль митрополита Андрея у перетворенні України». Про це мовив владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ, під час вечора пам’яті у Патріаршому соборі Воскресіння Христового.
Під час свого слова владика Йосиф пригадав, що митрополит Андрей Шептицький залишив у спадок послання «Як будувати рідну хату», як зазначає пресслужба Київської архиєпархії УГКЦ.
«У цьому посланні він заклав усі можливі аспекти будування рідної української хати. Сьогодні цей твір може бути дороговказом для економістів, політиків та державотворців. Митрополит Андрей актуальний і сьогодні як великий меценат, який створив шпиталь, де лікувалися люди, які не могли собі оплатити медичне лікування. Митрополит створив ряд шкіл та мистецьких закладів. Він опікувався молоддю і дітьми. Коли висунули ідею будувати Україну без Бога, на противагу цій ідеї митрополит створив проєкт „Українська молодь — Христові“. Властиво, ця молодь перетривала тортури радянської системи і виложила білими кістками землі Сибіру. Вони витримали та перенесли ідеї Української незалежної держави крізь страшні лихоліття. Митрополит Андрей став меценатом в багатьох сферах української державності культури і мистецтв», — зазначив архиєрей.
Відтак владика Йосиф звернув увагу на екуменічний контекст життя митрополита Андрея Шептицького: «Коли до Львова прийшли російські полки в Першу світову війну, він у храмі Успення Пресвятої Богородиці відслужив Молебень і сказав, що до Львова прийшли наші брати православні, але їхнє православ’я державне, а наше православ’я закорінене в коріння апостола Петра. На другий день його арештували, привезли до Києва, потім відправили на заслання. І там він не сидів, склавши руки, а заснував Російську Греко-Католицьку Церкву».
Завершуючи слово, архиєрей сказав: «Ми як Церква, як народ ще дуже мало знаємо Великого Митрополита, але, дай Боже, щоби хтось, хто сьогодні почує через мистецькі твори і через слово, застановився над цим великим чоловіком. Бо пізнати його повчання сьогодні є аж задостатню можливостей. Адже він не був лише вузько митрополитом греко-католицької Церкви. Він був великим і широким українцем».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ