СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Володимир Ющак: У нашому горі біля нас завжди є Спаситель
«У нашому житті не втечемо від болю, горя і нещастя. Не втечемо також від ворожого ставлення до нас бодай якоїсь частини людей. Переважно, теж не знайдемо пояснення, чому такі речі діються. Так було споконвіку. Так буде і в майбутньому. Однак пам’ятаймо, що ми не самі. Біля нас, в нашому горю, стає завжди Спаситель та, коли потрібно, Сам, навіть без нашого прохання, накладає грязь на наші очі та оздоровляє їх». Із такими словами запевнення звернувся до вірних під час проповіді владика Володимир Ющак, єпарх Вроцлавсько-Кошалінський, у неділю Сліпородженого, 21 травня 2023 року.
Дуже сердечно вітаю всіх, хто молиться з нами в часі цієї Божественної Літургії, чи то у нашому соборі у Вроцлаві, а чи вдома за посередництвом телевізійної трансляції.
Ми вислухали довгий євангельський текст, записаний св. Йоаном на початку дев’ятого розділу його Євангелія. Це розповідь про Христове чудо оздоровлення зі сліпоти чоловіка сліпого від народження. Цей дорослий вже чоловік ніколи не бачив світла, не бачив людей, ані краси світу. Навчився жити в безнастанній темноті, розпізнавати світ через дотик, почуті звуки та нюхом. Таким способом знав світ і вмів у ньому функціонувати. Однак, у багатьох речах потребував допомоги інших та, напевно, мріяв, щоб прозріти і не бути залежним. Йому самому, сучасним йому людям, але, мабуть, й нам сьогодні могло видатись, що коли б цей чоловік прозрів, то в одну мить пропали б усі його проблеми.
Парадокс 1: втрата заробітку
Однак, слухаючи зміст сьогоднішнього Євангелія, стаємо свідками парадоксів. Як би це дивно не звучало, та справжні проблеми цього сліпого чоловіка почалися насправді тоді, коли він прозрів. Перше, що разом із прозрінням він утратив джерело утримання. Коли був сліпим, люди милосердилися над ним та кидали йому милостиню, завдяки якій міг прожити. Тепер всі побачили, що він бачить, почали про це говорити та, мабуть, перестали давати йому милостиню, уважаючи, що він повинен вже сам запрацювати на своє утримання. Але, бувши досі сліпим, він не вмів працювати, не знав, які є знаряддя та як ними послуговуватись. Мусів всього вчитись. Один з польських релігійних письменників, коли пояснював цю картину в одній зі своїх книжок говорив, що початково цей чоловік не знав навіть як повернутися до свого дому. Зором не був спроможний пізнати свого дому, ані дороги, яка до нього вела. Повернувся додому щойно тоді, коли закрив очі і помацки почав пізнавати дорогу, яку, як сліпець, проходив кожного дня.
Парадокс 2: відсутність радості
Парадоксом було також те, що ніхто не радів з його оздоровлення. Зацікавлених тим що сталося було багато. Але радості не було видно ні у кого. Всі були зацікавлені, хто і яким способом його оздоровив, ким є його оздоровитель та чи мав право таке зробити в день суботній. Постать самого оздоровленого зайшла в тінь. Навіть від його батьків повіяло холодом, коли дізнались, що їхній син прозрів. Фарисеям, які розпитували про їхнього сина, зі страхом відповіли: «Знаємо, що то наш син і що сліпим родився. А як він тепер бачить — не знаємо, і хто відкрив йому очі — не знаємо. Спитайте його: він дорослий і скаже сам про себе» (Йо. 9, 21). Ситуація ставала щораз складнішою. Ми стаємо наче свідками судового процесу: хто тобі це зробив, яким способом, ким він є, хто дав йому таку владу, чому не зберігає Мойсеєвого закону? Спокійне досі життя нещасного чоловіка раптово перетворилося у пекло. Єдине, що рятувало його та що повернуло йому дотеперішній спокій, це ще одна його зустріч з Христом.
Часті незрозумілі ситуації нашого життя
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Кожний з нас досвідчує у своєму житті багато важких та болючих хвилин. Приходять недуги, терпіння, різні досвіди, яких причину годі зрозуміти та пояснити, подібно, як було й у випадку сліпородженого чоловіка. Самі не вміємо пояснити, чому з нами діється щось болюче, хіба що приймемо до себе Христові слова, сказані до апостолів, коли вони питали про сліпородженого: «Хто згрішив: він чи батьки його, що він сліпим родився? Відповів Ісус: Ні він не згрішив, ні батьки його, але щоб діла Божі виявились на ньому» (Йо. 9, 1–3).
Не уникнемо горя та болю в нашому особистому, громадському та церковному житті. В Україну велике горе безнастанно приносить війна, викликана російською агресією. Воно боляче доторкається до дуже багатьох наших родин та конкретних осіб. Мабуть, і поміж нами є особи, які з причини війни втратили дім, майно, а передовсім своїх близьких. Останніми днями маємо також інший досвід. Тиждень тому, на сорок дев’ятому році життя несподівано відійшов до Господа наш священник у Польщі о. Григорій Назар, який віддано працював на Лемківщині. Більшість наших вірних у Польщі знала його. Видавалось, що перед ним ще довгі роки життя і праці а тут несподівано прийшла смерть. Його похорон відбувся минулої п’ятниці. Не знаємо, чому перестало битись його серце. Може, також щоб парадоксально виявились на ньому великі діла Божі, яких ми ще не збагнули. Вічна йому пам’ять!
Отець Григорій Назар
У сьогоднішній євангельській розповіді є також позитивні моменти. Над недолею сліпого чоловіка несподівано похилився сам Христос, хоча ніхто його про це не просив. Початково сліпий також зовсім не бачив Христа, бо Спаситель поклав болото на його очі і казав іти обмитись. Вкінці він зміг відшукати свого оздоровителя та в Єрусалимській святині станути перед ним віч-на-віч.
Спаситель завжди поруч тих, хто страждає
Дорогу у Христос Сестри і Брати!
У нашому житті не втечемо від болю, горя і нещастя. Не втечемо також від ворожого ставлення до нас бодай якоїсь частини людей. Переважно, теж не знайдемо пояснення, чому такі речі діються. Так було споконвіку. Так буде і в майбутньому. Однак пам’ятаймо, що ми не самі. Біля нас, в нашому горю, стає завжди Спаситель та, коли потрібно, Сам, навіть без нашого прохання, накладає грязь на наші очі та оздоровляє їх. Потрібно тільки послухати Його та піти обмитись. Також тільки у Нього знайдемо спокій, коли інші будуть нападати на нас, засуджувати, видумувати різні закиди та погрожувати. Не лякаймося, бо з нами Бог! Він бачить наше горе, похиляється над нами та приносить полегшення. Не біймось іти за Ним, зустрічатись з Ним на молитві, у святині. Він обдарує нас спокоєм та підтримає навіть тоді, коли самі ще не подумаємо, щоб про щось його просити.
Незважаючи на стан війни в Україні та на різне горе, якого досвідчуємо, найближчий тиждень повинен принести нам трохи радості та потіхи. У Вроцлаві під проводом Блаженнішого Святослава, Отця і Глави нашої Церкви, будуть проходити засідання Постійного Синоду Єпископів. При цій нагоді, в середу, 24 травня, о годині 18.00, відбудеться зустріч Блаженнішого з молоддю. У четвер, о год. 10.00, в день Вознесіння Господнього, Блаженніший очолить з владиками Архиєрейську Божественну Літургію, після якої зустрінеться з вірними. У п’ятницю, 26 травня, о годині 18.00, в приміщеннях Ossolineum, неподалік від нашого собору, буде проходити презентація нової книжки Блаженнішого Святослава. На всі заходи дуже сердечно запрошуємо. Хто не зможе прибути до Вроцлава, запрошуємо єднатись з нами через камеру онлайн, доступну з нашого єпархіального сайту www.cerkiew.net.pl. Пряма трансляція з цих подій буде також вестись на нашому єпархіальному каналі YouTube.
Всім бажаю гарної неділі та сили для подолання разом з Христом всякого лиха, яке напевно буде випробовувати нас. Не бійтесь і не лякайтесь, бо з нами Бог!
† Володимир Ющак,
єпарх Вроцлавсько-КошалінськийІ
