СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Володимир Груца: «Самарянин стає руками Бога в світі»
Самарянин дотикає до болючого місця. Хто дотикає болю свого життя, той влучно дотикає інших. Якщо я сам покалічений, то не допоможу іншим. Лікуючи себе, можу лікувати інших. Замало говорити, що все буде добре, якщо реально зараз дуже важко. Якби самарянин лише сказав до покаліченої людини: «В тебе все буде добре» і пішов далі, то це б мало допомогло. Він послідовно робить конкретні кроки, які дарують зцілення. Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир під час проповіді до вірних у храмі Христового Воскресіння у 25-ту Неділю після Зіслання Святого Духа.
«Сьогоднішнє євангельське слово пропонує нам дві частини для роздумів. В обох випадках присутня тема любові, яка пов’язана з відносинами», — зазначив проповідник. Про це інформує пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
У Святому Письмі, — каже владика Володимир, — є багато питань, Ісус також багато пояснює, якщо бачить щирість тих, хто питає. Вчитель цінує тих учнів, як прагнуть знань, щиро ставлять питання, а не провокують.
А хто є моїм ближнім?
«Ось один законовчитель запитує Ісуса, випробовуючи: „Учителю, що мені робити, щоб осягнути вічне життя?“ Тобто, як треба жити, щоб осягнути щасливу вічність після біологічної смерті. Законовчитель не мусів ставити це питання, він мав би знати відповідь, бо в законі написано: „Люби Бога і ближнього!“ Таке коротке і просте речення. Але воно показує гармонію між Богом і людиною. Можливо, цей законовчитель хотів похвалитися, що виконує закон. Він добре все знає, але треба цим жити. Одне знати, інше — цим жити. Він далі питає Ісуса: „А хто мій ближній?“», — розповідає архиєрей.
І запитує: «Чи ви колись собі ставили питання, хто є наш ближній? Як ми відповіли б собі на це запитання?»
«На перший погляд, ближній — це той, хто біля мене, кого добре знаю… Ісус в даному випадку не відповідає прямо, а заставляє законовчителя думати — подивляємо цю Божу педагогіку. Ісус розповідає чудову притчу про милосердного самарянина, тим самим розширює діапазон розуміння слова „ближній“», — пояснює він.
Божа любов не має розрахунку
Відтак проповідник передає зміст притчі: «В центрі уваги є потребуюча, покалічена людина, яку побили. Дорога з Єрусалиму до Єрихону була небезпечна, бо зилоти готувалися до війни проти римлян і шукали здобич. Цей чоловік міг стати жертвою. Якщо подивитися глибше, Єрусалим є місто Бога, туди скерований погляд надії всіх людей. Покидаючи мури Єрусалиму, людина тим самим покидає обійми Бога. Віддалення від Бога є певним процесом, людина прагне кудись втекти, думає, що в „Єрихоні“ буде легше. Покидаючи Божу присутність, знаходимо собі якусь альтернативу, узалежнення».
«По цій дорозі йшов старозавітній священник і не звернув уваги на побиту людину. Можливо, боявся, що той чоловік помре в його руках, тоді треба відбути обряд очищення, інакше не можна виконувати культ у святині. Також байдуже поставився левіт. Але закон без вчинків є мертвий. А чужинець-самарянин звернув увагу на потребуючу людину. Ісус докладно, послідовно розповідає його дії. Через нього закон стає життєдайним, уможливлює життя людині. Цих двоє людей не зналися перед тим, тим паче юдеї ворогували з самарянами століттями. Самарянин не думав, ким є потребуючий чоловік, чи зможе йому з часом віддячити. Божа любов не має розрахунку, є безінтересовна. Якщо ми себе не любимо, то не означає, що інші нас не люблять. Тим більше, Бог любить всіх і вчить нас так робити. Самарянин дарує милосердя в різних вимірах. Він надійшов зненацька, змінює свої плани, на відміну від двох попередніх осіб», — додав він.
Лікуватися через відносини
Як пояснив проповідник, кожна рана людського серця пов’язана з відносинами. Тому також і лікуємося через відносини. Тому Ісус є не лише Вчителем, а й Лікарем. Тим самим показує приклад нам.
«Для лікування потрібно когось, хто затримається, матиме час. Бо ми можемо бути теоретиками, все знати, але не робити. Тому важливо бути більше самарянами, ніж законовчителями. Покинута людина потребує часу і ресурсів. Завжди є небезпека інвестувати у нерухомість, в якийсь комфорт, а забути про людину. Тоді нема кому в цьому жити, бо саме життя швидко минає. Так, милосердя вимагає зусиль та інвестицій», — наголошує архиєрей.
Любов ближнього нерозривно пов’язана з любов’ю Бога
«Нашими ближніми є не лише рідні, сусіди чи співробітники. Але мій ближній також той, кого я вперше зустрів в житті, може навіть випадково. Може статися так, що ми, йдучи дорогою, побачимо, що хтось поруч лежить. Перша думка може бути — ця людина п’яна. Але може в людини є труднощі зі здоров’ям. Варто щонайменше підійти і поцікавитися», — застерігає єпископ-помічник ЛА.
«Чому важливо любити ближнього? Дуже проста відповідь: любов ближнього нерозривно пов’язана з любов’ю Бога. Ісус не ставить на перше місце здоров’я, кар’єру, багатство, знання, а для Нього істотна любов. Про це Він тричі питав апостола Петра, про це питає сьогодні мене!», — наголосив він.
Відтак владика Володимир звернув увагу на те, що сьогодні усі вірні, що зібрані на молитву, стануть свідками прояву Божої любові, яка кличе до дияконського служіння співбрата Юрія. «Бажаємо йому бути добрим самарянином, бачити біль потребуючих і лагідно його дотикати», — сказав владика Володимир.
І додав на завершення: «Сьогодні зустрічаємо Ісуса Христа в храмі, в Євхаристії. Приймаючи Його, матимемо силу любити тих, хто є поруч, а також себе!»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
