Владика Венедикт Алексійчук: ставати причасниками вічності у повсякденному земному житті
Що значать слова Воскресного тропаря: «… і нам дарував життя вічне!»? Чи беремо ми до уваги той факт, що вічне життя вже нам подароване? Про це у черговому дописі у Фейсбук роздумує єпископ Єпархії Святого Миколая Чудотворця із осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США) владика Венедикт Алексійчук.
Христос Вокрес!
У часі Воскресення ми завершуємо спів Воскресного тропаря словами: «… і нам дарував життя вічне!» Ці слова повторюємо з року в рік, але чи ми насправді віримо в те, що Господь нам ДАРУВАВ життя вічне? Що воно нам вже ПОДАРОВАНЕ, воно вже є цілковито наше? І тепер цей дар вічного життя ми маємо лише прийняти і ним жити.
Якщо ми цього не робимо, то, напевно, головна причина в тому, що ми надто перейняті нашими земними справами, проблемами, бажаннями, пошуками, здобутками… Що ми цілковито не усвідомлюємо собі того, що маємо найважливіший дар, який на нас чекає, — життя вічне.
Вічне життя — це не лише той момент, який настає після смерти. Кожна мить життя, а особливо молитва і читання Євангелія, — це наша зустріч із Богом; кожне святе Причастя — це початок вічного життя, початок Божого Царства. І наша біда в тому, що ми цього не усвідомлюємо. Коли ж ми усвідомимо, то здобудемо здатність ставати учасниками Божого Царства не тільки в молитві чи в таїнствах Церкви — ставатимемо причасниками цього життя вічного, кожної миті нашого життя.
Якщо ми вчимось зустрічатися з Богом, то крок за кроком стаємо причасниками тієї вічности, яка на всіх чекає і якою Бог нас обдарував.
† Венедикт Алексійчук,
єпарх Чиказький