Владика Венедикт Алексійчук: «Ми, християни, самі „створюємо“ нехристиянське середовище, у якому Бог відсутній»

20 серпня 2021

Владика Венедикт Алексійчук, єпископ Чиказької єпархії Святого Миколая Чудотворця, у черговому духовному дописі на особистій фейсбук-сторінці роздумує над нашим «поверховим» християнство, яке саме творить нехристиянські середовища.

Владика Венедикт Алексійчук: «Ми, християни, самі „створюємо“ нехристиянське середовище, у якому Бог відсутній»

Якщо ти є християнином, то ти є ним 24 години на добу, а не тільки в Церкві чи в себе вдома. Вважаю, що в тому проблема нас, християн, що ми часто немовби розділюємо своє життя. Якась його частина, переважно вдома, — християнська, а у суспільстві — ні. Але ж ми є всюди тією самою особою. І тому ми мали б завжди те, чим живемо внутрішньо, відважно виявляти ззовні.

Ми часто переконані, що це моє особисте християнське життя, це моє приватне життя… Але, певною мірою ми, християни, самі «створюємо» нехристиянське середовище, у якому Бог відсутній. Бо ми не свідчимо про Нього. Але подумаймо: навколо багато людей, свідомо чи несвідомо, але шукають Господа.

Уявіть собі, якби наші батьки сказали, що їхня мова — українська, але це їхня приватна справа, а дитина, коли виросте, нехай сама собі вибере, якою б мовою вона хотіла говорити. У такому випадку ми виросли б, не знаючи жодної мови. Ми б виросли, як люди, позбавлені людського середовища, як Мауглі. Але насправді ми виростаємо в людському середовищі, де наші батьки, рідні та близькі передають те, що вони мають — наприклад, мову. І так само ми мали би передавати своє християнство довкола себе.

Чому ми є християнами? Тому що це не було приватною вірою наших батьків, наших друзів, наших знайомих, і саме так це християнство нам передалось. І як це може бути наша приватна справа, якщо хтось мені свідчив про віру в Бога, про розуміння, ким для мене є Господь? Тому кожен християнин має відповідальність — допомогти пізнати Бога тим, хто Його ще не пізнав. Колись, коли ми станемо перед Господом, ці люди можуть нас запитати, самі ці безбожники чи атеїсти: «А чому ви нам не свідчили? Чому ви нам не повторювали знову і знову, чому так легко ви знеохотились?» І що ми їм скажемо — що це була наша приватна віра? Що ми не мали відваги і наполегливості їм свідчити?

За Богом тужить і Його шукає кожна людина. А коли ми про Нього не свідчимо, то відповідальність лише наша. Бо християнство існує саме тому, що воно є Доброю новиною. І коли це для мене є справді Доброю новиною, то я не переживаю її приватно, я хочу ділитися з кимось.

† Венедикт Алексійчук,
єпарх Чиказький