СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Василь Івасюк: «Жадібність до грошей сьогодні руйнує незалежність України»
Роздумуючи у 30-ту Неділю по Зісланні Святого Духа над євангельським уривком про багатого юнака і його пошуки вічного життя, владика Василь Івасюк, єпарх Коломийський, підняв доволі актульну тему грошолюбства та правильного ставлення до матеріальних речей. «Жадоба збагачення нині в Україні стала чи не єдиною всепоглинаючою пристрастю в образі сільського глитая Калитки. Майже усі вчинки пронизані жадібністю, котра руйнує родинні почуття, незалежність України і знищує всі без винятку реформи та направляє їх проти українського народу», — мовив архиєрей.
«Почувши це, той засмутився вельми,
бо був дуже багатий» (Лк. 18, 23)
Вступ. Християнство — це не просто добрі справи, милі посмішки, знання обрядів, солов’їний спів, пісна їжа і гарний настрій людини. Християнство — це спрага Божої присутності у нашому житті.
І). Зустріч багатого юнака з Ісусом. Розгляньмо опис розмови Ісуса з вельми багатим юнаком. Багатий юнак свідомо підійшов до Спасителя вирішувати питання особистого спасіння. Ісус в свою чергу перечислив йому заповіді, які ведуть до вічного життя. Юнак відповів, що він усіх їх дотримується. Він бажав дізнатися чого йому ще не вистачає. Ісус промовив до нього: «Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною!» Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий» (Лк. 18, 22–23). Юнак відійшов засмучений, тому що Бог показав тими словами до чого найбільше прив’язане його серце, бо саме його багатство стало для нього свого роду «ідолом».
Господь також знімає маску з нашого обличчя у відповідні періоди життя. Тоді людина втікає від Бога, чи навпаки, біжить до Нього. Не має значення, як тебе оцінюють люди, а навпаки, має значення як тебе оцінює Бог. Вирішити питання вічності без Бога ми ніколи не зможемо самотужки. Не бійтеся позбавитися гріха! Ідіть за Христом і так увійдете у життя вічне.
Федір Чумаков, Ісус Христос і багатий юнак, 1866
ІІ). Бажання грошолюбства в людини існує споконвіку. Закон Мойсея каже: «Не зазіхатимеш на дім ближнього твого; (…) ані чого-небудь, що належало б ближньому твоєму» (Вих. 20, 17). Цілком неправильно дійти висновку, що Біблія засуджує самі гроші та способи їх використання. Гроші можуть захистити нас від бідності і без них не можна придбати найнеобхідніші речі. Цар Соломон написав: «Під захистом мудрости, як під захистом грошей» (Проп. 7, 12). І далі продовжує «За гроші все можна мати» (Проп. 10, 19).
Бог схвалює правильне використання грошей. Наприклад, Ісус сказав: «Придбайте собі друзів мамоною неправою» (Лк. 16, 9). Це означає робити грошові пожертви для підтримки правдивого поклоніння Богу. Сам Соломон, наслідуючи приклад свого батька Давида, пожертвував велику суму грошей та коштовностей для будівництва храму. Також обов’язком християн є матеріально допомагати потребуючим. «Святих у потребах спомагайте і дбайте про гостинність» (Рм. 12, 13). Іншими словами, це означає грошові витрати.
Гроші є головною причиною «усього лиха» або ж коренем усіх проблем. Люди у сьогоднішньому світі приділяють велику увагу грошам. Апостол Павло застерігає: «Корінь усього лиха — грошолюбство, до якого деякі вдавшися, від віри відбились» (І Тим. 6, 10). Святе Письмо не засуджує самих грошей і не применшує їхнього важливого значення. Християни, у яких з’являється любов до грошей, наражаються на багато проблем і найнебезпечніша з них — відійти від віри. Ця істина підтверджується у зверненні св. Павла до християн у Колосах: «Умертвляйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху пожадливість та зажерливість — що є ідолопоклонство» (Кол. 3, 5). Виникає запитання «Чи це означає, що бажання мати більший будинок, нову машину або добре оплачувану працю є чимось неправильним?». Загалом у цьому немає нічого поганого. Питання полягає у тому, яку мету переслідуємо.
2.1). Приборкання жадібності до грошей. Різницю між звичайним бажанням і жадібністю можна прирівняти до різниці між маленьким вогнем на якому готують їжу та лісовою пожежею. Розумне й помірковане бажання може бути навіть корисним. Проте жадібність небезпечна і згубна, бо її не можна опанувати.
Найбільша проблема полягає у тому, як приборкати жадібність до грошей. Чи нагромаджені гроші та матеріальні статки служать і задовольняють наші потреби, чи, навпаки, наші потреби роблять нас залежними від грошей? Святе Письмо застерігає нас, що «розпусник, чи нечистий, чи захланний, (…) — не матимуть спадщини у Христовім і Божім Царстві» (Еф. 5, 5). Жадібність робить людей залежними від речей, котрі стали нашими господарями і «богами». Тому апостол Павло наголошує: «Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене» (Вих. 20, 3). Жадібність віддаляє людей від Бога і вказує на брак довір’я до Творця та приводить до «ідолопоклонства».
Ісус прямо попереджає про жадібність і прагнення того, чого у нас немає: «Глядіть і бережіться всякої зажерливости, бо не від надміру того, що хто має, залежить його життя» (Лк. 12, 15). Жадібність ґрунтується на нерозсудливому переконанні, ніби найголовніше в житті — це гроші, становище, влада і пов’язані з ними речі. Виявляючи жадібність до будь-якої речі, думаємо задовольнити наші бажання, але насправді лише Бог може вдоволити всі потреби людини і Він це обов’язково зробить!
Сьогоднішнє суспільство зосереджується на купівлі-продажі, розпалюючи у серцях людей жадібність. Могутній вплив жадібності на людину робить багатство для неї зовсім недостатнім. Люди потребують кращих речей та в необмеженій кількості. Оскільки нам не під силу змінити навколишній світ, тоді як можна особисто протистояти такій тенденції?
Апостол Павло заохочує нас не бути жадібними, а бути задоволеними тим, що маємо. Він говорить: «Ми бо не принесли на світ нічого, та й винести нічого не можемо. А маючи поживу та одежу, цим будемо вдоволені» (І Тим. 6, 8). Мати поживу та одяг це занадто мало. Немало людей, дивлячись телепередачі, бачать знаменитостей, котрі живуть у розкішних віллах чи будинках, але це не приносить їм задоволення. Господи, «… не давай мені ані злиднів, ані багатства, подай мені лиш достатнього хліба, щоб я, наситившись, тебе не зрікся, (…) або, збіднівши, не став красти та не безчестив імени Бога мого» (Прип. 30, 8–9). Бідність — це насправді брак харчів, одягу, відсутність даху над головою, тобто нестача необхідних речей, щоби нам вижити. З другого боку, маючи всі ці речі, у нас є підстави бути задоволеними.
У людей виникає питання: «Чи справді можливо задовольнятися виключно найнеобхіднішим: їжею, одягом та притулком?». Адже апостол Павло мав багатство, високе становище у єврейському суспільстві, а також про своє римське громадянство він каже: «А я в ньому народився» (Дії. 22, 28). Переносячи тяжкі випробування у місіонерській діяльності (пор. ІІ Кр. 11, 23–28), апостол пройшов усі терпіння і залишився задоволеним тим, що мав.
Апостол Павло та його учні Тимотей і Тит, мініатюра
ІІІ). Таємниця завжди залишатися задоволеним. Святий Павло пояснив в одному зі своїх листів: «Я навчився задовольнятися тим, що маю. Умію бути в упокоренні, умію бути і в достатку: в усьому й в усіх обставинах я звик і насичуватися, і голодувати, жити в достатках і терпіти злидні» (Флп. 4, 11–12). Ось так з упевненістю та оптимізмом висловився апостол про своє життя, яке складалося не найкраще, бо саме тоді він перебував у в’язниці в Римі. Він каже, що «… вістка, що я у кайданах за Христа, стала відома (…) усім іншим народам» (Флп. 1, 13). Можемо бути задоволеними не лише з матеріальних статків, котрі посідаємо, але також з обставин, в яких перебуваємо. Надзвичайне багатство й тяжкі випробування виявляють наші переваги у житті. Отже, Бог — це духовне джерело, яке дає задоволення для кожної людини багатої чи бідної у будь-яких обставинах.
Апостол Павло спонукав свого учня Тимофія завжди бути відданим Богові, утікати від багатства і шукати «праведности, побожности, віри, любови, терпеливости, лагідности. (…) старайся осягнути життя вічне, до якого ти покликаний» (І Тим. 6, 11–12). Ці слова може застосовувати кожна людина до себе самої, коли справді хоче праведно жити й отримати щасливе вічне життя.
Молодий юнак Тимофій мав остерігатися жадібності. У спільнотах як тоді за часів Христа так і тепер є заможні люди. Тому виникає запитання: «Що повинні робити заможні люди, якщо вони хочуть догодити Богові? Чого їм іще не вистачає до Царства Божого?». Святий Павло говорить, що гроші необхідно використовувати розумно, щоб не стати самовпевненими і не потрапили у найбільший гріх — гординю. Апостол навчає: «Багатим у цьому світі накажи, щоб не неслись думками вгору та не надіялись на нетривке багатство, лише — на Бога, який щедро дає нам усього для вжитку» (І Тим. 6, 17). Багаті люди повинні навчитися бачити щось більше, ніж їхні гроші і покладатися на Бога як на джерело усіх матеріальних речей. Євангельський спосіб мислення — це перший крок до успіху. Рано чи пізно багатим християнам варто зробити мудре рішення стосовно використання своїх достатків. Апостол народів радить: «щоб добро чинили, багатіли добрими ділами, були щедрі, ділилися радо і тим робом збирали собі скарб — добру підвалину на майбутнє, щоб осягнути життя правдиве» (І Тим. 6, 18–19).
Іван Карпенко-Карий в ролі Калитки («Сто тисяч»)
ІV). Згубний вплив жадібності до грошей у творі Івана Карпенка Карого за п’єсою «Сто тисяч». Це сатирична трагікомедія, яка висміює надмірну жадобу до збагачення головного героя Герасима Калитки. Гроші відіграють важливу роль і без них обійтись неможливо. Любов до грошей об’єднує персонажів п’єси Карпенка-Карого «Сто тисяч». Герасим Калитка, сільський багатій, прагне на всьому заробити і наскладати якомога більше грошенят. Він жорстоко експлуатує наймитів, шкодує для них шматка хліба і поступово втрачає ознаки нормальної людини.
Мріє про гроші і його кум Герасим Савка. Він гадає, що «без душі, мабуть, легше, як без грошей», тому навіть готовий продати душу чорту, аби розбагатіти. Куми стають компаньйонами у махінації придбати фальшиві гроші. Коли компаньйонам приходить час ділити гроші, то в руках Савки з’являється ніж, бо Герасим намагається обдурити його.
Прагне до збагачення і копач Бонавентура. Цілими днями він тільки копає землю, сподіваючись знайти скарб. Невідомий теж прагне отримати якомога більше грошей, хитро обдурюючи зажерливих багатіїв. Калитці подобається пропозиція Невідомого щодо придбання фальшивих грошей, він робить висновок: «Єврей — то діло, а Копач — морока!». Хитрий селянин намагається надурити єврея, але шахрай виявився хитрішим, підсунувши Калитці чистий папір.
Жадоба збагачення нині в Україні стала чи не єдиною всепоглинаючою пристрастю в образі сільського глитая Калитки. Майже усі вчинки пронизані жадібністю, котра руйнує родинні почуття, незалежність України і знищує всі без винятку реформи та направляє їх проти українського народу. Карпенко Карий описує цілі зграї шахраїв, котрі нині обкрадають засліплений народ України.
Письменник у своїй комедії яскраво показав нам, наскільки згубним для людей може бути вплив грошей. Жадібність, стала єдиною всепоглинаючою пристрастю до збагачення в усіх сферах держави. Письменник навіть нині висміює і засуджує вади суспільного життя в Україні й хиби в характерах людей, які полюбляють тільки гроші й заради них готові піти на будь-який злочин. Тарас Шевченко пише до сучасних людей: «Люде, люде! За шмат гнилої ковбаси У вас хоч матір попроси, То оддасте» (П. С.).
Висновки. «Багатого достатки (…) на його думку, як стіна висока» (Прип. 18, 11). Горацій казав: «Гроші або керують своїм власником, або служать йому». Насправді, Боже Слово є найбільшим та найціннішим багатством у нашому житті. Як за гроші не можна купити щастя, то так само ніхто за гроші не може купити спасіння. В інакшому разі до Царства Божого входили б самі олігархи.
Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена у Коломийській іконі «Це Мати твоя», допоможи не переступити потреби людини і подати руку милосердя ближньому.
Господи, у наші дні поширюй в серцях духовенства і вірних любов до Бога і ближнього, замість любові до грошей і майна.
Благословення Господнє на вас!
† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський
31 січня 2021 року,
у 30-ту Неділю по Зісланні Святого Духа,
катедральний собор Преображення Господнього,
м. Коломия
