СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Василь Івасюк у Неділю мироносиць: «Будь обережним, чоловіче, не дай жінці заплакати, тому що Господь рахує її сльози»
«Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи нашим жінкам і дівчатам бути мироносицями, ревно слухати Слово Боже, жити у чистоті душевній і тілесній, у мирі з Богом і своїми ближніми. Господи, благослови наших жінок і дівчат доброю долею та захорони їх від праці у новітньому кріпацтві». Про це мовив владика Василь Івасюк, єпарх Коломийський, під час проповіді на Божественній Літургії у Неділю жінок-мироносиць, 8 травня 2022 року.
«Були й жінки, що (…) слідом
за ним ходили і йому услугували»
(Мр. 15, 40–41)
Вступ. Третя неділя після Христового Воскресіння присвячена жінкам-мироносицям і Дню матері. Народний епос називає українську жінку — Хитрою, Церква — Святою, Історія — Мудрою, а в час війни наші жінки сміливо стають на місце чоловіка, воюють й управляють державою.
І). «Були й жінки, що (…) слідом за ним ходили і йому услугували»(Мр.15, 40–41)
Євангеліє третьої неділі після Пасхи вшановує подвиг жінок-мироносиць. Мироносицею є кожна жінка-християнка у буденному і сімейному житті. Вона вирішує долі цілих народів, даючи світові яскравий приклад самопожертви, духовності і надзвичайного розуму.
Коли Господа було схоплено і віддано на тортури та розп’яття всі учні налякалися і розбіглися. Біля Хреста зібралися ті, хто під час земного життя вірно супроводжував Господа. Євангеліє розповідає про них так: «Між ними (…), щослідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним прийшли в Єрусалим» (Мр.15, 40–41). Ось, хто не злякався осуду юдейських старійшин та можливої розправи над тими, кого ми звикли називати «слабкою статтю». Жінки виявилися вірнішими і сильнішими від більшості чоловіків. Тіло Господа у суботу спочивало у гробі, а в неділю, рано-вранці, жінки взяли миро і пішли до гробу Спасителя, щоби ним намастити Його пречисте тіло. Саме тому в історії назавжди залишилася за ними назва — жінки-мироносиці.
Прийшовши до гробу, вони побачили Ангела і почули від нього звістку, що Христос Воскрес. Великодні пісні підтверджують цю новину про те, як воскреслий Спаситель зійшов до гробу і зруйнував силу пекельну. Христос-Переможець промовив до жінок-мироносиць: «радійте», бо Я мир дарував Апостолам, а людям, котрі впали, подав воскресіння.
У неділю жінок-мироносиць вшановуємо також тих, хто був причетний до поховання Спасителя після Його Хресної смерті — двох учнів і послідовників Христових — праведних Йосипа з Ариматеї, Никодима і жінок-мироносиць: Марію Магдалину, Марію Клеопову, Соломію, Іванну, Марту, Марію і Сусанну. Рівночасно ми прославляємо подвиг інших жінок-мироносиць, чиї імена не зберегла для нас історія.
Колись диявол у вигляді змія першою спокусив жінку Єву. Тепер саме жінці Марії Магдалині, одній із перших серед людей, явився Ісус Христос після Воскресіння. Месія прийшов у цей світ через найсвятішу представницю жіноцтва — Пресвяту Богородицю.
ІІ. Доля українських жінок-мироносиць у теперішний час
Тарас Шевченко спрямував свою творчість на захист пригнобленої жінки. «Шевченківські мироносиці» мають образ працелюбної жінки-матері, сестри і коханої дівчини. Тарас бачив у матері найвищу і найчистішу красу світу. І коли цю святиню топчуть чужинці нині в Україні та знущаються з неї, тоді чесна людина мовчати не може.
Світ здригнувся, коли побачив кадри із передмість Києва. Збройні Сили України звільнили ці території, виявивши братські могили та понівечені тіла, що лежали посеред вулиць. Воїни російської федерації перш, ніж піти, забрали життя у сотень мирних мешканців, ґвалтували жінок, вбивали навіть дітей, творили жорстокі воєнні злочини 21 століття.
Окупанти в Бучі залишили після себе велику братську могилу з тілами мирного місцевого населення. Нелюди скинули у яму понад 300 жертв. Люди, які прийшли до братської могили, ридали і намагалися знайти тіла свої близьких.
Рівень жорстокості армії терористів та катів Російської Федерації у Бучі, Ірпені, Бородянці, Маріуполі не знає меж. Немає такого місця ані на землі, ані в пеклі, де рашистські злочинці зможуть сховатися від розплати!
Жіноча недоля для Тараса була особистою трагедією. Він зібрав воєдино у своєму зболеному серці страждання поневолених жінок і гнівно виступав проти жіночого безправ’я. Нещасні жінки «нiмi на панщину ідуть i діточок своїх ведуть». Хто тільки не знущався над жінкою?! На панщині вона працювала однаково з чоловіками, вдома виконувала всю хатню роботу, народжувала, годувала і виховувала дітей. А скільки жінок ставали жертвами поміщицької розпусти, скільки наклало на себе руки!
І тут на захист потоптаних жіночих прав встав гнівний Шевченко. Він зібрав воєдино страждання всіх закріпачених невільниць і голосно розказав про них цілому світові. Один з перших жіночих образів у Шевченка — це Катерина з однойменної поеми. Перші героїні поета — це нещасні, сплюндровані жінки без щастя i долі. Правда, серед них пізніше з’явиться i бунтарка, яка підпалить панський маєток i помститься за свою ганьбу. Але таких було мало. Більшість дівчат Шевченкового часу ставали жертвами поміщицької розпусти, а потім часто накладали на себе руки.
Кобзареві поеми кликали до помсти над тими, хто топтав жіночу честь, гідність і щастя. Кожна історія нещасливого кохання з вини соціальних умов — це прокляття тим, хто загубив жіночу долю, знівечив красу, зганьбив гідність. В сотнях жіночих образів, створених Шевченком, йдеться про загублене кохання, страчене чи скалічене назавжди життя дівчини або молодиці. Шевченкові дівчата та жінки — це багатостраждальні і високоморальні люди. Найбільшою заслугою Шевченка є піднесення жінки-матері на найвищий п’єдестал чистоти, вірності почуттів, моральної краси і материнської величі.
Мрія Великого Кобзаря, нехай стане ідеалом для багатьох молодих поколінь і для нас досвідчених також:
«І на оновленій землі Врага не буде супостата,
А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі…»
(І Архімед, і Галілей).
Шевченко не мислить майбутнє свого пригнобленого народу поза щастям матері й дитини. Тому образ матері змальований так проникливо, що одним із найзаповітніших його сподівань була мрія про власну родину, люблячу дружину, дітей та сімейний затишок. «А я так мало, небагато просив у Бога…», — говорив Кобзар.
Тема материнства у творах Шевченка втілилася в образах скривджених і нещасних жінок. Ідеал жінки багатьом людям недоступний. Сувора дійсність була жорстокою і прекрасне материнство можливе лише у країні, де кожна людина — господар своєї долі. Про вільних людей у вільній країні писав поет: «І буде син, і буде мати, і будуть люде на землі…»
ІІІ). Притча
Маленький хлопчик запитав маму: «Чому ти плачеш?».
— Тому, що я жінка! — відповіла мама.
— Я не розумію! — сказав син.
Мама обійняла його і сказала: «Ти не зрозумієш цього ніколи».
Тоді хлопчик запитав у батька: «Чому мама іноді плаче без причини?» «Усі жінки іноді плачуть без причини», — відповів батько.
Згодом хлопчик виріс, але не припиняв дивуватись: «Чому жінки плачуть?». Нарешті він запитав у Бога… І Бог відповів: «Задумавши жінку, Я хотів, щоб вона була досконалою. Я дав їй плечі, такі сильні, щоб тримала цілий світ, і такі ніжні, щоб підтримувала дитячу голівку. Я дав їй дух, настільки сильний, щоб стерпіти будь-який біль. Я дав їй волю, настільки сильну, що вона йде вперед, коли інші падають. Вона піклується про хворих і втомлених не скаржачись. Я дав їй доброту — любити дітей за будь-яких обставин, навіть якщо вони кривдять її. Я зробив її з ребра чоловіка, щоб вона захищала його серце. Я дав їй мудрість зрозуміти, що хороший чоловік ніколи не завдасть їй болю навмисно, але іноді випробовуватиме її силу й рішучість стати поряд з ним без вагань. І нарешті, Я дав їй сльози. І дав право проливати їх, де і коли вона забажає. І тобі, сину Мій, треба зрозуміти, що краса жінки не в її одязі, зачісці чи манікюрі. Краса жінки в очах, які відчиняють двері до її серця, де живе любов».
Запам’ятай, якщо ти чоловік. Будь обережним — не дай жінці заплакати, тому що Господь рахує її сльози… Жінка сотворена з ребра чоловіка, не з ноги, щоб бути приниженою, не з голови, щоб перевершувати, а з боку, щоб бути поруч із тобою, і бути рівною тобі. І з-під руки, щоб бути захищеною тобою. І зі сторони серця, щоб бути коханою.
Висновки. «Були й жінки, що (…) слідом за ним ходили і йому услугували»(Мр. 15, 40–41)
Вітаю усіх Жінок-мироносиць зі святом, яке справедливо називають днем жінки-християнки. Низький уклін тим жінкам, які, не зважаючи на важкий трудовий тиждень, поспішають в недільні та святкові дні до храму Божого. Велика похвала матерям і бабусям, котрі прищепили любов до Церкви своїм дітям та онукам. Хочеться назвати святими і мученицями тих жінок, які попри великий спротив оточуючого середовища, зуміли привести в храм своїх чоловіків, рідних і близьких. Ви, сучасні жінки, є тими християнськими мироносицями!
Лише тут, у храмі Божому, сердечно розкаявшись у своїх гріхах, ми можемо зруйнувати стіну відчуження між нами й Богом, а також між нами та ближніми. Лише молитва навчить нас ставитися один до одного безкорисливо та дарувати справжню нелицемірну і самовіддану любов.
Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи нашим жінкам і дівчатам бути мироносицями, ревно слухати Слово Боже, жити у чистоті душевній і тілесній, у мирі з Богом і своїми ближніми.
Господи, благослови наших жінок і дівчат доброю долею та захорони їх від праці у новітньому кріпацтві.
Бажаю Вам, дорогі жінки, здоров’я, миру, благополуччя, радості, родинного затишку, благословення на всі ваші добрі справи, духовних і фізичних сил на шляху християнського життя. Христос воскрес! Воістину воскрес! Амінь!
Благословення Господнє на вас!
† Василій Івасюк,
єпарх Коломийський
8 травня 2022 року,
у Неділю мироносиць,
с. Яблунів (Косівський район, Івано-Франківська область)
