СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Василь Івасюк: «Покров Пресвятої Богородиці — це захист Діви Марії, простягнутий над всіми християнами»
У день світлого празника Покрову Пресвятої Богородиці, 14 жовтня 2021 року, єпарх Коломийський владика Василь Івасюк застановився над важливістю покликання військовослужбовців та захисників і захисниць України. «Військові вибрали нелегку і небезпечну професію — захищати свою Батьківщину. Дійсно, кожна людина на землі має своє унікальне призначення, якого ніхто інший за неї не сповнить. Дитина ще в утробі матері отримує своє покликання. Виконання цього завдання проходить через терпіння й очікування вдома матерів і дітей на повернення батька додому», — мовив архиєрей.
«Любов гріхи всі покриває»
(Прип. 10, 12)
Вступ. В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Дорогі брати і сестри! Покров Пресвятої Богородиці — це захист Діви Марії, простягнутий над всіми християнами. Народ Київської держави, побачивши це чудо, як дитина після довгої розлуки поспішив в ніжні обійми матері та кинувся під Покров Небесної Цариці.
І). Любов Пресвятої Богородиці покриває багато наших гріхів
На горі Голгофі розіп’ятий Спаситель звернув погляд на любимого учня Івана і Пречисту Діву Марію під Хрестом. Він сказав до Своєї Матері: «Жінко, ось син твій» (Ів. 19, 26), а до Івана Богослова сказав: «Ось матір твоя» (Ів. 19, 27).
В цих словах скритий великий благодатний сенс: в особі улюбленого учня Івана Богослова, Ісус Христос віддав Покрову Матері Божій всіх християн. З того часу людство омиває потік всепрощаючої Материнської любові Небесної Цариці. Ця Божа тайна по особливому відкрилась святому Андрію Христа ради юродивому. Чудо це сталося в середині X ст. в східній столиці тодішнього християнського світу — Константинополі. Молячись разом з чисельними людьми у Влахернському храмі, де зберігалася риза Богородиці, святий Андрій підняв очі до неба і побачив Владичицю, Котра йшла по небу в оточенні Ангелів і святих. Мати Божа зі сльозами молила за всіх християн Свого Сина. Закінчивши довгу і щиру молитву, Пречиста зняла зі своєї голови сіяюче наче блискавка велике покривало та розпростерла його над народом. Ось так був об’явлений світові благодатний Покров Богородиці.
В X ст. блаженний Андрій родом з України удостоївся бачити Покров Божої Матері. Він був юродивим Христа ради і збирав милостиню та роздавав її бідним, постійно молився і з любові до Господа терпів холод і голод, насмішки і побиття заради Христа. Небесна Цариця смиренно споглядала на покору і терпіння блаженного і Сама з’явилася йому у славі. Богородиця простягнула Своє милосердя на наш народ з якого походив святий Андрій.
У 860 році київські воїни під керівництвом князів Аскольда і Дира пішли війною на Константинополь. Місто не мало сил оборонятися. І тоді жителі відслужили молебень, обійшли хресним ходом стіни міста й опустили у води Босфора край Ризи Богородиці. Цариця Небесна вислухала моління, доторкнулася своєю благодаттю русичів і вони відступили. Незабаром між Візантією і Руссю був укладений мирний договір, бо князь Аскольд і велика частина його дружини прийняли тайну Хрещення. Поганство на Русі було ще досить сильним, тоді охрещений Аскольд став жертвою зради і прийняв смерть мученика. Хрещення людей в Києві звершив князь Володимир.
ІІ). Покров Пресвятої Богородиці — це день створення Української Повстанської армії
Кожного року в день Покрови Пресвятої Богородиці в храмах служимо подячну Літургію за створення української армії. Олесь Бабій створення армії так пише «Зродились ми великої години, з пожеж війни і з полум’я вогнів». Військові вибрали нелегку і небезпечну професію — захищати свою Батьківщину. Дійсно, кожна людина на землі має своє унікальне призначення, якого ніхто інший за неї не сповнить. Дитина ще в утробі матері отримує своє покликання. Виконання цього завдання проходить через терпіння й очікування вдома матерів і дітей на повернення батька додому.
Ми нині згадуємо військових, котрі відійшли від нас, тобто покинули цей земний світ. Їхня смерть принесла в родини сум. Відома пісня благає «Батьку мій, лебедю білий, Сум, сум не пускай на поріг». Однак віра у Воскресіння Ісуса Христа запевняє нас в тому, що воїни воскреснуть до життя вічного і перемінює нашу біль в надію на їхнє вознесіння сидіти праворуч Бога Отця. Виконавши відповідально свої обов’язки, благодать Воскреслого Христа дає нам надію на швидку зустріч з ними у небі.
Короткочасне і тимчасове людське життя пізнається цінністю втрати дорогої людському серцю людини. Життя дуже коротке і не треба його вкорочувати образами і гординею. Насправді потрібно сміятися і радіти, спілкуватися і допомагати та дарувати любов й отримувати її від ближнього.
Життя коротке і долю бути щасливими, багатими і красивими не кожному дано. Смерть — це єдине, що очікує кожного в кінці земного життя. В цьому житті важливо не загубити себе. Хоча дещо загубилося, а дещо знайшлося. Все закінчується. Навчіться терпіти коли погано і приймати все так, як воно є із задоволенням. Над кожною людиною є чаша, в якій збирається все зло й одного дня вона переповнюється і виливається все на цього чоловіка. Іншими словами, Бог випробовує нас, тобто хоче побачити наші праведні діла. Прийшовши до Бога, людині треба відповісти за всі свої вчинки. Церква допомагає нам оправдатися перед Господом.
Притча про «Світло душі»
Одна дівчинка запитала маму «Чому про одних людей говорять, що у них світла душа, а в інших темна, адже в душу людини заглянути не можна».
Мати відповіла: «Коли зустрічаєш людину зі світлою душею, то тобі стає світло. Якщо ти відчуваєш якусь душевну біль, то поруч зі світлою людиною вона стихає. Така людина буде зміцнювати віру в Бога і ти будеш відчувати тиху радість і надію на щастя, тому хочеться всіх любити і творити добро».
Далі дочка запитує «Якщо людина говорить все правильно, але мені від неї стає погано, опускаються руки і життя здається якимсь безпросвітним? Чи означає це, що людина лицемірна і зла?».
Мама відповідає «Ні, доню. Це означає, що в душі цієї людини не вистачає світла і вона, спілкуючись з тобою несвідомо ділиться з тобою своїм горем».
Дочка запитує «І що мені робити тоді?».
Мама продовжує навчати «Світити самій для цієї людини. І чим більше зусиль ти будеш прикладати, щоб світити, тим більше світла тобі повернеться! Запам’ятай, світло — це не тільки розмови про Віру і Бога, світло — це привітна Посмішка, Добре слово, Підтримка і Допомога. Людина повинна ставати кращою з доброї волі. Не важливо чи стане вона ліхтарем в місті чи маяком на скелях… головне щоб вона несла в собі світло!»
Висновки. Життя — це боротьба за наше спасіння і воскресіння з мертвих через діяльну і живу віру. Любомир Гузар навчав нас «Бути людиною». Це означає чинити діла милосердя і так нести світло Боже в життя інших людей. Шануйте один одного і чиніть добро. Будьте уважними, перш ніж зробити будь-який крок. Живіть так, щоб в житті бути людиною і завжди мати світлу душу. «Насамперед майте велику любов один до одного, бо любов силу гріхів покриває!» (І Пт. 4, 8).
Мати Божа Неустанної Помочі, покрий наш народ спасаючим омофором. Господи, благослови українське військо. Амінь.
Благословення Господнє на вас!
† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський
14 жовтня 2021 року,
у день світлого празника Покрову Пресвятої Богородиці,
с. Максимець (Надвірнянський район, Івано-Франківська область)
