СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Василь Івасюк: «Ісус нам служить і буде служити завжди, бо така природа люблячого Бога»
Владика Василь Івасюк, єпарх Коломийський, у п’яту неділю Великого посту, 18 квітня 2021 року, під час проповіді закликав усіх вірних застановитися над природою Царства Небесного, якою є служіння. «Прокиньмося зі сну, щоб озброїтися терпінням, молитвою, любов’ю та надією на волю Божу. Однак може статися й так, що будь-хто з нас, навіть виконавши всі умови доброї молитви, не отримає бажаного, а натомість тільки почує: „Не знаєш, чого просиш“. Тому просімо так: „Господи, нехай у всьому та завжди насамперед буде Твоя воля і лише опісля те, чого прошу я“», — мовив єпископ.
»Не знаєте, чого просите»
(Мр. 10, 38).
Вступ. Починаємо наше слово в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Кожна неділя Великого посту — це духовна сходинка, по якій Церква провадить нас ближче до Бога і вводить у Воскресіння Христове.
І). П’ята неділя Великого посту розповідає про останню подорож Ісуса Христа з учнями до Єрусалиму. Апостоли Іван та Яків, брати Заведеєві, одні з найближчих учнів Спасителя, підійшли й кажуть йому: «Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим». Він же їм відповів: «Що хочете, щоб я зробив вам?». «Зволь нам, — ті йому кажуть, — щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі». Ісус же сказав їм: «Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь?». Ті йому відповіли: «Можемо». Ісус сказав їм: «Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь. Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, — не моя річ вам дати» (Мр. 10, 35–40).
Син Божий рішучо й непохитно йде до Єрусалиму, щоб довершити діло нашого спасіння. Учні наповнені боязню і страхом. Дорогою Господь розповідає їм про те, що Його зрадять та видадуть в руки тих, хто давно хоче Його знищити.
II). Погляд первосвященників та книжників на науку Ісуса Христа. Клас можновладців може й далі терпіти Месію і навіть продовжувати їсти хліб і рибу безплатно, які Господь чудесно створював для голодного народу, так само можуть запивати все це чудесним вином, яке Він перетворював зі звичайної води. Однак, первосвященники та книжники не можуть більше терпіти Його вчення, що до Царства Небесного увійде лише той, хто вірує в Сина Божого. І це викликає в них нестримне бажання вбити Месію. Вони докладають усіх зусиль, щоб Христа знайти, заарештувати та здійснити над Ним несправедливий суд. Оскільки не мали віри в Христа, то вони не були дітьми Божими, а дітьми диявола. Єврейські провідники самі з радістю бажали вбили Божого Сина, але право засуджувати на смерть у них відібрали римляни-язичники. Отже, у страстях Сина Божого взяв участь увесь світ, від юдеїв і до язичників.
Дорогою до Єрусалиму Ісус розповідає учням про цю трагічну битву за кожну людину, служіння до останньої краплини крові і до останнього подиху. Апостоли ще не отримали дарів Святого Духа, тому пропускають цю важливу й неприємну новину. Двоє апостолів Іван та Яків теж хочуть відійти від пророцтв Спасителя, що їх лякають, і перейти негайно у світле майбутнє, якого очікували ізраїльтяни. Для них воно означає процвітання та панування над іншими людьми. Вони сподівалися, що Він ось-ось стане Царем усього світу, а Йому потрібні будуть помічники. І ті, які будуть найближче, стануть першими і другими заступниками Христа Царя й матимуть після Нього найбільше влади.
III). Значення вислову «Чашу, (…), питимете, і хрищенням, (…), христитиметесь. Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, — не моя річ вам дати» (Мр. 10, 40). Наші політики теж часто торгуються за перші місця, як апостоли Іван та Яків. Під час виборчої кампанії наперед домовляються про поділ посад — яка кому дістанеться в разі перемоги того, кого вони підтримують. Вибори в Україні є дуже дорогим задоволенням: доводиться оплачувати дорогі рекламні кампанії, різноманітні технології, зокрема підкупи не лише виборців гречкою і продуктовими наборами, а також підкупи посадовців у важливих комісіях.
Звісно, це є гріхом. У Книзі Второзаконня Господь навчає: «Не викривиш закону, не будеш дивитися на особу, і не візьмеш підкупу, бо підкуп осліплює очі мудрих і викривлює слова справедливих. За справедливістю, лише за справедливістю будеш гнатися, щоб жити й заволодіти Краєм, що Господь, Бог твій, дає тобі» (Втор. 16, 19–20). Чому ж тоді так багато людей хочуть потрапити у владу? У нашій країні так сильно рвуться до неї тому, що тоді можна використовувати всю країну для власного збагачення. Дуже часто влада використовує для панування останні сили бідного народу.
Христос осуджував фарисеїв, бо вони не вірили в прихід Сина Божого, лише думали здобути спасіння власними силами і ділами, відкидаючи благодать Божу. Апостоли Іван і Яків — діти Божі і вірують в Христа, однак вони все ще багато в чому помиляються і через це Ісус їм докоряє. Христос так само вимагає від сучасних політиків перебувати в Божій благодаті.
Коли Він каже про свою чашу і про своє хрищення, яке очікує Його в Єрусалимі, і про те, що Іван та Яків не зможуть цього виконати, апостоли запевняють, що все зможуть, тільки б отримати омріяні посади в Царстві Христовому, там вони готові сидіти та панувати.
І вони не розуміють, що чаша Христова і Його хрищення проявляються в невимовних стражданнях і смерті на хресті. Ісус, знаючи місію відкуплення людського роду, молився в Гетсиманському саду до Отця Небесного: «Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля! …» (Лк. 22, 42).
Спасенна Жертва полягає в тому, щоб Іван і Яків та всі, хто вірує в Христа, отримали прощення й мали вічне життя в Царстві Небесному. Яків потім таки спробує чашу Христових страждань, коли загине, ставши першим апостолом-мучеником. Іван теж зазнає побоїв, переслідувань і вигнання, хоча й помре в глибокій старості. Проте, не їхня чаша страждань здобула для них Царство Боже, а Христова чаша і Христове хрищення в Його святій крові на хресті Голгофи.
IV). Природа світської влади і Царства Божого. Спочатку Ісус пояснює всім учням світське розуміння влади — панування над ближніми, утиски, вигоду заради власного добробуту. Царі, князі та й чимало новітніх президентів надають перевагу тому, щоб сидіти на вершині людської слави. Це в спотвореному гріхом світі більшим вважають того, хто має більший палац, навіть на зруйнованих історичних пам’ятках, дорогий засіб пересування, золоті годинники за десятки тисяч доларів. Іншими словами, це велич і гордість покійників в очах Божих, навіть якщо вони беруть участь у хресній ході довкола церкви. «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між вами» (Мт. 20, 25–26).
Царство Боже має інші правила — служити! «Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слугою. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба». (Мт. 20, 26–27). У Царстві Божому є більшим той, хто більше служить своїм ближнім, хто охоче слухає і не лицемірить, якого до церкви не треба гнати залізним прутом. У Царстві Божому є дуже маленькі й віддалені від Христа ті, від кого добитися якоїсь маленької помочі дуже важко, наче самотужки зробити лижний похід на Північний полюс.
Хто служить охоче та готовий служити своїм братам і сестрам — той великий у Царстві Божому, той наслідує Христа Царя, який «прийшов не для того, щоб йому служили, але послужити й дати життя своє на викуп за багатьох» (Мт. 20, 28). Усі апостоли стали свідками цього служіння і раділи Христовому воскресінню. Нині ми є свідками цієї Христової опіки й отримуємо запевнення прощення всіх наших провин. Ісус нам служить і буде служити завжди, бо така природа люблячого Бога і така природа Його Царства.
V). П’ятої неділі Великого посту Церква згадує пам’ять преподобної Марії Єгипетської. Ця жінка спочатку допускалася важких гріхів, а до кінця життя стала святою. Корисно подивитися на її життя і побачити себе в гріховній мерзоті та з Божою допомогою навернутися від гріха до праведності.
Марія з 13 років вела грішне життя і думала, що тільки в такий спосіб можна знайти щастя та радість. Гріх затулив їй очі, і так тривало багато літ, поки Божа благодать не торкнулася її серця. Це сталося в Єрусалимі, коли вона із цікавості захотіла ввійти в храм і поклонитися Животворному Хресту. Невидима Божа сила не допустила її до святилища. І тоді Марія глянула на ікону Пресвятої Богородиці над церковними дверима і відчула, як Божа благодать глибоко торкнулася її серця так, що розділила гріх і добро. В одну мить Марія побачила, що стоїть на краю вогняної безодні, до якої впаде, коли вчинить хоча б ще один переступ закону. Ця жінка відчула всю мерзоту гріха. Однак Божа благодать не залишила її, а дала змогу відчути праведне життя та поставила перед вибором між добром і злом. Марія пішла в пустиню за Йорданом і там 17 років працювала, молилася й каялася у своїх гріхах. Ось скільки часу треба було, щоб вигнати від себе дух розпусти.
Висновки. «Не знаєте, чого просите» (Мр. 10, 38). Пити з чаші терпінь можете і прийняти хрищення на переслідування від світу також можете, але «сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, — не моя річ вам дати» (Мр. 10, 40).
Прокиньмося зі сну, щоб озброїтися терпінням, молитвою, любов’ю та надією на волю Божу. Однак може статися й так, що будь-хто з нас, навіть виконавши всі умови доброї молитви, не отримає бажаного, а натомість тільки почує: «Не знаєш, чого просиш». Тому просімо так: «Господи, нехай у всьому та завжди насамперед буде Твоя воля і лише опісля те, чого прошу я».
Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», переміни Україну так, щоб змогла досягнути навернення і завжди приймати Божу волю.
«Богові, єдиному мудрому, через Ісуса Христа, слава на віки вічні. Амінь». (Рим. 16, 27).
Благословення Господнє на вас!
+Василь Івасюк,
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії.
18 квітня 2021 року,
у п’яту неділю Великого посту,
у храмі Святого священномученика Йосафата,
м. Коломия
