СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Василь Івасюк: «Христова Церква — це не виставка святих людей, а лікарня для потребуючих допомоги»
Проповідуючи у XIV Неділю по Зісланні Святого Духа, єпарх Коломийський владика Василь Івасюк поділився духовними роздумами над євангельським уривком про весільний бенкет та запрошених на нього. За словами владики, «Церква стоїть на горі, а духовенство — це Її працівники, котрі кличуть всі народи прийти до храму. Роздоріжжя — це місце, де розходяться дороги і часто люди не знають куди йти. Якраз запрошення до весільної кімнати і вказує правильну дальшу дорогу».
«Багато бо покликаних, але вибраних мало»
(Мт. 22, 1–14).
Вступ. Життя триває, тому любіть тих, хто любить вас і цінуйте тих, хто цінує вас.
І). Весільна гостина. Сьогоднішня Євангельська притча розповідає про званих на весільний бенкет найближчих людей Господаря, котрі завжди з Ним розділяли хвилини радості і перебували біля Нього у сумні періоди життя. Проте, коли їх закликали до спільної весільної радості Його Сина, тоді всі почали відмовлятися від цього бенкету. Хтось купив землю і мав її засіяти, хтось купив волів і потрібно було їх випробувати, а хтось сам женився, тому йому було не до радості іншого.
Що робити? Бенкет готовий, їжа приготована і наступна відмова приймає грубий й образливий характер. Люди знехтували любов Божу, тому що земні справи та інтереси тимчасового життя заглушили розуміння добра та зла, тобто земного та небесного. І тоді Господь відкидає тих, хто не побажав почути Його голос, хто забув про свою відповідальність і хто знехтував своїм призначенням в житті. Однак, весільний зал прибраний, їжа наготована, тому потрібно шукати тих, хто відгукнеться на запрошення. І тут Господь посилає Своїх слуг на роздоріжжя скликати гостей з кожного народу, хто зустрінеться на шляху, щоби спасти та обдарувати хоча б деяких.
Євангелист Матей пише: «Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна» (Мт. 22, 10). Дивиться Цар на вбогість всіх присутніх, одягнутих у приготований весільний одяг. Покликані увійшли в царські палати без будь-якого права, без будь-якої заслуги, але тільки за покликом Божої любові та милосердя. Ця любов все покрила, всіх зрівняла: бідних з багатими та вибраними.
ІІ). Відмова від запрошення — це образа Господаря. В античні часи юдеї та римляни запрошували гостей перший раз попередньо за кілька днів або тижнів до призначеної події і другий раз фактично, коли все було готово і прийшов час починати святкування.
Господар у попередньому запрошенні визначав кількість гостей і розраховував кількість їжі. Якщо людина давала згоду під час попереднього запрошення, а потім несподівано відмовлялася, тоді завдавала господарю матеріальних збитків, бо приготована їжа пропадала. Статус запрошених гостей визначав статус самого господаря. Повага вимірювалася тим, хто приходить до тебе в гості і, відповідно, запрошує тебе до себе. Несподівана відмова означала, що запрошені (читай підчинені) визнають свій суспільний стасус вищим від господаря. Оскільки цілий ряд гостей відмовився прийти у призначений час, репутація господаря була осоромленою і зневаженою.
Суть відмовлення неввічливих гостей зводиться до трьох головних причин: зміна обставин, зміна пріоритетів і нестача часу. Минули століття, але причини відмовлення не прийти на гостину чи весілля залишилися ті самі.
2.1). Що то означає зміна обставин? Кожен із запрошених дав початкову згоду прийти на вечерю, але обставини несподівано змінилися. Один купив землю, другий — волів, третій — одружився. І сьогодні, зустрічаючи деяких людей на вулиці, вони оправдовуються подібно, кажучи: «Отче, я хотів прийти на службу, але…».
2.2). Що то означає зміна пріоритетів? Запрошені з притчі відмовилися, бо мали справи, які здавалися їм важливішими. Один купив землю і планував збільшити власні прибутки. Другий придбав п’ять пар волів і мав випробувати їх. Третій — одружився і насолоджувався родинним теплом. І сьогодні, робота й турбота про матеріальний достаток є одним із найпоширеніших виправдань неввічливих християн. Одруження також не може бути виправданням. На жодному храмі немає напису «Лише для чоловіків» або «Лише для жінок». Церква освячує земну любов, звеличує і підносить подружнє життя.
3.3). Що то означає нестача часу? Зверніть увагу на слова запрошених із притчі. Вони ніколи не мають часу. Один купив землю і каже: «Мені треба піти й оглянути її». Інший також не має часу, бо купив волів і каже: «… йду випробувати їх». Відсутність часу є універсальною відмовкою, бо проминає життя, а людина ніколи не матиме часу. Батькам не вистачає часу для дітей, а коли діти виростають, тоді вони не мають часу відвідати перестарілих батьків.
ІІІ). Покликання інших народів. Тим часом розгніваний Господар промовив до своїх слуг, що весілля приготоване, але запрошений юдейський народ виявився недостойним такої честі. Тому слуги пішли на роздоріжжя, де люди часто не знають куди йти в житті і закликали всіх на весільну гостину. Роздоріжжя представляють скупчення людей з цілого світу. Господні посли зверталися до кожного народу і племені та вмовляли зустрічних на роздоріжжі увійти відчиненими дверима на весільну гостину, бо там їх чекає велика благодать. І так наповнилася весільна світлиця.
Місце високоповажних гостей зайняли добрі і погані, здебільшого люди убогі і прості цього світу. Бог вибирає зі світу охочих прийняти Божу благодать і стати гідними весілля, одягнувшись у праведність Христа. Титуловані запрошені не заслуговували бути у присутності Царя, тобто у Церкві. Той, хто входить на весілля, повинен прийняти заслуги Христа. Господь дає зрозуміти, що число вибраних визначене і весілля наповнилося гостями.
Господар завважує на гостині чоловіка без весільної одежі. У кожному суспільстві є групи людей, котрі називають себе послідовниками Христа, чекають на весілля Агнця, сподіваються увійти в радощі свого Господа. Однак, вони приймають заслуги Христової Жертви тільки частково і тому стали непридатними належати до Церкви. Усі, котрі відкидають заслугу Христової Жертви, будуть позбавлені права належати до Царства Божого. Вони якраз і прийшли без «весільної одежі», яка має властивість прикривати людські гріхи і недосконалості. Подібно як син на ім’я Сим прикрив наготу свого батька Ноя. Кожний чоловік, котрий увійшов на бенкет без весільної одежі, почує слова Господаря: «Зв’яжіть йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів» (Мт. 22, 13).
Всі гості на весіллі потрапили у світло весільної кімнати з темряви зовнішнього світу, і викинути одного з них зі світла у зовнішню темряву — значить позбавити його радості, яка представлена у світлі весільної кімнати. Апостол Іван сказав, що весь світ є у темряві і «під владою лукавого». Великий час горя приготований для тих, котрі будуть повернуті з весільної кімнати до темряви; вони плакатимуть та скреготатимуть зубами — проявлятимуть незадоволення, лють, розчарування, ненависть, — бо це пов’язане з руйнуванням їхніх помилково збудованих людських надій та сподівань.
Наш Господь закінчив притчу словами: «Багато бо покликаних, але вибраних мало» (Мт. 22, 14). Юдейський народ був запрошений на весілля, але він не прийшов, за винятком кількох ізраїльтян. Протягом двадцяти століть ця притча лунає на роздоріжжях всіх народів, доки не почують поклику Євангельського. Та тільки небагато прийняло його науку й увійшло до стану вибраних. Група людей, котра не оцінила Христа і науку Церкви правильно буде викинута у зовнішню темряву.
Учитель звертає увагу на те, щоб бути вірними Богові. Церква стоїть на горі, а духовенство — це Її працівники, котрі кличуть всі народи прийти до храму. Роздоріжжя — це місце, де розходяться дороги і часто люди не знають, куди йти. Якраз запрошення до весільної кімнати і вказує правильну дальшу дорогу. Отримавши єдність з Богом через Євхаристію на бенкеті, людина стає зарахованою до вибраних.
Висновок. «Багато бо покликаних, але вибраних мало»(Мт. 22, 1–14). Церква кличе молодих людей йти і не боятися виконувати своє призначення. Совість людини, наче язик відтятої голови святого Івана Хрестителя, продовжує нагадувати людям на корпоративах, вечірках та інших забавах „Не повинен ти цих гріхів (…) робити, не повинен“. Чому? Бо замість короткої насолоди гріховної людина отримує гіркоту на все життя, а замість життя приходить смерть. Дійсно, людину вбити чи образити легко, але як потім жити з цим ціле життя. Христова Церква — це не виставка святих людей, а лікарня для потребуючих допомоги, Котра виліковує швидко кожного.
Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи людям прийняти запрошення на весільну гостину, одягти душу у чистий одяг і прийти до Церкви назавжди.
Господи, віднови, вилікуй людей зі щирим та пораненими серцями і поламаними долями.
Благословення Господнє на вас!
† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський
