СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Тарас Сеньків: Що наша віра говорить нам про Святого Духа?
Проповідь преосвященного владики Тараса Сеньківа, єпарха Стрийського, у день свята Зіслання Святого Духа, 20 червня 2021 року, виголошена в часі Архиєрейської Божественної Літургії у катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.
Дорогі брати і сестри! Сьогодні маємо свято Зіслання Святого Духа і згадуємо подію, яка своєю динамікою, життєдайною силою пронизує світ вже три тисячі років. На п’ятдесятий день після Христового воскресіння Дух Святий під виглядом вогняних язиків зійшов на Христових учнів. Він маніфестує силу благодаті, якою Господь започатковує в історії людства своє Царство у спільноті своєї Церкви. Перемога, яку Христос своїм послухом, Хресною жертвою та Воскресінням здобув над гріхом і смертю, відкрилася у своїй божественній величі. Тому, попри всі падіння людства, вона залишається дійсністю Церкви в усі часи. «І проситиму Отця, і дасть вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки», — сказав Господь своїм учням. Він сповнив обіцянку: воскрес, вознісся на небеса і в єднанні з предвічним Отцем послав нам Святого Духа, щоб нас освячував, утверджував і провадив нас до вічного життя.
Що наша віра говорить нам про Святого Духа?
Що наша віра говорить нам про Святого Духа? Символ віри Його називає Господом Животворящим. Спочатку Господом — це вказує на те, що людина не може самостійно закладати основи життя. Вона не може сам вирішувати, що для неї добре, а що погане. Людина знаходить у творінні та у своїй совісті мову свого Творця, мову животворного Духа. Її свобода полягає в покликанні розпізнати своїм розумом мудрість Творця, відкриваючи у Його слові причину творіння. Навіть Церква не закладає своїх основ самостійно. Вона може бути єдиною, лише якщо має фундамент, який їй передує і запевнює їй непорушність. Апостол Павло каже: «Іншої бо основи ніхто не може покласти крім покладеної, якою є Ісус Христос». Цю основу може стверджувати нам знову і знову лише благодать Святого Духа.
Коли люди хочуть побудувати собі свою церкву і вигадують моделі її існування, Христова Церква, єдина для всіх місць і всіх часів, розпадається на «партії». Тому апостол Павло проголошує: «Дух є Господь». Щоб сповнити своє послання, Церква повинна освоїти заздалегідь визначену Духом Господнім єдність віри. Він є Господом Церкви та знаком і надією для всіх часів.
б) «Святий Дух є з Отцем і Сином рівнопокланяємий і рівнославимий»
«Святий Дух є з Отцем і Сином рівнопокланяємий і рівнославимий», каже Символ віри. Спільне поклоніння Єдиному Богу в Тройці є принципом, яким Церква об’єднується і зберігає єдність. У Святому Дусі наша молитва є поєднана з цілою Церквою — це найвірніший шлях до єдності Христової Церкви. В молитві є центр поклоніння Богові.
Без молитви світ висихає, задихаючись у своїх винаходах і насильстві. Молитва є важливою не лише як благальна, але як наполегливе і смиренне поклоніння Богові в правді. Сила Святого Духа її оживляє і дає основу, на якій ми можемо жити та допомагає нам подолати смерть.
в) «Він говорив через пророків»
Символ віри каже про Святого Духа «Він говорив через пророків», тобто Святий Дух об’єднує не лише місця, але й часи. Він об’єднує різні покоління, бо він є Духом пророків і пророцтва, Духом віри минулого і надії на майбутнє. Він не приходить сам від себе і не говорить від свого імені. Він походить від Отця, посланий нам Сином і веде до Отця. Тому нашою відповіддю на дар Святого Духа має бути послух. Бути чуйними до того, що Дух Божий творить навколо нас і в нас самих: до дарів і рішень, які Він збуджує в наших серцях, до всього благородного, чесного, проти чого воює весь світ, але і навіть наша зранена людська природа. Тому що Дух Святий вчить нас чинити у світі діла Божі.
Святий Дух часто залишається «Великим Незнайомцем»
Справа спасіння триває, і ми в ній беремо участь. Бог хоче мати не рабів, але дітей, тож звільняє нас від замкнутості на собі, та Духом веде до цілковитої свободи та відкритості. Слова Христа «тільки той, хто зречеться себе самого, знайде себе і своє життя» говорять про те, що ризикувати своїм життям ради цілей натхненних Святим Духом, жертвувати себе у відповідь на Божу довіру і Божу любов є того варте. Не біймося втратити себе! Це те натхнення, яким Дух Святий сьогодні в світі, котрий є перейнятий ідеологією споживацтва і накопичення, звертається до кожного з нас з посланням свободи.
Дія Духа Святого може бути непомітною, Він часто залишається для нас «Великим Незнайомцем», який не відкриває Свої задуми, а гріх часто затуманює та приховує Його дари від наших очей. Але наша віра нагадує нам, що Господь постійно діє: Він є Тим, хто нас створив та зберігає у бутті, тому своєю благодаттю визволяє нас від рабства тління та дає нам свободу і славу дітей Божих. Дух Святий — це Божа пропозиція, звернена для нас, приняти і відкритися на яку можемо силою своєї віри. Бо тільки тоді, коли матимемо відвагу ступити крок у невідоме, запевнене Божим Словом, відкриємо для себе Божу присутність тут у світі як реальну дійсність, а не лише мрію чи фантазію.
Глибокий зв’язок між Благовіщенням та Зісланням Святого Духа
Вилиттям свого Духа у світ Господь запрошує нас продовжити таємницю своєї розмови з Дівою з Назарету. У Благовіщенні Пречиста Діва Марія започатковує своє Богоматеринство словами: «Нехай станеться», а втілення Сина Божого стає апогеєм діяння Святого Духа у історії. І навіть подія Зіслання Святого Духа не приносить чогось ще більшого. Між Зісланням Святого Духа і Благовіщенням існує дуже глибокий зв’язок. Що розпочалося в Назареті, відтепер охоплює весь світ. Христос хоче уподібнитися до нас, знову народжуватися у житті людини. Хоче, щоб історія кожної людини стала історією Втілення Сина Божого, і лише так вона може досягти своєї слави і врятуватися від падіння у безбожність. Ні минуле, ні сучасне, ні майбутнє не дасть нам іншої перспективи, як лише ту, коли люди у світі будуть своїми думками та ділами шукати та освоювати собі образ Христа.
Тому молитва Церкви «Царю Небесний», яку сьогодні урочисто співаємо — є у своєму центрі марійською молитвою: «прийди і вселися в нас», відповідає «нехай станеться за твоїм словом». Чим глибше суть цієї молитви проникне в глибини нашого розуму і душі, тим більше будемо вірогідними свідками П’ятидесятниці, та тим більше, незважаючи на всю темряву, буде надії і світла у світі. Амінь.
єпарх Стрийський
