СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Тарас Сеньків про святих українського народу: «Їх святість — це подвиг, який ми покликані повторювати у своєму житті»
У день вшанування Всіх святих українського народу, 22 червня, владика Тарас Сеньків, єпископ Стрийської єпархії, виголосив духовну проповідь про значення блаженств, християнської ідентичності та покликання до святості. У своїй промові архиєрей пояснив, що Блаженства — це закон Нового Заповіту, який є дороговказом до неба, а справжнє благородство людини полягає в тому, щоб бути «сіллю землі» та «світлом світу», свідчачи про Христа своїм життям. Особливу увагу владика звернув на приклад українських святих, які, з’єднані з Божою любов’ю, стали надійним орієнтиром у темряві віків та джерелом сили для сучасного покоління.
З цієї проповіді єпископа Тараса Сеньківа ви дізнаєтеся:
- що означають блаженства як «закон Нового Заповіту»?
- як блаженства ведуть людину до неба?
- що означає бути "сіллю землі" та "світлом світу" у світі?
- чому важливо зберегти свою християнську ідентичність і як вона пов’язана з щоденним життям?
- яким є справжнє благородство християнина і чому воно не повинне слугувати самопрославі?
- як молитва, терпіння і хрест стають шляхом до єднання з Христом у житті людини?
- яке значення має приклад українських святих для нашого життя сьогодні?
Блаженства: закон благородства і світла
Блаженства — це закон Нового заповіту який є нам дороговказом до неба. Ними Ісус Христос запевняє вічну нагороду людям вірного і благородного серця. Проголошує їх блаженними, називає «сіллю» та «світлом» світу. Суттю та метою істинного благородства є прослава Бога. Цим визначається гідність та вартість людського життя. Його центром є Отче Слово — Ісус — справжнє світло світу. Вже пророк Ісая звіщав: «Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло». Пророцтво сповнилося коли «Слово стало тілом і оселилося між нами». «Слово» не є лиш символом якоїсь дійсності, але звісткою, вченням, аргументом, законом, актом вічного творчого Розуму, згідно з якими відбуваються світові події… «У ньому було життя, і життя було світло людей. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява».
Християнин — носій світла
Боже Слово приносить світло, без якого людське життя опиниться у темряві та без жодної відповіді. Тоді в ньому запанує безумство, зроджене панічним страхом і розпачем… Одне речення, в якому згусток правди про все буття, правди про Бога, про світ, про нас, про зло… «Справжнє то було світло — те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ». Всім хто «прийняли його — тим дало право дітьми Божими стати». Тому слово звертається до нас, коли звучить «ви»… «Ви сіль землі. Ви — світло світу». Однак ми можемо бути світлом світу і сіллю землі лише тоді, коли будемо пов’язані з Христом. Тільки від Нього ми можемо запалити світло, в якому можна розпізнати напрям та усі перешкоди на дорозі до вічності.
Зберегти сіль — не втратити суть
Для цього потрібно зрозуміти власну християнську ідентичність, особисту залежність від Христа, бо ми покликані зростати у подібності до Нього. На це у нас є все життя, але при тому залежить від кожного дня… Важливо щоб не втрачати смак: «Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити?». Символічна мова про те, як легко можна втратити відчуття Христа. Тоді буквально: «вона ні на що не придатна більше». Маємо обов’язок бути віддзеркаленням Христа, Світла світу. Ми не є первинне сяйво, не запалили полум’я світил чи сонце, але ми можемо і повинні бути відблиском Божої слави.
Бог розраховує на тебе
Тому важливим є Христове слово «ви». Воно стверджує що Бог розраховує на нас, що Він хоче, щоб ми були «світлом» світу і «сіллю» землі. Що в цьому Божому плані з нами кожен повинен знайти і усвідомити власну особистість. Ми не сміємо нарікати на свою нікчемність. Навпаки, визнати що з Богом і найменшою іскоркою благородства свого серця можна запалити великий вогонь. Тому щоб змінити смак їжі є достатньо і дрібки солі.
Благородство не для себе, а на Божу славу
Немає солі без солоності і немає світла без сяяння, бо тоді це обман. Для християнина втрата благородства є руїною правдивих стосунків з іншими, втратою життєвої сили віри. Тут не йдеться про гуманізм чи іспит власної щедрості. Зроблене добро не призначене для того, щоб ним аргументувати власне благородство. Воно має бути посиланням на Божу любов, яка виражається конкретними ділами любові до ближніх.
Бути Христовим — через хрест і молитву
На практиці ми не проти праці руками і головами, але набагато складніше і важче схилити себе до молитви, як щирого стосунку з Богом. Тому тяжко знайти людину, яка мовчки, терпляче, з любов’ю і самовіддачею буде нести свій власний, можливо болісно важкий хрест. Без непокори, докорів і бунту. Для нас існувати означає, що тільки я — це я, а не хтось інший. Ми живемо відчуваючи себе господарями своєї гідності і свободи. Але те, що робить нас благородними і що повинно сяяти в усьому що ми робимо, говоримо і думаємо, це Христос, з яким єднаємося молитвою. Тоді у кожному з нас Господь заново переживає свою історію. Ми народилися, щоб жити як Божі діти, здатні сказати: «Живу вже не я, але живе в мені Христос». «Я» кожного з нас ґрунтується на стосунку з Христом, і ми повинні навчитися любити Його як Того, Хто дає нам власну сутність і тотожність. Ми потребуємо неустанно віднаходити себе у Христі.
Світло святих у нашій історії
Тому пам’ять про святих української землі, котру сьогодні святкуємо, мов голос з вічності у відлунні історії, будить у нас спрагу за живим Богом, закликає нас жити вірою, яку святі своїм подвигом запалили та утверджували в нашому народі. Живлені Божою любов’ю вони стали для нашого народу правдивим світлом у темряві віків, сіллю, яка берегла його з покоління до покоління від падіння перед натиском зла. І сьогодні вони своїм свідченням надії, віри та любові є відповіддю на насущні питання про суть життя і жертви у нашому, такому жорстокому, зраненого війною, світі. Подвиг їхньої віри триває перед Божими очима, тому ці святі постаті не відносяться до минулого, і для нас вони не є чимось далеким. Їх життя — це те, чим ми покликані жити сьогодні.
Відгукнись на покликання бути святим
Це до вас сьогодні Христос промовляє: «Ви — сіль землі, ви — світло світу». На нас покладено обов’язок бути послідовниками наших святих, стати для сучасників світлом для правдивого пізнання Бога — Спасителя, сіллю, яка оберігає совість від гнилизни блудів та пороків. І щоб майбутнє не пішло манівцями, берегти сопричастя нашої Церкви з наступником апостола Петра. З часів буремного минулого ця єдність є нашим непорушним скарбом, здобутим силою Пресвятого і Животворного Духа, під проводом якого наші святі попередники долали тогочасні виклики життя та принесли себе у жертву прослави Бога задля спасіння нашого народу. Їх святість — це подвиг, який ми покликані повторювати у своєму житті, і так засвідчувати Україні та світові, що ми є спадкоємцями віри святих Українського народу та діти Єдиної, Святої, Соборної, Христової Церкви. Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпископ Стрийської єпархії
