СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Тарас Сеньків про чесноту витривалості: допомагає нам дозріти і загартуватися, щоб бути тими, ким ми повинні бути, як діти Божі
5 литопада 2022 року у Стрийській єпархії знаменний день — день пам’яті покровителя св. апостола Якова, брата Господнього. У цей день владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський, під час проповіді роздумував над чеснотою витривалості, беручи за основу послання святого апостола Якова.
Сьогодні в Стрийській єпархії особливий день, день її небесного покровителя — святого апостола Якова, брата Господнього. Десь з глибини віків, з перших миттєвостей існування Церкви, він сьогодні своїм пророчим поглядом дивиться на нас, а ми вкладаємо через його заступництво перед Богом наші молитви в усіх наших потребах, випрошуючи благословення, охорони у цей непростий, важкий час, котрий переживаємо спільно з нашим народом, час війни. Слово, котре він нам залишив у спадок як частину Святого Письма — своє послання є словом солідарності.
Що можуть принести нам випробування?
Коли стикаємося з випробуваннями або й з переслідуваннями, багато що раптом починаємо розуміти по-новому. А послання Якова є немов би введенням до стійкості у вірі: радійте стражданням, будьте витривалими і наполегливими у вирішенні проблем. Просіть Бога без вагань і покладайтеся на його силу з вірою. Інакше, можуть опанувати нас сумніви та зневіра. Визнавайте свою неміч та моліться навзаєм один за одного. І пам’ятайте, що все минуще.
У своєму зверненні апостол Яків опирається на свій досвід та слова Ісуса: «Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім’я Сина Чоловічого ради. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі». Слухаючи ці слова, в нас завжди народжуються питання: як радіти з причини того, що ми страждаємо? Що можуть принести нам випробування і як вони можуть допомогти нам будувати небесне Царство?
Витривалість є чеснотою, яка шліфується під час подорожі
Ісус пообіцяв, що ті, хто страждає, і передовсім «за ім’я Сина Чоловічого», отримають велику нагороду. Вони обов’язково будуть з’єднані з Ісусом, чий хрест викупив людство і освятив усі людські страждання. Але яка роль страждань у Божому плані спасіння? Вони перевіряють і зміцнюють нашу віру, бо її випробування веде до витривалості. Витривалість у випробуваннях допомагає нам «дозріти і загартуватися», таким чином стаючи тими, ким ми, як діти Божі, повинні бути.
Зрозуміти та прожити будь-яке страждання звичайно нелегко. Витривалість — це чеснота, якою володіє той, хто йде шляхом, а не той, хто шукає комфорту. Витривалість є чеснотою, яка шліфується під час подорожі, а там трапляється багато, і не завжди хороших речей. Тому витривалість обіймає в собі відповідальність, бо терпеливий не втікає від випробувань, але зносить їх та радіє, бо таким чином досягає досконалості. Витримати — означає терпіти, а не перекласти на інших проблему чи труднощі. Носімо тягарі, які є нашими. Це нам допікає, звичайно. Але терпеливістю долаємо всі несприятливі обставини.
Витривалість Божа
Витривалість — це мистецтво справлятися з власними обмеженнями. У житті обмежень є багато, і якщо нетерплячі не їх приймають, то тому, що не знають як з ними спілкуватися.
Однак витривалість не є порадою лиш від апостола Якова. Історія спасіння об’являє нам витривалість Бога Творця, який постійно вів свій упертий народ, що розривався між ідолами. Бог Отець послав свого Сина, щоб він з терпеливістю взяв на себе місію Спасителя і відважно переніс страсті. Задля його заслуг Господь не перестає кожного з нас терпеливо супроводжувати на дорогах історії та очікувати у своєму Царстві.
Бог не спокушає людину
У випробуваннях Бог нас перевіряє, але не спокушає. Тому «спокуса», загроза внутрішньому життю, яка веде до гріха, не від Бога, бо він добрий, і все, що виходить від нього, може бути лише добрим. У людині спокуса виникає від злої хтивості, яка є в ній. Добро і зло пропонують себе людині водночас. Людина бажає добра, але робить зло. Тут початок ланцюга причин, кінець якого — гріх, а наслідок — смерть, коли воля піддається спокусі хтивості. І доки людина живе, вона від самого початку мусить постійно протистояти злу, бо вкінці не тільки не отримає обіцяної гріхом насолоди, але опиниться в тенетах смерті. Тому маємо відважно носити власні слабкості та робити все, щоб піднятися після падіння в гріх.
Отже, послання святого Якова — це не просто низка «завдань». Бог не є в’їдливим бухгалтером, який чигає на наші помилки; і ми не раби списку правил, які повинні сповнити. Апостол Яків заохочує до моральної поведінки, і джерелом «праведності» для нього є не законопослушність, але передусім благодать, яку Отець дає людині у Христі і радий давати її якомога більше.
Бути мудрими і вірними
Щоб це засвоїти умом та серцем, апостол Яків радить, просити для себе у Бога мудрості, «і вона йому дасться». Божа відповідь рідко приходить як якесь богословське пізнання. Частіше вона є закликом до дії і змін, та передбачає покаяння і переміну мислення, відмову від власних пріоритетів на користь Божу. А відповідаючи на потреби інших, Бог часто посилає їм на допомогу саме нас. Можливо, ми не в змозі сприйняти всю реальність, але Бог завжди хоче відповісти на нашу смиренну і витривалу молитву. Якщо ми приймемо його провід, то можемо впевнено сподіватися, що він зміцнить нас і проведе через будь-які випробування до нашої спільної мети у його Царстві.
Сьогодні, заносимо свої молитви перед престіл Всемогутнього Бога за дар, якого потребує як спільнота ціла наша єпархія у цих обставинах: бути мудрими і вірними. І вручаємо ці наші молитви через заступництво апостола Якова, брата Господнього, щоб він зі своїм словом, заступництвом і прикладом давав нам відповідь на питання, які перед нами може поставити сучасний світ і наше священниче покликання: як залишитися вірними Богу у всіх обставинах, щоб слова «блаженні ви, що терпите за вільність і витривалість, обернулися до нас колись словами «ви, що вистояли зі мною до кінця, ввійдіть у Царство вашого Отця. Амінь.
єпарх Стрийський
