СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Тарас Сеньків: «Бог завжди дає нам те, що ми насправді потребуємо, і то у відповідний час»
Проповідь преосвященного владики Тараса Сеньківа, єпископа Стрийського, виголошена 7 лютого 2021 року, в 31-шу неділю по Зісланні Святого Духа, під час Божественної Літургії в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці у місті Стрию.
Десь край дороги біля стін Єрихону сліпий жебрак почув, що поруч проходить пророк, Ісус Назарянин, і почав голосно кричати: «Ісусе, сину Давидів, змилуйся наді мною!» Ті, що були довкола, через такі слова вимагали, щоб він замовк. Дивна ситуація. Посеред натовпу зрячих дійсність всього, що відбувається, збагнув тільки сліпий. Впевненим поглядом віри він побачив Ісуса, та з надією звернувся до нього як до Месії, обіцяного потомка Давида. Господь запитує сліпого: «Що хочеш, щоб я зробив тобі?», хоч міг зцілити його без жодного слова. Але Ісус починає розмову зі сліпим, щоб засвідчити пошану до його гідності та почути від нього про ту «тернину», через яку найбільше терпить.
Що хочеш, щоб я зробив тобі?
Нераз вважаємо, що наше життя несправедливо переповнене болючим «терням» та окутане темрявою безпорадності. Тож коли зневірюємося в інших способах порятунку, залишається останній: просити з вірою змилування у Бога. Якби Господь запитав кожного з нас те ж, що і сліпого: «Що хочеш, щоб я зробив для тебе?». Що б ми відповіли Ісусові? До чого тяжіє наше серце, що зробило б нас більш благородними, чого б ми хотіли найбільше?
Що попросив для себе сліпий? Господи, дай «щоб я прозрів». Це прохання є актуальним і містить усе необхідне. Воно настільки коротке, що може поміститися в кожному нашому вдиху і в кожному ударі серця. Господи, даруй мені прозріння. Дозволь побачити, що мені робити. Дай мені пізнати твою волю та дивитися на все твоїм поглядом. І якщо життєвий сюжет може бути у кожного різний, він безсумнівно міститиме остаточне і зціляюче слово, яким Господь закінчив розмову зі сліпим: «Прозри, віра твоя спасла тебе».
Бог знає, що нам потрібно
Бог є завжди поруч з нами і можемо бути абсолютно впевнені, що він нас чує, бо є добрим Богом. Маємо лише в глибині своєї віри добре усвідомити, до кого звернене наше благання. Бо те, про що просимо, не завжди є тим, що справді нам корисне. Якби чоловік не був сліпим, він можливо ніколи б не зустрів Ісуса, не благав би його, і Господь не сказав би до нього: «віра твоя спасла тебе». Теж ймовірно, що ані він, і навіть ті люди не хвалити б і не прославляли Бога.
Та Бог безмежно добрий і робить багато більше, ніж можемо очікувати. Ми хочемо добра, але він бачить у своїй мудрості, як зробити його досконалим, навіть якщо воно буде іншим, ніж ми сподіваємося. Він завжди дає нам те, що ми насправді потребуємо, і то у відповідний час. Сліпий не бачив очима, але зміг відкрити новий сенс свого життя, коли, просвічений вірою, звернувся до Ісуса. Тому отримав набагато більше ніж спочатку очікував. Так і ми, вкладаймо свої бажання у Божі руки, назвімо їх і вірмо, що Бог може сповнити їх для нас досконаліше, ніж можемо собі уявити. І тоді все наше болюче «терня» перетворить наше життя у квітучий сад, об’являючи так у світі славу Божої доброти.
Тому відповідь питання Ісуса: «Що хочеш, щоб я зробив тобі?» нехай буде нам домашнім завданням. Але, при тому, пам’ятаймо, у кого просимо. Амінь.
єпарх Стрийський
