Владика Степан Сус: «Зміст нашої віри у Бога — вміти правильно бачити, переживати, розуміти, приймати рішення»
Віра — це чеснота, основою якої є здатність без зайвих сумнівів приймати за правду певну істину. Коли ми дійсно довіряємо, то відчуваємо душевний спокій та впевненість. Інколи варто замислитися: чи справді наше віра у Бога є міцною? Адже Господь людям, які вірують у Нього, дарує своє благословення і провадить їхнє життя дорогою правди.
Про те, як важливо отримати Боже благословення на Літургії для зміцнення нашої віри, розмірковує куріальний єпископ Києво-Галицького Верховного Архиєпископа преосвященний владика Степан Сус:
«У контексті того, що ми на цьому тижні відзначали свято святих апостолів Петра і Павла, також згадуємо і інших учнів Христових. Маємо нагоду роздумувати над силою Божої ласки і Божого благословення. Вкінці кожної Літургії священик уділяє нам благословення, кажучи: „Благословення Господнє на вас, Його благодаттю і чоловіколюбством завжди, нині й повсякчас і на віки вічні“. Багато людей у Церкві підходить і просить благословення. Благословення — це отримати від Бога силу і невидиму ласку, яка у видимий спосіб допомагає нам переживати нові виклики із життя, нові завдання.
Апостоли Петро і Павло, коли Христос сказав, що вони будуть тими, хто пройде різні випробування, і ніщо їм не зашкодить, — чисто по-людськи вони думали, що це є нереально. Не маючи належної освіти, не маючи якихось особливих менеджерських здібностей, будучи простими людьми, але Господь їм каже: «Ви приймете силу Святого Духа, і з цією силою Святого Духа ви приймете благословення». В іншому місці, Він їх благословив, коли возносився на небо, і сказав: «Ідіть, і хрестіть всі народи». І це Боже благословення для нас є дуже важливим.
Перше — ми собі маємо дати відповідь на питання: «Для чого я сьогодні прийшов, прийшла на Службу Божу? Що я хочу від Бога почути, отримати»? Друге — з якими думками ми прийшли на Літургію? Що нас турбує? Часто наші думки — це є частина щирої молитви. Якщо те, що знаходиться у середині нас, і ми це не хочемо самі собі озвучувати, то якщо все це скажемо Богові, — це і буде наша щира молитва. Третє — ми повинні бути переконані стовідсотково у тому, що вкінці цієї святої Літургії ми отримаємо це Боже благословення, Божий дар, Божу силу. Тільки для нас залишається питання, чи ми будемо здатні цим благословенням скористатися, чи ми зможемо відчути те, що Бог нам хоче сказати, що у цьому благословенні Бог нам дає? Чи зможемо відчути силу нашої віри? Бо часто наша віра, те, що ми віримо у Господа Бога, називаємо себе християнами, ходимо до Церкви, молимося, — допомагає нашим очам правильно дружити з реальністю, і з тими труднощами, які ми можемо переживати.
Люди невіруючі опускають руки, розчаровуються, починають пустки свого життя наповнювати різними штучними матеріалами для того, щоби отримати радість, або відійти від цієї реальності, проблеми. Ми, як люди віруючі, користуючись даром віри, маючи Боже благословення, будучи немічними, подібно, як святі апостоли, але переконані у тому, що ми є з Богом. І тоді ми зовсім по-інакшому будемо дивитися на своє життя. І в цьому криється великий зміст нашої віри у Бога — вміти правильно бачити, переживати, розуміти, приймати рішення. Це ж саме благословення отримали апостоли Петро і Павло, інші апостоли, вирушаючи у світ для того, щоб ділитися даром віри з іншими людьми. Нехай Господь кріпить нас у нашій вірі, додає нам сміливості, вміння користати з Його дарів, з Його благодаті. І нехай це Боже благословення, яке ми отримуємо на Літургії, додає нам витривалості і вміння правильно дивитися на світ».
За матеріалами Юліани Лавриш, Андрія Мандрики для релігійного інтернет-ресурсу «Духовна велич Львова»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ