Владика Степан Сус: «Тарас Матвіїв був українцем у своїй країні і ми мусимо продовжити його свідчення і героїзм»

14 липня 2020

Владика Степан Сус особисто знав полеглого Героя Тараса Матвіїва з яким прощався сьогодні Львів. На переконання єпископа, ми повинні взяти приклад з Тараса і не боятися бути українцем у своїй країні, щодня діяти і змінювати державу кожен на своєму місці, на фронтах свого життя.

Владика Степан Сус: «Тарас Матвіїв був українцем у своїй країні і ми мусимо продовжити його свідчення і героїзм»

З Тарасом я познайомився десь 5–6 років тому у Жидачеві. Зустрівши його вперше, побачив молоду і енергійну людину, побачив українця, який просто був сучасним і старався щось для цієї країни робити.

Кожен з нас думає: «А що я можу зробити для цієї країни?». Стільки всього говоримо, минають роки, звикаємо до війни, вже звикли до коронавірусу, до багатьох інших обставин, в той же час, задаємо собі питання: «Що я можу робити?». Тарас — це особа, яка справді не лише задавала питання, але робила. Багато разів із ним спілкувався у різний спосіб. Зустрічалися, десь бачилися. Просто так десь переписувалися у Фейсбуці. Подібно, як багато з вас тут присутніх.

Він завжди горів оптимізмом. Бажанням щось змінити. Був людиною, яка справді любила Бога і Україну. Любив Бога і був добрим всюди. Напевно, що ця його доброта є засвідчена цією маленькою, але дуже непростою зіркою Героя України. Тому що навіть у складних обставинах, рятував життя інших. А любив Україну, бо був українцем не з 8 години ранку до 18-ої вечора. Але був завжди.

І у нього було бажання щось змінити, бажання, щоби ця країна була іншою, бажання щоби українці у цій країні любили свою державу, свої символи, мову, культуру, традиції. Все те, що є нашою ідентичністю. Він для цього віддав своє життя.

Прийде час і ми будемо, і ми повинні, і мусимо читати про нього з книжок історії України. Вчити своїх дітей. Молодь. Ставити Тараса у приклад усім нам. Тому що він показав приклад. А кожен приклад вимагає і зобов’язує налідування. Пройде 2–3 дні. І ми з вами усі розійдемося. Переживемо найскладніший момент, похорон. Але його приклад життя, його свідчення і героїзм, його бажання будувати Україну і бути українцем у цій країні маємо продовжувати ми з вами. Кожен з нас зокрема. Кожен на своєму місці. У своїх окопах, на своїх фронтах, перед своїми викликами, труднощах, у всіх обставинах — не лише говорити, але маємо діяти. І думаю, що слово діяти — це те, чим жив кожен день Тарас. Він діяв, був активним, всюди. І був добрим. Був і залишається для всіх нас Великим Українцем.

Нехай Гоподь Милосердний і Добрий прийме його у Царство Небесне, дарує йому вічну радість, вічну нагороду. А ми з вами, які залишаємося при житті і не знаємо чому, але Бог нам дає шанс. Кожен день, який є подарунок, шанс і можливість щось змінити. Міняймо цей світ! Будуймо іншу Україну. Ставаймо у ній іншими українцями, не такими як ми були колись, але тими, які готові відповідати за свої вчинки. І навіть у найскладніших обставинах життя готові віддати своє найцінніше — своє життя, за своїх друзів. Вічна пам’ять нашому Герою України.

† Степан Сус,
єпископ Курії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства