СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Степан Меньок: Воля Божа — освячення наше
«Бог у Пресвятій Тройці бере участь в нашому освяченні, але в особливий спосіб — за допомогою Святого Духа. Хочу навести декілька прикладів, взятих з апофтегматів (життєписів) отців пустині». У такий спосіб розпочинає свій черговий духовний роздум владика Степан Меньок, екзарх Донецький.
Ось така подія описується в одному із оповідань цих отців. Один старець-монах побачив у своєму видінні велике число ангелів, які за Божим наказом сходили на землю, тримаючи у своїх руках сувої, написані з обох сторін. Запитували один в одного: «Кому належить вручити ці сувої?» Одні говорили, що цьому подвижнику, інші — другому, але більшість з них твердила: «Так, то правда, що всі вони святі і справедливі, але цей дар ніхто не може отримати, тільки святий Єфрем». І цей старець побачив, що ці сувої вони вручили святому Єфремові. Вранці встав і пішов слухати святого Єфрема, і йому здавалося, ніби живе джерело било з його уст, коли він диктував. Зрозумів тоді, що те, що виходило з уст його, походить від Святого Духа.
Дари Святого Духа різні. Тут йшлося дар проповідництва. Але також є дари пророцтва, дари говоріння мовами, дар пояснення цих мов, дар пророцтва, дар пізнання таємниць серця і тому подібне.
«Духу Святий, прийди до нас, освяти нас, скріпи нас, веди нас, просвіти нас, не залишай нас. Ти — цілитель душ наших. Ми навіть молитися добре не вміємо, якщо не навчиш нас». Про всі ці дари потрібно ревнувати, тобто випрошувати. Кожний прожитий день — чим він наповнений?
Погода також впливає на наш духовний стан. Висока температура не дає можливості повноцінно працювати; молитись тоді важко. Як отці пустині зносили таку спеку влітку й холод зимою? Це — інші ступені духовності, і нам важко їх наслідувати. Але наведу приклад з цієї книжки про святість однієї сім’ї.
Два отці просили у Бога, щоб показав їм, на якому духовному рівні вони знаходяться. І почули голос, який сказав їм: «У такому-то селі в Єгипті живе одна сім’я. Ім’я чоловіка Євхаристій, а жінки — Марія. До їхнього ступеня святості ви ще не дійшли». Встали вони і вирушили до цього села. Розпитали місцевих і знайшли їхню хатину. Ввійшовши в хату, запитали жінку, де знаходиться її чоловік. Вона відповіла: «Він пастух, і зараз на пасовиську разом з вівцями». Ввечері повернувся Євхаристій додому. Побачивши старців у себе вдома, приготував вечерю і приніс води, щоб помити їм ноги. Але старці промовили до нього: «Не почнемо вечері, аж поки не розкажеш нам про твій спосіб життя». Євхаристій покірно їм відповідає: «Я простий пастух, а це — моя жінка». І більше нічого не хотів їм розказувати, але вони наполягали і призналися, що їх сюди прислав Бог. Перестрашений цими слова, почав розказувати. «Ці вівці я отримав у спадок, при Божій помочі, і маю невеликий прибуток з них. Все, що ми отримуємо з цього, ділимо на три частини. Одну частину виділяємо для бідних, другу — на прийняття подорожніх, а третю використовуємо для себе. Від часу нашого подружжя склали собі обіт дівицтва. Вона є дівственниця, спимо в окремих кімнатах і вночі одягаємо волосяницю (одежа з волосся), але вдень носимо звичайну одежу. До цього часу ніхто про це не знав». Старці були дуже здивовані і пішли, хвалячи Бога.
Звичайно, такий випадок на даний час є неможливим. Та існують різні дороги духовності, треба тільки вміти їх розгледіти. І у цьому нам також допомагає Святий Дух.
† Степан Меньок,
екзарх Донецький
