СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Степан Меньок: Роздуми про час
Що таке час? Яким чином використовувати відведений нам на землі час ефективно і плідно? Про це у черговому духовному роздумі говорить владика Степан Меньок, екзарх Донецький. «Невже не можна знайти час, щоб застановитися над тим, що ми прийшли на світ і Бог нам виділив якийсь відрізок часу не для того, щоб ми вбивали один одного? Не для того, щоб обманювали самих себе, і тим самим обманювали інших. Голос совісті переслідує брехунів, але світ приглушує його. Потрібна тиша і час для роздумів, а в них для цього ніколи немає часу», — роздумує єпископ.
А ми живі, нам треба поспішати…»
(Ліна Костенко)
Що таке час? У Святому Письмі, особливо в Новому Завіті, звучить обіцянка Ісуса віруючим в Нього дати життя вічне. Вічність — це ще більш складне поняття для людського розуму, ніж час, бо ми є в часі і нам важко уявити вічність. Ця прикмета належить тільки Богові. Але візьмемо пояснення цього терміну з філософії, бо такими речами вони, тобто філософи, найбільше цікавилися.
Найбільш просте і зрозуміле пояснення цього терміну звучатиме так: міра зміни матерії — як у якісному, так і в кількісному плані. Також це може мати відношення і до духовних субстанцій, таких, наприклад, як душа. Але там зміна буде тільки в якісному плані, тобто зростання духовне, ріст святості, або занепад, розпад (так ми називаємо упадок у гріх).
Час тісно пов’язаний з матерією. Зникне видимий світ — і часу не буде. Це мислення категоріями людей. Але зміни будуть відбуватися в духовному світі. «Побачив я небо нове і землю нову; бо перше небо і перша земля минули, і моря вже немає… І сказав Той, хто сидить на престолі: „От, нове творю все“; і говорить: „Напиши, бо ці слова вірні і правдиві“» (Одр. 21, 1–5). Бог вічний і акти Його творення будуть продовжуватись; що буде створювати Бог — ми не знаємо. Не думаю, що видимий світ буде знищений, він може бути перемінений. Не може Бог щось створювати, а потім знищувати це як щось недосконале. Апостол Петро у своєму посланні говорить: „День же Господній прийде, як злодій; і тоді небо з шумом перейде, первні, розпалені, розтопляться, і земля з ділами, що на ній, розпадеться. І коли так усе це має розпастися, якими ж слід вам бути святими у всім вашім житті та в побожності, очікуючи і прискорюючи день Божого приходу, коли небо, палаюче, розтане і первні, розпалені, розтопляться! Нового ж неба й землі нової, згідно з його обіцянкою, очікуємо ми, в яких справедливість перебуває“ (2 Птр. 3, 10–13).
Інше пояснення часу: «Незворотна течія (з минулого через теперішнє у майбутнє), всередині якої відбуваються всі існуючі у бутті процеси, що є існуючими фактами». Філософська система Іммануїла Канта: «Час є чиста форма чуттєвого споглядання нас самих і нашого внутрішнього стану. Простір і час, разом узяті, — це тільки чисті форми всякого чуттєвого споглядання». Недаремно кажуть: cogito ergo sum. Підтвердження цьому є і на фронті. Вибух снаряда, мене контузило, приходжу до пам’яті… о, я живий, бо я думаю, значить, я є, тобто час мого відходу ще не прийшов, я в часі. У філософії Гегеля час і простір є категоріями Абсолютного Духу.
«Коли ж прийшла повнота часу, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом» (Гал. 4, 4). Повнота часу, а не конкретна дата. У плані Божого провидіння ця повнота часу прийшла, і ми зараз рахуємо цей час від народження Ісуса Христа. Від народження Ісуса, а не від духовного лідера якоїсь релігії або міфічного героя. Ми існуємо в реальному часі. Його не можна назвати ні теперішнім, ні минулим, ні майбутнім. Кожна секунда прожитого нами життя — це вже минуле, теперішній час не можна зупинити, а майбутній час приходить до нас і стає теперішнім, але за секунду вже є в минулому. Життя дуже плинне. Ми не можемо нічого сказати про своє майбутнє. Ми можемо тільки фантазувати, але планувати його нам все ж потрібно, враховуючи наш останній пункт призначення — зустріч з Богом.
Ми створені в часі, Бог дає нам безсмертну душу в хвилині нашого зачаття, але створені ми все ж для вічності. А чи багато людей можуть взагалі дати чітку і конкретну відповідь на питання, для чого вони отримали безсмертну душу? Наведу один пасторальний приклад з життя митрополита Андрея Шептицького, який усно передавався і зберігся до наших часів. Одного разу владика Андрей робив візитацію парохій десь в Карпатах і вступив в розмову з церковною прислугою. Запитує: «Скажіть мені, для чого Бог нас створив?» Мовчанка. І тут паламар каже: «Ваша ексцеленціє, я знаю. Бог нас створив, щоб ми мучилися». Посміялися. Але в тому щось є.
Дійсно, більша частина життя людини проходить в різних терпіннях, не так багато є радісних днів, і тому людина іноді розчаровується в своєму житті. Важко зрозуміти покликання до вічного життя, коли бачиш людей, що деградували, — алкоголіків, наркоманів, бездомних. Але Бог і їм дав безсмертну душу. Та, якою буде їх доля в потойбічності, коли вони не мали можливості почути Слово Боже? Тільки їхнє сумління стане їм суддею.
Коли виходиш ввечері з дому, бачиш яскраве небо, всіяне зорями, бачиш миготіння далеких зірок і планет нашого Всесвіту, тоді все повсякденне якось відходить на задній план. Навіть події начебто світового масштабу — війни, революції, політична боротьба — все меркне перед величністю Вселенної і всемогутністю Бога. Наша земля — така маленька кулька у всесвіті, на ній живуть розумні істоти — люди, які чомусь ніяк не можуть навчитись співіснувати в мирі… Все мине. Помруть тирани і диктатори. Тільки історія буде згадувати про них, і то в негативному світлі.
Невже не можна знайти час, щоб застановитися над тим, що ми прийшли на світ і Бог нам виділив якийсь відрізок часу не для того, щоб ми вбивали один одного? Не для того, щоб обманювали самих себе, і тим самим обманювали інших. Голос совісті переслідує брехунів, але світ приглушує його. Потрібна тиша і час для роздумів, а в них для цього ніколи немає часу. Ніби вони пуп землі. А насправді вони — створіння, гідні жалю, тому що не пропускають голос Божий до своїх вух і до свого серця. Наші співбрати земляни, але не діти Божі. Що робити? Хіба що, молитись за них. Хтось за них, все таки, молиться… Але більшість бажають їм смерті, яка потягне за собою вічну смерть.
Термін «любов» дуже по-різному сприймається людьми. Сам Бог є любов’ю, і Він хоче, щоб ми занурилися в цей океан любові. А для тих, що терплять? «І витре Бог кожну сльозу з очей їхніх, і смерті вже не буде, ні плачу, ні зойку, ні хвороби уже не буде; бо попереднє минулося» (Одкр. 21, 4). «І не увійде до нього ніщо нечисте, і ніхто, відданий мерзоті і неправді, а лише ті, котрі написані у Агнця в книзі життя» (21, 27). Якими потішаючими словами звучать ці уривки Писання!
Все підвладне часові, крім Бога. А ми створені для вічності і життя в Бозі, якого ми будемо пізнавати постійно, і це не буде для нас нудним, бо вся краса, мудрість, правда, доброта і все те, що приносить нам насолоду тут, на землі, зібране в Ньому. Усе це — прикмети Вічної Любові. А хіба любов є небажаною?
Шануймо відведений нам час. Деякі духовні отці називають час таким дорогим, як кров Христова. В одній хвилині ми можемо впасти, і в одній хвилині ми можемо покаятись.
Боже, дай нам мудрості і сили гідно і достойно використовувати Твій, відведений для нас, в цьому житті час. Амінь.
† Степан Меньок,
екзарх Донецький
