СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Степан Меньок: Приймати рішення — волею, розумом чи чистим серцем?
У черговому духовному роздумі владика Степан Меньок, екзарх Донецький, розмірковує над тим, як правильно християнинові приймати рішення стосовно власної поведінки, вчинків або ж ставлення.
Серце. Чого ми хочемо, чого бажаємо?
Наша воля. Куди направлені мої бажання? Чим я керуюсь, коли роблю вибір? На користь кого або чого я роблю те чи інше?
До речі, відсутність цілі, апатія та невмотивованість — це також сфера серця.
Серце в багатьох публікаціях представляють як осередок наших бажань. Найбільша чеснота Божа — Любов — міститься в серці. Цей найважливіший орган потрібен для перекачування крові в людському організмі. Так, як в авті — карбюратор. Це велике чудо — запустити його, і воно працює довгий час, справно виконуючи функцію помпи для перекачування крові.
Цей орган людини — символ зосередження почуттів, настроїв, переживань, любовних почуттів, любовної прив’язаності. Але також місце гніву, роздратування, злості, люті.
Слово «серце» зустрічається в Старому Завіті 710 разів і 166 — у Новому (за статистикою Logos Bible). Всього 876 разів. Це багато, дуже багато. «Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю» (Втор. 6, 5;). «Більш ніж щось інше пильнуй своє серце, бо з нього б’ють життя джерела» (Припов. 4, 23). «Де скарб ваш там і серце ваше буде» (Мат. 6, 21) — каже Ісус. Отже, серце — вмістилище наших бажань.
Так як основним органом для дії розуму є мозок, так основним органом для дії нашої волі є серце. Воля — королева, а розум — тільки канцлер, мудрий дорадник, якщо не затемнений гріхами. Ми робимо те, що хочемо або дуже хочемо. Від нашого хотіння починається наша дія. Розум не є основним фактором правильних дій. Скільки разів ми робимо реколекції для себе, тобто духовні застанови, і ніби все знаємо, що маємо робити, але чомусь знову повторюємо ті самі помилки.
Бог має посідати перше місце
Якщо серце — символ любові, то, напевно, ми мусимо поставити пріоритети нашої любові. Звичайно, Бог має посідати перше місце. Але над таким поняттям як БОГ потрібно застановлятись, і то глибоко. Зрада цій великій любові — це і є гріх, більший чи менший. Крім того, ми повинні часто повторювати, що ми хочемо стати святими. Може, це виглядає смішно, але це також фактор, який стимулює наші дії в тому напрямку. Не дивно, що багато духовних людей мали своїх почитателів і почитательок. Так як і будь-яка відома людина, особливо серед відомих артистів.
Отець Піо, ходяча доброта і особливий шанувальник Пресвятої Богородиці, мав з Нею такі відносини, як добра дитина з матір’ю. Міг випросити в неї будь-яку ласку. Але і його любили багато жінок. Одна з них попросила його, щоб він пішов з нею на каву. Він відповів: «Я не маю нічого проти, але як на це подивиться Бог?» І з сумом вона відступила.
Ми всі бажаємо собі добра. Знайдіть мені хоча б одну людину, щоб вона собі не бажала добра? Немає. Але як кожен з нас розуміє добро? … А які злочини діються в світі під прикриттям того, що хтось комусь або собі хоче добра… Наприклад, філософське визначення щастя: «Посідання вічного і незмінного добра». Але таким добром може бути тільки Бог. Єпископ, коли одягає панагію («Пан Агіос» — переклад з грецької мови «Все Свята» — ікона Богородиці з Дитятком-Ісусом) говорить таку молитву: «Серце чисте створи в мені, Боже, і Духа правого обнови в нутрі моєму». Все правильно. Правий Дух — це той, який не є затемнений гріхом і знає, де є правда і добро.
«Серце чисте створи в мені Боже і Духа Правого обнови в нутрі моєму» (Пс. 50)
Наша людська істота запряжена у візок, який тягнуть два коники — розум і воля. Добре мати порадника біля себе, але такого, якому довіряєш і який авторитетний у багатьох галузях знань. Таким порадником для нас має бути розум. Але чи він авторитетний у багатьох галузях знань? Наша королева — воля, все чогось хоче. Навіть такий вислів є: «я волів би…», тобто «я хотів би».
Що є корисним, а що — некорисним для нас, хто скаже? У світлі християнської науки ми знаємо, що нам корисне і куди ми прямуємо. Але, все таки, іноді ми опиняємось на роздоріжжі, коли доводиться приймати рішення: йти за голосом серця чи розуму? Йти за голосом серця, маючи на увазі позитивні почуття, тоді, напевно, ніколи не помилишся і будеш оправданий перед Богом. Йти за голосом розуму, який вимагає в деяких випадках справедливого покарання за злочин, бо інакше безкарне зло може поширюватися, але тоді залишається гіркий присмак на душі. Навіть тоді, коли приймаємо рішення згідно всіх приписів розуму, все таки, можемо помилитися або спізнитися у випадку нагальної допомоги.
Є такі вислови: «Дай серцю волю — заведе в неволю», «Поучення мого серця — розум», «Любов сліпа» і т. д. Неконтрольовані почуття можуть привести до шкоди. Що тут доброго, коли хтось приймає рішення, але вже під впливом почуттів негативних — гніву, злоби, ненависті, помсти, зависти? Тоді розум під впливом цих почуттів є не найкращим порадником.
Як бачимо, маємо різні, зовсім протилежні аргументи відносно розуму і волі. Але рішення потрібно приймати. Якщо приймати рішення, то в першу чергу потрібно до цього підходити у світлі християнського світогляду. Що це дасть для збільшення слави Божої? Що це дасть для спасіння нашої душі? Що це дасть для спасіння душі нашого ближнього? І, за звичаєм, ми перед кожною справою молимося до Святого Духа: «Царю Небесний…»
Хочу навести гарну першу молитву за вірних із Служби Напередосвячених Дарів: «Великий і хвальний Боже, що животворною смертю Христа твого переставив нас від тління в нетління. Визволь всі наші почуття від пристрасного вмертвіння, поставивши їм за провідника внутрішню розсудливість; нехай же ж наше око не пристане на ніякий погляд лукавий, а наш слух буде замкнутий для пустих слів, а язик нехай очиститься від непристойних слів. Очисти наші уста від непристойних слів. Очисти наші уста, що хвалять тебе, Господи; учини, щоб наші руки стримувалися від злих учинків і робили тільки те, що добровгодне тобі; утверди всі наші члени й розум благодаттю твоєю». Як гарно сказано про розум і благодать!
† Степан Меньок,
екзарх Донецький
