СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Степан Меньок: Про мудрість і розум
Про мудрість і розум, а також про інші дари Святого Духа, про незвичайний талант Тараса Шевченка та про гідне виховання майбутнього покоління у сімейних спільнотах, про безбожність та безглуздість Росії та про початок мудрості у страху Божому — про все роздумує у черговому матеріалі владика Степан Меньок, екзарх Донецький.
Коли ми відкриємо Катехизм і поглянемо на дари Святого Духа, то зауважимо, що першими є мудрість і розум, а за ними ідуть рада, кріпость, знання, побожність і страх Божий. «І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння. Дух Господній спочине на ньому, дух мудрості й розуму, дух ради і кріпості, дух знання і страху Господнього» (Іс. 11, 1–2).
Окрім дарів Святого Духа, є ще і плоди, про які згадує апостол Павло у своєму посланні до Галатів: «А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість: Закону нема на таких!» (Гал. 5, 22–23). Однак, без дарів немає плодів.
Мудрість. У чому ж полягає справжня мудрість? Бути мудрим — це насамперед знайти для себе самого правильну відповідь на питання про сенс людського життя. Якщо я знаю, що душа не вмирає і я житиму і після смерті, то якою буде моя зустріч з Богом? Спланувати і вибрати найкращі методи і засоби до осягнення цієї мети-зустрічі нам допоможе розум, — набір певних вмінь, знань та здатність логічно мислити і аналізувати. Розум, — як одна з властивостей пам’яті людини, — залежить ще і від вміння концентруватися та бути уважним.
Крім того, ми коли приймаємо рішення, то повинні враховувати ще таку прикмету душі як воля. Більшість духовних вчителів вважають волю королевою, а розум — канцлером, тобто першим дорадником волі. Коли людина не знає, для чого вона живе, то і її планування власного життя буде хаотичним. Вона буде кидатися в різні боки і опинятися під впливом інших людей, які, як їй здається, знають, що роблять, обіцяють золоті гори, — така людина не має правдивої мудрості. Ми стаємо свідками схожого процесу тоді, коли йдуть виборчі кампанії до різних ланок влади. Тоді пишуться програми, щоб повідомити людям, що хочуть ці кандидати і як планують втілити свої програми в життя. Однак, навіть знання цілої енциклопедії не допоможуть людині заробити собі авторитет і стати взірцем для наслідування. У наш час «дядько Гугл» може дати нам відповідь на будь-яке питання, але це буде для нас лише інформацією. Що з нею робити далі? Подібне ми можемо побачити у школі. Є учні, які гарно вчаться, але пізніше в житті не можуть дати собі ради.
Коли ми зустрічаємо людину, якій можемо довірити провід власної душі, вона допомагає нам знайти відповідь на головне питання: куди іти і чого бажати? У духовному житті зазвичай на духовного провідника, дорадника шукають собі досвідченого старця, який вже має духовний досвід і моральний авторитет. Моральні якості людини повинні цінуватися більше, аніж її знання. Для мене особисто духовним авторитетом був покійний о. Михайло Винницький. Отець відсидів декілька термінів ув’язнення, а його убогість і скромність у поведінці справили на мене велике враження. Саме завдяки отцю Михайлу я відповів на Боже покликання стати священником.
У латинській мові мудрість — sapientia, розум — scientia. А Saporis scientia — це знання, яке «смакує» розум. Можна сказати, що мудрість — це інтелігентність розуму, так само, як дух — інтелігентність душі. Хочу зізнатися, що на одних виборах я віддав перевагу кандидатові, який сміливо визнав, що є послідовним греко-католиком.
Мої роздуми звернені насамперед до людини віруючої. Бог для нас має бути на першому місці, а тоді все інше стане на своє місце. Любов до Бога, а тоді вже і любов до ближнього, ідуть в парі. Безглуздість і жорстокість війни, що веде Росія проти України, породжена великим невірством і безбожництвом, що несуть зі собою жорстокість і безглузду смерть. Це все наслідки браку мудрості, яку приносить віра в Бога. «Ми не хочемо захоплювати нові території, у нас своїх вистачає», — запевняє Президент Росії. А чому тоді вони стирають з лиця землі цілі міста і села? Кого вони визволяють з неволі — своїх же братів росіян, які там живуть?! «Визволяють» від житла, від набутого тяжкою працею майна, а то і взагалі — від життя… Головна ціль ворога — стерти з лиця землі Україну. І за цю абсурдну, породжену ненавистю ідею тисячі громадян Росії віддають своє життя. Безглуздо. Нема мудрості. І про любов в них взагалі не йдеться, — там замішаний диявол, який вміє тільки нищити і вбивати. «Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська; бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого. А мудрість, що походить згори, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна» (Як. 3, 15–17).
«Початок мудрості — здобувай мудрість! Усім своїм маєтком здобувай розум» (Прип. 4, 7). «Хто ходить з мудрим, сам стає мудрий» (Прип. 13, 20). «Бо мудрість ліпша понад перли; ніщо дорогоцінне не зрівняється з нею» (Прип. 8, 11). «Острах Господній — початок мудрості; безумні мудрістю й навчанням нехтують» (Прип. 1, 7). «Острах Господній — початок мудрості; візвав я, і дух мудрості зійшов на мене. Її волів я радше, ніж берла й престоли. Багатство мав я за ніщо в порівнянні з нею» (Мудр. 7, 7–8). «Коли ж комусь із вас мудрості бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться» (Як. 1, 5). Ця цитата є у служебнику в молитві на Трисвяте. Зауважмо: де є страх Господній, там є і мудрість. Кожний наступний дар має за основу попередній, який стає ніби фундаментом. А коли ми складемо з цих дарів коло, то вийде так, що один одного підпирає: страх Господній — мудрість, мудрість — розум, розум — рада, рада — кріпость, кріпость — знання, знання — побожність, побожність — страх Божий і т. д.
У Тараса Шевченка також є вірш про мудрість:
то й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю,
Немає й Бога, тілько я!»
Тараса Шевченка називають пророком. Звідки в нього такі дари, щоб так глибоко у простій, бездоганно підібраній формі, донести людям у віршах такі важливі речі? Кожний вірш автора ніби пливе з самого серця. Звернімо увагу на один з його віршів:
Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога…
Уже покликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся Богу… І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було.
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Бридня! … А й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому Господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, орючи на ниві,
Нічого б на світі не знав.
Не був би в світі юродивим.
Людей […] не прокляв!
Я вважаю, що Тарас Шевченко отримав особливий дар Святого Духа, — пізніше цей дар виявиться в творчому доробку автора, як в малярстві, так і в поезії.
Повернімося тепер до розважань про мудрість. Коли людина знає і розуміє по-християнськи ціль свого життя, то вона тоді укладає і план її осягнення. Разом із пізнанням включається розум і бере собі за помічника ще один з дарів — раду, щоб вже в кріпості Святого Духа, з Його допомогою прямувати згідно з планом до поставленої собі мети.
Хочу сказати тут ще про одну чесноту — второпність (розважність). Мудрість, второпність, розсудливість — це сестри-чесноти, які допомагають не зробити помилок при прийнятті важливих життєвих рішень.
Насамкінець можемо ствердити, що мудрість — це сума знань, якими володіє людина, для того, щоб в будь-якій життєвій ситуації могти прийняти правильне рішення, оперте на власний життєвий досвід. Мудрість ми здобуваємо протягом всього життя. Дехто каже, що є такі, що з нею родяться, але більшість набувають її з життєвого досвіду. Ми повинні враховувати життєвий досвід людини. Правильно говорять: коли молода людина вступає в якусь суперечку зі старшими, то повинна враховувати їхній життєвий досвід. Є таке прислів’я: старшого порада, — як молодого робота.
Євреї аж до того часу, коли захотіли мати свого царя, мали Суддів. Великі спільноти мали свої суди. «Вибрав він (Мойсей) з усього Ізраїля людей здатних і поставив їх головами над людьми: тисяцькими, соцькими, півсоцькими й десяцькими. І стали вони судити народ у всяких випадках; до Мойсея спрямовували справи важчі, а всякі дрібніші справи вирішували самі» (Вих. 18, 25–26). Здатних, тобто мудрих, досвідчених, розсудливих і справедливих. Саме такі прикмети повинні мати керівники нашої держави, так само, як голови Церкви і сім’ї. Рада старійшин — це група людей, яка мала законодавчу і виконавчу владу.
Мудрість набувається під час виховання в сім’ї, в школі, у вишах, а також на зустрічах з людьми, які мають повагу і авторитет у спільнотах. Така педагогіка, тісно пов’язана з християнською мораллю, повинна бути в родинах. Авторитет батьків повинен опиратися на правдомовність і знання. Моральна поведінка батьків, їхні відносини між собою впливають теж і на поведінку дітей. Як нам виховати такі сім’ї? Авторитет вчителів, опертий на ті самі критерії. Однак, де нам знайти таких учителів? Амінь.
† Степан Меньок,
екзарх Донецький
