СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Стефан Сорока: Вчитися чекати упродовж цієї пандемії
Митрополит-емерит Філадельфійський Стефан Сорока ділиться своїми роздумами щодо теперішньої пандемії. Зокрема автор роздумує над важливими уроками, котрі ми повинні винести із сучасного стану речей.
Наше повсякденне життя зазнало багатьох серйозних перебоїв унаслідок пандемії Covid-19. Ми з вами постали перед викликом бути терплячими і чекати. Для більшості з нас є важко чекати. У транспорті важко чекати. Важко чекати в черзі за лічильником виїзду. Важко чекати розробки вакцини. Чим довше ми чекаємо, тим більше ми схильні хвилюватися.
Пригадаємо, що Воскреслий Христос попросив апостолів чекати після Його вознесіння. Ісус знав, що апостоли не можуть виконати свою роботу самостійно. Вони потребували присутності Святого Духа, щоб здійснити справу Царства. Святий Дух заохочував би, навчав, керував і втішав їх у своєму земному служінні. Їм потрібно було почекати. Навіщо чекати? Для вас і для мене є уроком те, що з ними сталося, поки вони чекали.
Можливо, апостолам потрібно було почекати, щоб могти навчитися деякого послуху. Їм потрібно було навчитися приготовлятися, слухаючи Божий план щодо них.
Цей період часу також допоможе підготувати серця апостолів. Їм знадобився час, щоб вилікуватися від своїх невдач. Їм потрібен був час, щоб малювати разом. Існує особливе спілкування, яке розвивається серед тих, хто чекає.
Очікування посилює занепокоєння. Ісус це знає і закликає апостолів і нас перейти за межі тривоги, щоб довіряти, зростати у вірі. Якщо здається, що все не виходить так, як ми очікували, можливо, це нагода відшукати Божий план у нашому житті.
Очікування може бути плідним. Якщо наше життя належить Богу, ми не засмучуємося, коли наші плани не виправдаються. Якщо час належить Богові, ми не гніваємося, коли все переставляється в житті. Ми усвідомлюємо, що наш список «завдань» може не відповідати списку призначень Бога. Бога більше цікавить послух, спокійна надія, підготовлена душа, ніж Він у наших звершеннях.
Апостолам довелося чекати. Не десять хвилин. Не десять годин. Вони чекатимуть десять днів. Вони не знали, як довго їм доведеться чекати. Доки вони чекали, вони боролися зі своїми бажаннями розпочати своє земне служіння. Вони сперечалися, чи точно вони чули Ісуса. Вони з усіх сил намагалися підбадьорити одне одного, щоб уникнути відмови і повернення додому.
Доки чекали, апостоли навчилися молитися так, як ніколи раніше не мали нагоди молитися. Вони навчилися залежати одне від одного. Вони навчилися виявляти свою віру. За фізичної відсутності Ісуса вони дозволили зростати їхній вірі в його світі.
Вони чекали, і вони стали тими людьми, якими Ісус знав, що вони можуть стати. Вони стали Церквою.
Просто зачекай! Уявіть, що може статися з вами та зі мною поза викликом цієї пандемії.
† Стефан Сорока,
митрополит-емерит Філадельфійський
