Владика Миколай Бичок: «Якщо ти вірний своєму покликанню, то бути монахом — легко»

5 жовтня 2022

У сучасному світі монаший подвиг більш, ніж вагомий. Але відмовитись від всього мирського, від принад сучасних технологій та стилю життя, для багатьох виглядає незрозумілим.

Владика Миколай Бичок: «Якщо ти вірний своєму покликанню, то бути монахом — легко»

Про важливість богопосвяченого життя, про те, як правильно обрати життєве покликання говорила із редемптористом, єпископом Мельбурнської єпархії Святих апостолів Петра й Павла УГКЦ (Австралія) владикою Миколою Бичком журналістка релігійного інтернет-ресурсу «Духовна велич Львова» Юліана Лавриш.

Владико, розкажіть, як ви відчули покликання до богопосвяченого життя?

Покликання — це щось інтимне між Богом і людиною, інколи справді дуже тяжко це описати людськими словами. У Святому Писанні читаємо: «Не ви мене вибрали, а я вас вибрав». Нас кличе Господь. Залишається лише відгукнутися на цей поклик Христа, Його запрошення. Всі ми знаємо, що на наше покликання хтось завжди має вплив. Подібно сталося у моєму покликанні. Пригадую той час, коли був підлітком у 13-річному віці. Ходив з батьками до храму, який був під опікою отців-редемптористів, однак тоді не було повного розуміння монашества, життя Церкви. Якраз одного разу під час йорданських свят я прийшов на Літургію. Це був звичайний робочий день і не було кому прислуговувати біля вівтаря. Сестра-служебниця Маркія ласкаво попросила мене допомогти. І це був перший крок у покликанні, де через сестру почав значно більше відкривати для себе духовне життя. Більше почав ходити до храму, товаришувати з отцями-редемптористами. Для мене духовним наставником був отець Михайло Шевчишин, який вплинув на моє покликання. Також хочу згадати о. Володимира Вонса, з яким неодноразово їздив на місії та реколекції. Приклад та запал монашого та священничого життя отців мене надихав. Тому хотів бути одним із них. Після завершення школи я чітко знав, що стану редемптористом.

Сучасний світ розглядає монаха, як дивака, адже сьогодні можна мати чимало благ, натомість богопосвячена особа відмовляється від багатьох речей. У чому полягають складнощі стилю життя богопосвяченої особи? Чи, навпаки, бути монахом — легко?

Справді, в очах цього світу монах чи монахиня виглядають диваками. Якщо ти вірний своєму покликанню, то бути монахом — легко. Сьогодні живемо в епосі цифрових технологій, де чимало своїх викликів та спокус. Те, що вказує шлях у нашому богопосвяченому житті, — виконання трьох обітів, які складаємо: чистоти, убожества і послуху. Чистота — перебування у безженному стані, утримання від сексуального життя; убожество — оминання матеріальних благ, до яких прив’язані люди, послух — настоятелям та святій Церкві. Апостол Павло у посланні до Коринтян зазначив: «Ми стали покидьками для світу». Маємо чимало викликів, серед яких і соціальні мережі, що мають величезний вплив на людей. Окрім загроз, які там є, це велике поле для праці, адже саме тут ефективно проповідувати Христа, бо можна достукатися до наймолодшої аудиторії.

У Церкві ми постійно молимося за монаші покликання, однак, статистика у світі зовсім невтішна — їх дедалі менше. Чому такі негативні тенденції і чи можливо якось виправити ситуацію?

Молитва за покликання є дуже необхідною, адже Господь кличе нових «робітників» до Свого Виноградника. Так історично складається, що в одній частині світу є зріст покликань, в іншій — занепад. Перебуваючи тут, в Австралії, бачу, як в Азії розвиваються покликання до богопосвяченого життя. Знаю, що наші отці-редептористи у В’єтнамі мають величезну кількість покликань. Виправити ситуацію із покликаннями може лише правдивий приклад богопосвяченого життя, коли будемо правдивими свідками Ісуса Христа у сучасному світі. Ми знаємо, що слова промовляють, але приклад потягає. Нас кличе Господь, і ми реалізовуємо себе у цьому покликанні. Пригадую, як одного разу отець Андрій Чировський — це одружений священник, що служить у місті Туксоні, штат Арізона; сам походив з редиптористської парафії з м. Нью-Арко, штат Нью-Джерсі. Він казав колись такі слова: «Якби мене редептористи колись запросили до монастиря, то я б точно був би одним із них. А так вони мені не пропонували». Тому нашим завданням є рекламувати богопосвячене життя через щоденне близьке життя з Христом.

Як ставляться до богопосвячених осіб в Австралії? Чи ви, як монах та єпископ, відчуваєте труднощі у комунікації із мирянами, певне несприйняття?

До богопосвячених осіб в Австралії справді ставляться по-різному. Побачити монаха чи монахиню в габіті на вулиці — практично неможливо. Чимало богопосвячених осіб є похилого віку, тому відчутний брак покликань. Однак, коли поглянути історично, зокрема, на становлення нашої єпархії св. ап. Петра і Павла в Мельбурні, то саме отці-редемптористи у 1950-их роках мали величезний вплив на становлення нашої Церкви. Близько 5 редемптористів-австралійців вивчили нашу мову, наш обряд і допомагали першоієрарху владиці Івану Прашку. Коли я перебував в Австралії впродовж півроку, мав можливість похоронити отця Рассела Моррісона, який у 1967 році започаткував місію для наших людей у Новій Зеландії. У нашій єпархії є дві сестри-служебниці та десять сестер-василіянок, які приїхали сюди і присвятили цілковито своє життя служінню Богові та людям. У 1967 році вони приїхали з Аргентини і до сьогодні служать нашим вірянам. Це яскравий приклад, коли люди вже у молодому віці, адже комусь з них було шістнадцять років, комусь більше, приїхали сюди для цілковитого служіння Богу та людям. Звісно, що такі приклади надихають.

Які поради можна дати тим, хто стоїть перед вибором, — богопосвячене життя чи світське?

Кожного дня робимо певний вибір, однак вибір стосовно покликання справді важливий, адже формуватиме наше майбутнє. Тому варто прислухатися до Божого голосу: чи він нас кличе до богопосвяченого життя, чи до життя у світському стані. Щоб цей вибір був правдивим, потрібно цей голос слухати у своєму серці. Важливо також бути відважним у прийнятті свого рішення. Ніколи не озиратися назад і не сумніватися. Варто цілковито довіритися Господеві на всі сто відсотків, тільки тоді наше покликання буде плодоносним та зреалізованим. Довірся Господу, Він віддасть сторицею, і через тебе спасе чималу кількість людей. Нехай Господь всіх вас рясно благословить!

Фото: владика Миколай Бичок
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ