Владика Михаїл Вівчар

Єпископ-емерит

Народився	9 травня 1932 року в м. Комарно (Манітоба, Канада).
Священичі свячення	28 червня 1959 року із рук Преосвященного Максима Германюка, архиєпископа Вінніпезького.
Єпископська хіротонія	28 вересня 1993 року в катедральному соборі Святого Миколая в м. Чикаго (США).

Дитинство і родина

Народився 9 травня 1932 року в м. Комарно (Манітоба, Канада) в родині Василя та Анни, з роду Чайковських. Окрім майбутнього владики, батьки мали двох синів Миколу та Івана, а також дочку Анну Ольгу Марію, яка в дорослому віці стала Сестрою Служебницею Непорочної Діви Марії.

Освіта

Здобуття середньої освіти Михайло здійснював у коледжі святого Володимира (Роблін, Манітоба), який водночас служив Малою семінарією отців-редемптористів Чину Найсвятішого Ізбавителя, провінції Йорктон. Відтак майбутній владика вступив на новіціат до цього Чину в м. Йорктон (Саскачеван, Канада), де спочатку в 1953 році прийняв тимчасові обіти, а вже в 1956 році — постійні обіти. Опісля, пресвітерське рукоположення прийняв 28 червня 1959 року із рук Преосвященного Максима Германюка, архиєпископа Вінніпезького. Також навчався в колегії св. Павла у Вінніпезі та університеті св. Павла в Оттаві.

Священиче служіння

Під час своїх ранніх священничих років із 1961 до 1981 років служив у коледжі святого Володимира як учитель, соцій, духівник, префект та ректор. В цей час майбутній єпископ приділяв багато уваги спорту, а особливо хокею, в який і сам доволі непогано грав. Більше того, він тренував кількох молодих людей, які згодом стали тренерами із хокею.

Здійснюючи своє душпастирське служіння, отець Михайло був сотрудником та парохом для парафій поблизу м. Роблін, Свон Рівер та околиць м. Етельберт, а також на парафіях св. Йосифа у Вінніпезі (провінція Манітоба, Канада), свв. апостолів Петра і Павла у Саскатуні (провінція Саскачеван, Канада), св. Йоана Хрестителя в Нью-Арку (штат Нью-Джерсі, США). Будучи душпастирем та місіонером, отець Михайло проповідував або ж виконував служіння пароха у більш ніж 100 парафіях у Вінніпезькій Архиєпархії, Манітобі та Саскатунській єпархії. Його ентузіазм заради служіння в парафіях відображається через його нескінченний та невпинний запал для служіння людям і працю для них — ревність, яка залишається незмінною до сьогодні. «Так, — каже єпископ, — я написав кілька статтей та виняткових документів, але моїм основним покликанням було завжди служити людям на славу Божого імени».

Окрім цього, отець Михайло також служив сповідником та духівником для Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Дофіні та Вінніпезі (провінція Манітоба, Канада) та сестер св. Йосифа в Саскатуні, а також часто проповідував на реколекціях для єпархіального духовенства та монахів.

Єпископська діяльність

28 вересня 1993 року був хіротонізований на єпископа єпархії святого Миколая в м. Чикаго (США). Головним святителем був архиєпископ і митрополит Філадельфійський високопреосвященний владика Стефан Сулик, а співсвятителями — архиєпископ і митрополит Вінніпезький високопреосвященний владика Михаїл Бздель і єпарх Чиказький преосвященний владика Інокентій Лотоцький.

Тут він зосередив свою душпастирську, пасторальну та парафіяльну увагу на пожвавлення зростання нашої Української Католицької Церкви. Під його керівництвом щорічні єпархіальні конференції духовенства, монаших, чернечих спільнот та мирян від парафій із Детройту й аж до Гонолулу систематично вирішували сучасні проблеми та потреби нашої Церкви. Окрім цього, ці зустрічі були покликані забезпечити підготовку лідерів, які у своїх парафіях були готові виконувати свою частку відповідальності для забезпечення росту Церкви та усвідомлення її ролі та гідного місця в житті нашої країни в новому тисячолітті.

29 листопада 2000 року владика Михаїл був призначений правлячим архиєреєм Саскатунської єпархії, і вже 12 лютого 2001 року відбувся Чин інтронізації новопоставленого владики у соборі Св. Юрія в Саскатуні (провінція Саскачеван, Канада). Також 9 грудня 2000 року єпископ Михаїл був призначений Апостольським адміністратором для єпархії святого Миколая в Чикаго. Таким чином, з метою ревного служіння для обох єпархій владика Михаїл проживав почергово в Саскатуні та в Чикаго. І лише після 4 червня 2003 року, із часу поставлення преосвященного владики Річарда Семінака єпархом єпархії святого Миколая в Чикаго, владика Михаїл зміг присвятити увесь свій час та сили задля служіння повіреній йому пастві Саскатунської єпархії аж до свого виходу на емеритуру, що стався 27 червня 2008 року.

Преосвященний Михаїл Вівчар є членом Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви та Канадської Конференції Католицьких Єпископів. Він був членом Американського Католицького Єпископського комітету з питань допомоги Католицькій Церкві у Центральній та Східній Європі та членом комітету Канадської Католицької Єпископської Конференції «Християнська освіта (катехизація)». Він є чартерним членом у двох Радах Козацьких лицарів та членом Хартії 4-го ступеня зборів. Коли його запитали про свої захоплення та «інші зацікавлення», то він відповів: «Наразі для них немає часу».

2 травня 2008 року Папа Римський Бенедикт XVI прийняв зречення єпископа Михаїла Вівчара з уряду єпархіального єпископа Саскатунського у зв’язку з досягненням пенсійного віку. Після зречення єпископ-емерит Михаїл проживає в монастирі редемптористів у Айтуні (провінція Саскачеван, Канада). Його наступником на престолі Саскатунської єпархії став єпископ Браян Байда.