Владика Гліб Лончина: Школа християнського життя або Чого ми вчимося у час Великого посту?

21 березня 2020

Пропонуємо Вашій увазі духовні роздуми владики Гліба Лончина про школу християнського життя упродовж Великого посту. Сьогодні єпископ здійснює служіння апостольського адміністратора Єпархії святого Володимира Великого із осідком у м. Париж (Франція).

Владика Гліб Лончина: Школа християнського життя або Чого ми вчимося у час Великого посту?

Триває набір до Школи християнського життя.

Місце: парафіяльна церква, де молимося зі спільнотою, а також — серце кожного християнина.

Час: Великий піст.

Теми: молитва, піст, милостиня.

Опис навчання: одна дійсність єднає всі три теми курсу, а саме — дар. Усе в житті є даром, благодаттю. Адже кожна з них учить нас пізнавати Божий дар у нас і ділитися з іншими.

Тривалість науки: ціле життя.

Під час Великого посту вчимося основ християнського життя, які опісля застосовуємо впродовж усього життя.

1) Молитва. У молитві іноді просимо Господа Бога про якусь ласку: здоров’я, успіхи, навернення, допомогу. У нас великі бажання в житті, завжди чогось хочемо, просимо Божої допомоги, щоб здійснилися наші мрії.

Але Великий піст учить нас, радше, давати, аніж брати, дивитись на життя, як на дар, а не як на здобуток. У молитві головне — просити Бога відкрити наші серця, навчити нас приймати Божі дари, щоб, відтак, ними поділитися. Наприклад, молимось за здоров’я— і це правильно, але, насамперед, просимо не того, щоб ми чи хтось інший були лише здоровими, але щоб ми дарували наш стан — чи то у хворобі, чи у здоров’ї — Богові, на його славу.

Особливою школою християнського життя в молитві є прощення. Коли каємося за свої гріхи, Бог нам прощає — не тому, що ми такі добрі або ж обіцяли виправитися, але тому, що Бог такий добрий! Він із любови дарує нам своє милосердя, щоб визволити нас від нас самих, від наших похотей і злих нахилів. Але за те Господь просить нас прощати й тим, хто провинився супроти нас, — безкорисливо, так як і ми отримали прощення як дар.

2) Піст. Чому постимо? Богові не жаль шматка м’яса, сира чи солодощів, якими ми себе кормимо. Їжа — абсолютно потрібна, ба навіть конечна для життя. Але, коли відмовляємось на короткий час від деяких страв, даруємо Богові нашу любов, бо свідчимо, що їжа — важлива, але Бог — важливіший, і задля нього варто відмовитись і від багатьох інших речей.

3) Милостиня. Кожний щось робить у житті і за те має винагороду: працюємо і заробляємо на життя, щось творимо і користаємо з цього. Навіть маємо задоволення: я зробив у житті щось добре. Але діла наших рук — не наші, а Божі дари для нас. Хто ж бо дав нам розум, силу, таланти, можливості це зробити? Господь Бог! Тому слід завжди дякувати йому за те, що ми могли зробити в житті якесь добро. Найкращий спосіб подякувати Богові — це поділитися ділами наших рук (нашого розуму, талантів тощо). Ділимося, найперше, зі своєю сім’єю, бо для них заробляємо на життя. Але треба також ділитися з біднішими від нас. Бо чому існують убогі у світі? Щоб ті, які отримали багато в житті, поділилися з тими, хто обділений. Ми отримали дари Божі і ділимося Божими дарами.

Школа християнського життя не вимагає заліків чи екзаменів і не дає атестатів чи червоних дипломів, бо вона вчить нас діяти з любови, а не заради нагороди. А Отець наш, який бачить у тайні, віддасть нам ще більше, ніж те, чого могли б ми очікувати. І, зауважмо, винагороджує він нас за успіхи, які не ми, а він сам у нашому житті спричинив!

Тому заохочуємо людей доброї волі записатись до Школи християнського життя під час Великого посту, щоб навчитися жити, любити, «бути людиною», як казав Блаженніший Любомир. Коли з любови даруватимемо все, що маємо і ким ми є, тоді з успіхом пройдемо курс і отримаємо найвищий атестат і похвалу — будемо учнями, свідками Ісуса Христа.

† Гліб Лончина,
апостольський адміністратор
єпархії святого Володимира Великого