Владика Гліб Лончина про значення хвороби у нашому житті

16 травня 2020

Ісус обіцяв своїм учням: «Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю» (Ів. 14, 12). У сьогоднішньому читанні Діянь апостолів бачимо здійснення цих слів. Ісус зцілив паралітика при купелі Витесда, про що була мова в євангелію, а Петро зціляє паралітика Енея (Ді. 9, 32–35). Ісус воскрешав померлих — дочку Яїра, сина вдови в Наїн, Лазаря, а Петро повертає Тавиту-Дорку до життя (9, 36–42). Як люди дивувалися та прославляли Бога за Ісусові чудеса, так і за апостольських часів «навернулися до Господа» (в. 35) і «багато повірило в Господа» (в. 42) у наслідок Петрових чуд. Таким чином справдилися слова Христові.

Але Ісус іще додав: «А й більші від них робитиме» (Ів 14, 12). Ці слова здійснюються не тільки в життях апостолів, але впродовж історії Церкви. Христове слово обмежилось до римської провінції Палестини — а його учні понесли його слово до краю римської імперії. Ісус вилікував кількадесят осіб — а людство, за допомогою медицини, виліковує такі хвороби, на які колись ліку не було. Ісус помножив хліби і нагодував кілька тисяч людей — а нині в кожнім куточку землі щогодини служиться Божественна Літургія, яка кормить мільйони вірних тілом і кров’ю Господньою. Справді, більші від Христових діл роблять його учні! Однак, роблять це не своєю силою, а Божою. «Усе, що попросите в моє ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився» (14, 13).

Петро не припадком «прибув і до святих, що мешкали в Лідді» (Ді. 9, 32), ані не зі своєї волі «негайно рушив» (9, 39) до Яффи воскресити Тавиту; це Дух Ісуса його попровадив.

Дорогі сестри і брати, Дух Ісуса провадить і нас там, де хоче нас Божа воля. Це може включати і захворювання — не в значенні, що Бог хоче, щоб ми хворіли (Ісусові чудеса зцілення ясно показують, що Господь бажає нам здоров’я). Але різні чинники впливають на наше життя і спричинюють хвороби. Це може бути не з нашої вини: дихаємо нечистим повітрям, їмо нездорові харчі. А може бути і з нашої вини: якщо зловживаємо тілом через алькоголь, сигарети, наркотики чи неморальні вчинки. Тоді розуміємо, що ми на себе накликали хворобу.

Однак, треба пам’ятати, що — чи ми здорові, чи хворі, чи захворіли з власної вини, чи ні — Бог завжди з нами. Коли Ісус зціляв недужих, вони, зазвичай, мали довір’я до нього і дякували йому. А сьогоднішній паралітик із євангелія не був вдячний, і не мав віри, але Ісус, усе-таки, його зцілив. Бог завжди діє для нашого добра! Тому намагаймося в усьому, що нам стається, добачувати Божу присутність, через яку Ісус співстраждає з нами, підтримує нас, закликає до зміцнення віри, бо метою всього, що стається в нашому житті є тільки одна: жити з Богом на цій землі, щоб бути з ним у вічності.

Нехай же Господь зцілить наші душі і тіла і допоможе нам завжди шукати в ньому «воскресіння і життя».

† Гліб Лончина,
апостольський адміністратор Паризької єпархії Святого Володимира

Венсен, 10 травня 2020 року