Владика Гліб Лончина про війну, гідність та свободу: «Господи, зроби нас миротворцями!»

27 травня 2022

З 5 по 8 квітня у Люрді відбувалося пленарне засідання Конференції католицьких єпископів Франції. Владика Гліб Лончина також взяв участь у засіданні. У перший день апостольський адміністратор єпархії Святого Володимира Великого у Парижі очолив Божественну Літургію у візантійському обряді з нагоди відкриття асамблеї. Згодом, 7 квітня, на третій день засідань, владика Гліб звернувся до французьких єпископів з промовою про війну, гідність і свободу.

Владика Гліб Лончина про війну, гідність та свободу: «Господи, зроби нас миротворцями!»

Війна в Україні сколихнула світ. Ми з жахом споглядаємо зображення, які демонструють нам воєнні злочини. Наші серця розриваються від горя через невинні жертви, тяжкі обставини біженців, розділені сімʼї, через осиротілих та загиблих.

Через екрани ми бачимо гори тіл, ріки крові та моря сліз. Бачимо, як ховають людей у містах в облозі, таких як Маріуполь — без молитви, без християнських похоронів у величезних братніх могилах, анонімно.

Однак, хоча ми не можемо думати ні про що інше, важливо не забувати про духовний вимір, адже у нас лише одне життя.

Демократичний вибір України

Чоловік і жінка створені на образ і подобу Божу, а отже мають гідність та свободу, які ніхто інших не має права у них відібрати. Те, що ми спостерігаємо через екрани — це боротьба за ті свободу та гідність, які вкорінені у людському серці, які є Божим Даром.

Демократія — це, мабуть, та політична форма, яка щонайкраще відображає цінність людини, тобто цінність «я» у рамках взаємовідносного існування чоловіків і жінок, які хочуть бути вільними, визнавати себе рівними і бажають разом визначати свою долю. Для того, щоб існувати і бути правдивою, демократія повинна усе це відображати. Тобто, вона має базуватися на діалозі, повазі, гідності, відповідальності, рівних можливостях.

В той час, як Україна прогресивно розвивалася в бік демократичного та інклюзивного суспільства, в Росії відбувалися президентські вибори, де президент ніколи не програвав, вбивства та ув’язнення політичних опонентів та журналістів, внутрішні громадянські війни, затягувався зашморг на шиї преси… Бажання протилежне руху вперед є явним і ностальгія за славою російського імперіалізму стає все вагомішим аргументом на користь авторитарної влади, яка очолює цю агресію.

І незважаючи на це, ніколи в своїй історії Україна не була настільки обʼєднаною, як сьогодні. Ніколи ніяка українська політика так не сприяла українізації, як війна росії проти України.

Роль Церкви — це служіння у солідарності

Слід також зазначити, що Україна — це єдина країна у світі, у якій активно діє Рада Церков та релігійних організацій, які регулярно збираються не для того, щоб відстоювати відмінності у вірі та доктринах, але для того, щоб знаходити консенсус у вирішенні соціальних питань. Усі Церкви та релігійні організації виступали проти насильства під час Революції Гідності у 2014 році, усі виступили проти риторики про поділ країни. Усі закликали вирішувати усі критичні та розкольні українські питання шляхом діалогу. Вже впродовж 25 років Всеукраїнська Рада Церков та релігійних організацій є унікальним інструментом соціальної та релігійної зустрічей та діалогів.

Роль Церкви — це служіння в солідарності, яке виявляється у прислуханні до людей, у загоєнні їхніх ран, у відповіді на конкретні потреби переміщених, тих, хто втратив роботу, тих, хто перебуває у печалі.

Перш за все, Церква має відігравати велику роль, щоб сприяти відновленню надії. Надія допомагає відбудувати будинок, загоїти наші рани, живить та зцілює. У надії присутні таїнства та конкретні знаки, які для нас є виявленням нашої духовної, есхатологічної надії: над нами є Господь, який заставляє наші серця битися навіть коли ми про це не думаємо і який тримає нас у своїх руках.

Не ставати співучасниками злочинів

Папа Франциск сказав у «Fratelli tutti»:

«Кожна війна залишає світ у гіршому стані, ніж вона його застала. Війна — це завжди провал політики і людства, ганебна капітуляція, розгром перед силами зла».

Ми з вами повинні бути готовими так чи інакше подолати ці наслідки.

Саме тому важливим є не ставати співучасниками злочинів, які зараз відбуваються в Україні, через власне мовчання чи через страх сказати правду. Для того, щоб перемогти у цій внутрішній боротьбі, потрібно перш за все зрозуміти, що ми не можемо вести переговорів з гріхом, з дияволом. Насамперед ми повинні розпізнати брехню. Для цього ми маємо чинити опір усіма силами і всією волею, особливо в дні Великого посту. Важливо усвідомити, що ми можемо перемогти не власною силою, а силою і благодаттю Святого Духа.

Заклик до навернення

Як читаємо в акті освячення:

«Ми воліли ігнорувати Бога, жити своєю брехнею, підживлювати агресію, придушувати життя і накопичувати зброю, забуваючи, що ми — охоронці ближнього і спільного дому. Ми понівечили війною сад землі, поранили гріхом серце нашого Батька, який хоче, щоб ми були братами і сестрами. Ми стали байдужими до всіх і до всього, крім самих себе. І з соромом кажемо: прости нам, Господи!»

За словами Святішого Отця, Акт посвячення України та Росії Непорочному Серцю Марії «задуманий як жест Вселенської Церкви, яка в цей драматичний момент підносить до Бога через Свою Матір і нашу Матір, крик болю всіх тих, хто страждає і благає припинити насильство, як жест довіри майбутнього нашого людського роду Королеві Миру.

Справді, ми також потребуємо цієї посвяти, щоб наші серця могли змінитися, щоб ми могли навернутися від наших гріхів, щоб людство почуло слово Боже і було відкритим для Його благодатей.

Зламайте гординю могутніх, вселяйте мудрість правителям.

Змініть кам’яні серця на серця з плоті.

Зберігайте в собі дух любові, який виділяє в іншому брата, сестру.

Господи, зроби нас миротворцями!

† Гліб Лончина,
апостольський адміністратор Паризької єпархії Святого Володимира