СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Борис Ґудзяк: «Нехай у ці дні Страсного тижня у Ваших серцях, душах, оселях ростуть віра, мир і радість»
На початок Страсного тижня митрополит Філадельфійський Борис Ґудзяк запропонував відеороздуми над його значенням. Яким чином ми повинні переживати Страсний тиждень? Яке значення мають страждання і смерть Ісуса Христа для нас сьогодні? Навіщо кожного року знову і знову повертатися до Голгофи, плащаниці, порожнього гробу? Саме на ці запитання впродовж 5-7 квітня 2020 року через відеонауки шукав глибокі та непересічні відповіді архиєпископ і митрополит Філадельфійський.
Наша ілюзія самодостатності є основою кожного гріха
Гріх є джерелом нашої смерті. Він є вбивчий, омертвляючий через війни, через придавлення одні одних. Навіть у родині, часом у сім’ї. Він розриває стосунки, нищить мережі, калічить цю матрицю, яка дає всім життя. Наш гріх має соціальний вимір, соціальне значення, він по мережі працює. Можливо, ми не бачимо його смертоносний ефект відразу, але ці наслідки нагромаджуються. Наша самодостатність, — чи наша ілюзія щодо нашої самодостатності, — є основною складовою нашого гріха. Син Божий у синівстві стосовно Отця приходить з Отцівською місією у цей світ, щоб нашу природу, яка є егоцентрична, — яка себе відмежовує, порівнює, конкурує з іншими, — щоб нашу природу наповнити своїм Божеством, щоб нашу смерть взяти на себе, разом із її причиною. І це все преобразити. Обезвладнити смерть.
Заглибитися у ці події, які перед нами: Страсний тиждень у період пандемії
У цих днях, які перед нами, розгортаються найбільш яскраві події нашого спасіння. Карантин нас трохи обмежив. Є тихіше. Якщо ми, так би мовити, не компенсуємо, занадто жадібним споживанням соцмереж. Ми маємо нагоду заглибитися у цих обмеженнях, у відносній тиші. Заглибитися у ці події, які перед нами.
І я хочу запропонувати нам з Вами цього Страсного тижня прожити ці події трохи по-іншому. Як завжди, ми повинні звертатися до цих глибинних, драматичних наративів. У Великий четвер у церкві буде читання 12 Євангелій. Ціла, так би мовити, Страсна дорога Христа, яка є записана у чотирьох євангелистів, буде перед нашими очима. Можна починати вже. І ми бачимо, як і фарисеї і садукеї ставлять каверзні питання Ісусові, хочуть його загнати в куток. Але питання і дискусія завершується. Ісус вже проповідував три роки. І після завершення цієї трирічної місії, ми маємо ці спасенні дні Страстей. Читаючи ці тексти, я Вас дійсно щиро заохочую, відкрийте вдома Святе Письмо і прочитайте їх, починаючи від Євангелія від Марка.
Читаючи ці тексти, слухаючи їх у Церкві, пропоную, щоб ми з вами, цього року не були простими спостерігачами. Не були споживачами з боку. А щоб ми усвідомили собі дійсність, яка з нами відбулася у нашому Хрещенні.
Ми всі є діти Божі
У нашому Хрещенні ми стали під ці таїнственні води. І ми були усиновлені. Стали синами і дочками Нашого Небесного Отця. І так як до Ісуса Отець промовляє: «Ти мій Син возлюблений, Якого Я уподобав», так і до нас промовляє: «Ти моя донька улюблена, Я порахував кожну волосину на твоїй прекрасній голівці. Я тебе люблю». Ми всі є діти Божі. Всі у Христа хрестилися, у Христа зодягнулися.
Ми покликані у вірі дозрівати. Щоб ми могли сказати за святим Павлом: «Вже не живу я, а у мені живе Христос». І, спілкуючись востаннє з митрополитом Стефаном Суликом, який мав непросте життя, я бачив у ньому злагоду. Він знав, що смерть недалеко, але він був спокійний. Бо у ньому зажив Христос.
Читаючи тексти Євангелія про Страсті, слухаючи їх у Церкві, молячись у цей Страсний час, ми з Вами покликані бути Христом. Ті, які у Христа зодягнулися. Тільки чи ми це розуміємо? Ми є синами і доньками Отця Небесного, братами Сина Божого. Але чи ми до кінця у це віримо?
Молімся з Христом. Жених гряде!
Коли починається цей вечір і ніч з четверга на п’ятницю, коли відбувається Ісусова молитва у Гетсиманському саду, уявімо собі, що ми є Ісусові. Молімся з Христом. Жених гряде! Це не є просто фізичне перенесення з одного місця на друге. Жених гряде до нашого серця і нашої душі. Чуваймо з ним! Молімося з Ісусом у Гетсиманському саді. Бачимо, як у тому саду, Ісус без агресії, без насильства сприймає свій арешт, зцілює Він слугу первосвященників. У п’ятницю, чи перед первосвящеником, чи перед Іродом, Христос зберігає рівновагу духа. Чому? Бо Він є Сином люблячого Отця. Він просить: «Відверни від мене цю Чашу, але не моя воля, а Твоя». Це молитва до Батька. Синівські відносини. Це молитва не раба, це довіра до Його Волі.
Отець посилає Йому Святого Духа, і Він може приймати побої, образи, тортури, без агресії. Він може прощати тим, які не знають, що творять. Згадаймо, як ми ставимося до різних образ.
Основне у нашому житті — це виконувати волю нашого Небесного Отця
Може, ви сильніші від мене. Але я у цьому пості зрозумів, стільки якихось минулих кривд, що можуть бути зі школи, з роботи, кар’єри. Можуть бути, на жаль, і у Церкві. Були Пилати, які нас судили цинічно, були Іроди, які нами цікавилися, але маніпулювали. Ми самі не можемо їм простити. Можемо призабути, відсунути. У час посту собі постановити. Але наша самодостатність є ілюзорна. Без Христа, без Духа Святого, Якого Отець посилає Сину, без цієї благодаті ми не можемо простити. Не можемо простити, бути освяченими, не можемо розвиватися, бо все наше життя є даром. Це великий-великий дар. Наше життя і наші спроможності.
Переживаючи цей дар в Ісусі, через Ісуса, ми стаємо правдими синами і дочками Отця. Єдине, основне у нашому житті — це виконувати волю нашого Небесного Отця, який прагне нашого життя з Ним, у повноті щастя, там де нема болізні, ні печалі, ні зітхання. Лише життя безконечне. У цій поставі, у Христовій поставі, ми можемо навіть віддати своє життя.
Читаючи сцени Розп’яття, погляньте довкола очима Ісуса. Бог настільки любить, що віддав свого Єдинородного Сина, щоб ми жили. Як ми стаємо живими? Об’єднуючись з Христом у нашому Хрещенні. Ідучи у життя з цією тотожністю. Християнин — це не є той, який живе за якоюсь життєвою філософією, виконує якийсь моральний закон. Християнство — це не є моральна світоглядна система, у першій мірі. Християнське життя — це життя з Христом, через Христа, у Святому Дусі, у віднощенні до Отця.
Ти можеш перенести всі виклики... лише як Христос
Ти можеш перенести всі виклики: і цей вірус, і цей карантин, неодмінні економічні труднощі, які будуть для всіх, а для декого вони будуть жахливо гострі. Ти можеш пережити Радянський союз, тоталітаризм. Так було. Ти можеш пережити Страсті, тортури, в родині, на роботі, з твоїми найближчими, але лише як Христос. Бо самодостатності не вистачить.
Яка це є радість мати перспективу цієї безмежної сили у собі! Не своєї сили, а Божої Сили. Як Ісус з Назарету, Якому завдали найбільших принижень, повністю обнажили, Якого так обезчестили, як Він по-божественному приймав гріх світу на Свої плечі, прощав і з Хреста благословив.
Ми маємо нагоду увійти на дорогу спасіння
Дорогі браття і сестри, ми маємо особливу нагоду цього року, коли просто ця криза заставляє нас застановитися над значенням нашого життя, над його джерелом і над його ціллю. Що калічить це життя? Гріх. Що є його найбільшою загрозою? Смерть. Ми маємо нагоду увійти на дорогу спасіння. Прийняти глибше, свідоміше, Божу любов, прийняти свідомість християн, що ми у Христа хрестилися, і у Христа зодягнулися. І пуститися у цей Страсний тиждень, як Христос з послухом до Отця, знаючи про безмежну любов Отця, який надає силу Святого Духа Ісусові понести гріх світу, ввійти у нашу смерть, її Своїм Божеством знищити, а тобі і мені силу понести свої хрестики. Силу прощати, силу благословити серед труднощів, які можуть бути у нашому житті. Я бажаю Вам Христової легкості, легкості синів і доньок, які не переживають за те, ким вони є, бо вони є в Домі Отця, який посилає силу Святого Духа.
Нехай у цих днях у Ваших серцях, у Ваших душах, Ваших домах, у всіх ваших стосунках ростуть віра, мир і радість. Просім Пресвяту Матір, яка єдина вповні відчувала серцем, ким є ЇЇ Син. Яка вповні була з Ним, яка мала у собі Його фізично, яка з Ним ототожнювалася у Його стражданнях, і я думав, хоча це у Євангеліях не записано, мабуть була перша, кому Син Божий об’явив своє Воскресле Обличчя. Нехай Богоматір буде з Вами у ці дні нашого спасіння і хай сходить благословення на вас Бога Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь. Слава Ісусу Христу!
Записано із відеореколекцій владики Бориса ҐудзякаЗа матеріалами релігійного інтернет-ресурсу «Духовна велич Львова»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
