Владика Богдан Дзюрах: «Смирення — шлях Богородиці до неба»

2 вересня 2021

У світлий празник Успіння Пресвятої Богородиці, 28 серпня 2021 року, преосвященний владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та країнах Скандинавії, застановився над чеснотою смирення, яка є найкоротшою та найпевнішою дорогою до неба.

Владика Богдан Дзюрах: «Смирення — шлях Богородиці до неба»

«Що Ти Богу так милою,
Це покора причиною.
Це покора причинила,
Що Ти Бога породила».

З дитинства всім відомі ці слова церковної богородичної пісні, які славлять покору Богородиці як причину того, що ця нікому незнана молоденька дівчина з провінційного містечка Назарет сподобилася Божого вибрання і стала Матір’ю Сина Божого Воплоченого. Через своє смирення Марія стала «благодатною», тобто повною благодаті і милості Всевишнього.

Сьогодні, в Свято Успення Пресвятої Богородиці, ми можемо з певністю рівно ж сказати, що та сама покора стала причиною нечуваного серед людей вивищення Пресвятої Богородиці. Так, Вона є піднесена понад Ангельські хори, понад Серафимів і Херувимів. У своєму прославленні Вона об’являє і наше покликання до святості, до слави в небі, — досі нечувана і справді божественна перспектива для людського створіння!

Смирення — це найкоротший і найпевніший шлях до неба

Свято Успення Богородиці скеровує нас саме до цієї вічної перспективи нашого покликання у Бозі. Справді, коли ми збираємося родиною у чергові роковини смерті нашої земної мами, то думками линемо в минуле: спогадуємо спільно прожиті роки, мамине обличчя, її слова, повчання і нераз в таких моментах сльоза туги прокотиться по нашому обличчі. Але коли ми як родина Божа зібрані у день відходу до вічності нашої Небесної Неньки, то наша думка лине не в минуле, — навіть якщо й роздумуємо про євангельські події, пов’язані з Її життям, — а в майбутнє, до вічності, в якій Вона перебуває в славі Божій.

Церква, святкуючи Успення Богоматері, скеровує наш погляд у майбутнє і вказує на велике покликання християн — життя у Божій славі в небі. Бо Богородиця з-поміж усіх людей найперше зазнала сповнення цієї Божої обітниці. Вона, воднораз, є Вчителькою на дорозі до святості для кожного із нас. Вона нас вчить, що дорогою до неба є смирення. «Смирення — це секрет Марії», — каже Святійший Отець Франциск. А ми можемо додати нинішнього свята, що смирення — це найкоротший і найпевніший шлях до неба.

Леся Бурса, Успення Пресвятої Богородиці

Смирення — це секрет Марії

Папа Франциск так роздумує над смиренням Богородиці: «Смирення — це секрет Марії. Саме смиренність привернула до неї погляд Бога. Людське око завжди прагне до величі і дає себе засліпити тим, що зовнішнє. Бог, навпаки, не дивиться на зовнішній вигляд, Бог дивиться на серце (пор. 1 Сам. 16, 7) і зачарований смиренням: смиренність серця зачаровує Бога. Сьогодні, дивлячись на Марію, піднесену до неба, ми можемо сказати, що смирення — це шлях, який веде до Неба. Слово „смиренність“ походить від латинського терміну humus, що означає „земля“. Парадоксально: щоб піднятися на небо, треба залишатися низьким, як земля! Ісус навчає цього: „хто смириться, той буде вивищений“ (Лк. 14, 11). Бог не підносить нас за наші дари, за багатство, за майстерність, а — за смирення; Бог закоханий у смиренність. Бог підносить тих, хто смиряє себе, тих, хто служить. Насправді, Марія не приписує собі нічого, крім „титулу“ слугині; вона „слугиня Господня“ (Лк. 1, 38). Не говорить нічого іншого про себе, нічого іншого для себе не шукає» (Молитва «Ангел Господній», 15 серпня 2021 року).

Смирення неначе притягає Божу благодать, бо ж сказано, що «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать». Бог дивиться на серце людини, а не на її статус, на товстий гаманець чи зовнішній вигляд. Смирення є дорогою до Божої величі, яку обрав для себе Син Божий Воплочений, і на яку запрошує усіх своїх учнів і послідовників. Св. Павло в нинішньому Посланні до Филипян описує цю Ісусову дорогу так: «Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж — хресної. Тому і Бог його вивищив…» (Флп. 2, 6–9). Немає іншої дороги до прослави і до вічного життя, як тільки ця єдина, — якою пройшов сам Божий Син і якою крокувала слідом за Ним Пречиста Богородиця: дорогою смирення.

Як виглядає смирення сьогодні?

Пригляньмося докладніше, чого на практиці навчає нас Пречиста Діва Марія у цій школі смирення. По чому можна пізнати, що людина крокує цієї спасенною дорогою євангельського смирення?

Смирення: прослава Бога за Його дари

Передовсім смиренна людина славить Бога за Його безчисленні дари, яких вона сподобилася, нічого не приписує собі, але все приписує тільки Богові. Як, з одного боку, Люцифер, за те, що спробував присвоїти собі Божі дари і відвернутися від Бога у своїй гордині був скинений з неба до землі, так, з другого боку, смиренна людина, впокоряючись перед лицем Господнім, хвалячи і славлячи Бога, дякуючи Богові за всі дари і добродійства, приготовляє себе до вивищення в благодаті. Бо «кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений» (Лк. 18, 14).

Смиренна людина не намагається зробити враження на людях своєю зовнішністю, автівкою найновішої марки, суспільним чи церковним статусом чи банківським рахунком. Ісус казав до фарисеїв, які «любили гроші і насміхалися із Нього»: «Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе — осоружне Богові» (Лк. 16, 14–15). Бог знає людське серце і дивиться на серце, а не на зовнішні атрибути. Тому смиренний дбає про чесність в очах Бога і хоче сподобатися тільки Богові, бо сподівається брати участь у вічній славі Бога, а не втішатися короткою земною славою чи популярністю, яка як дим минає.

Тетяна Скоромна, Успіння Пресвятої Богородиці

Смирення: вміти слухати інших

Смиренний вміє слухати. Горда людина любить говорити, наказувати, поправляти, вона не готова слухати і вчитися. Вона не наслідує євангельську Марію, сестру Марти і Лазаря, про яку ми чули в нинішньому Євангелії, як вона сиділа у стіп Спасителя і слухала Його слова, за що й вдостоїлася похвали від Господа: «Марія вибрала кращу частку, яка не відніметься від неї» (Лк. 10, 41). Натомість Марта, яка хотіла домінувати, яка бажала всім керувати, всім наказувати, усім розпоряджатися, почула на свою адресу делікатний, але все ж докір з уст Спасителя… Є так багато людей, в тому числі і віруючих, які не готові бути учнями, які, як їм здається, найкраще знають, хто що має робити і як поводитися, і готові наказувати і давати вказівки навіть Святійшому Отцеві чи й самому Богові…

Навпаки, людина смиренна, здатна слухати, черпає велику мудрість з цього слухання інших людей і Бога. Св. п. Блаженніший Любомир був справді мудрою людиною, а цю мудрість завдячував не лише природній ерудованості, начитаності і побожності — усе це в ньому було вдосталь, але і своєму непересічному вмінню слухати іншу людину — зичливо, уважно і відкрито…

Смирення: втілити Боже Слово і Божу волю у своєму житті

Так смиренний наслідує Марію, яка відказала Архангелові: «Ось я — слугиня Господня, нехай зо мною станеться за твоїм словом». Смиренний, слухаючи Бога, дає можливість щоб в Його житті втілилося Боже Слово, щоб сповнилася Божа воля, а воля Божа, як відомо — «святість ваша» (1 Сол. 4, 3), то ж таким чином смиренність і з цього огляду стає прямою дорогою до неба. Скільки разів людина слухається Бога, стільки разів швидкими кроками наближається до неба. І навпаки, якщо слухається виключно себе самої, неодмінно зблудить, помилиться, зійде із правої дороги.

Смирення: готовність послужити іншим

Нарешті смиренний — це людина, готова послужити іншим. Людина горда не готова служити, вона бундючно відвертає голову від ближнього, вона радше гнітить і поневолює, як служить і визволяє. Про це навчав Господь такими словами: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але — послужити й дати життя своє на викуп за багатьох» (Мт. 20, 25–28). Пречиста Діва, сказавши до Архангела у Благовіщенні: «Ось я — слугиня Господня, нехай зі мною станеться за твоїм словом» відразу вирушає до старенької тітки Єлизавети — відразу робиться слугинею людини.

Лідія Якобчук, Успіння Пресвятої Богородиці

Які ми є в смиренні?

Сьогодні, стоячи перед обличчям нашої Небесної Неньки, огорненої вічною славою у небі, питаймо самих себе: як є з моїм смиренням? Чи вмію бачити Божу милість наді мною і чи вмію щиро дякувати Богові за всі дари, якими Він мене постійно наділяє? Чи за всяку ціну шукаю людського признання і похвали, чи радше намагаюся хвалити і служити іншим? Чи вмію мовчати і слухати, як Марія, чи радше надто часто говорю без потреби і без сенсу? Чи вмію уступити, щоб розрядити напруження і уникнути чвар та суперечок, чи радше намагаюся завжди настояти на своєму, домогтися успіху негідною ціною? Питаймо себе щиро: Які ми є в смиренні?

Молімося, щоб Пресвята Богородиця супроводжувала нас в дорозі до неба і нехай ця дорога буде дорогою смирення, — дорогою прослави Бога, уважного слухання і щирого служіння нашим ближнім. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії