Владика Богдан Дзюрах: Що означає жити у любові Бога?

29 серпня 2023

У день свята Успіння Пресвятої Богородиці, 28 серпня 2023 року, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії владика Богдан Дзюрах ділиться своїми духовними думками про значення цієї події для кожного християнина, а особливо для кожного із нас.

Владика Богдан Дзюрах: Що означає жити у любові Бога?

Сьогоднішнє свято — це свято не смерті, а життя. Тому навіть блаженну кончину Пресвятої Богородиці ми називаємо не «смертю», а «успенням». А в літургійних текстах проголошуємо, що Богородиця у своїм успенні «перейшла від життя до Життя». В Її житті ми, християни, черпаємо світло, в якому краще пізнаємо і таємницю нашого життя та вчимося жити так, щоб і ми в годині смерті перейшли від життя до Життя.

Якось я прочитав під дописом з нагоди чийогось дня народження таке, як на мене, дуже влучне, побажання: «Не важливо, скільки років у твоєму житті; важливо, скільки життя в твоїх роках». Таке побажання може здаватися особливо приємним для тих, хто з якихось незрозумілих причини соромиться називати свій вік, так, неначе б кожен рік і кожна мить нашого життя не були безцінним даром Божим, за який слід дякувати, а не соромитися його! Соромитися своїх років можуть хіба що ті, в чиїх роках було надто мало життя…

А що означає: «мати життя у собі і мати його достоту» (пор. Йо. 10, 10)? Це означає — жити у любові Бога, Який є «Дорога, Істина, і Життя» (Йо. 14, 6). У житті Пречистої Діви присутність Божої любови проявилася особливо виразно в трьох моментах.

У Благовіщенні, коли Пречиста Діва приймає до свого життя Боже Слово, виявляючи Богові повну і беззастережну довіру словами: «Ось я — слугиня Господня, нехай зі мною станеться за Твоїм словом» (Лк. 1, 38). Вона тим самим приймає самого Бога до свого життя, дозволяє, щоб Бог вже тепер наповнив Собою усе її буття, щоб в усьому, що Вона думає, говорить, діє, сповнялася спасенна Божа воля.

Відтак під час відвідин Єлисавети, до якої Богородиця, натхненна і окрилена Святим Духом, спішить відразу ж після Благовіщення, виявляється присутність любови, яка не шукає свого (пор. 1 Кор. 13, 5), але бажає тільки послужити ближнім. Віддаючи своє життя, свій час, таланти і ресурси нашим ближнім, ми починаємо жити повнотою життя, яке сильніше від смерті.

А третім моментом, коли у житті Богородиці життя тріумфувало над смертю, була її вірна і любляча присутність під Хрестом Її Сина і нашого Господа і Спаса Ісуса Христа. Так, збюагнути таємницю вічного життя означає навіть перед лицем смерті — своєї чи найближчої і найдорожчої особи, — беззастережно вірити у Бога Життя, довіряючи Йому себе самих і тих, кого ми любимо.

І ще одна блага вістка для нас усіх звучить у нинішньому святі: Пречиста Діва навіть після свого Успення не покидає нас, а надалі огортає нас своєю вірною любов’ю. І це — цілком природньо і зрозуміло. Бо ж Вона — наша любляча Мати. А любов, як і Бог, ніколи не минають. Навпаки, осягнувши своє Джерело і свою повноту у Бозі, ця любов здатна огорнути собою всіх і все. Тому ми вдячно співаємо до Богородиці у нинішньому Святі: «Радуйся, Благодатная, в Успенні Твоєм нас не оставляющая!». Ми просимо Її сьогодні, щоб Вона ніколи нас не покидала, а особливо — в останній годині переходу до вічності.

У цьому сенсі можемо краще зрозуміти слова одного чоловіка, який, роздумуючи над прийдешнім моментом власної кончини (який і для нас настане свого часу), казав так: «Я не журюся про те, коли я буду помирати, де я буду помирати, чи як я буду помирати; я журюся тільки про одне: з ким я буду помирати»… Просімо в Господа, за молитвами Пресвятої Богородиці, дару помирати у стані благодаті Божої та у присутності Ісуса, Пресвятої Богородиці, нашого Ангела Хоронителя і всіх Святих. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії