СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Богдан Дзюрах: «розп’яті з Христом» — з’єднані із Ним у любові
Але ще більше у «розп’ятті з Христом» йдеться про єднання з Ним в любові, яка є законом внутрішнього буття Пресвятої Тройці і серцем та душею християнства. Про це роздумує у черговому дописі про Хрест Господній владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії.
«Я розп’ятий з Христом. Живу вже не я, живе в мені Христос» — вражаючі слова, вражаюче визнання апостола Павла! А далі каже, як ця його ідентифікація з Христом Розп’ятим визначає його внутрішні відносини до Господа і позначає все його життя на цьому світі: «А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене і видав себе за мене» (Гал. 2, 19–21).
Бути розп’ятим означало бути приреченим на смерть. З Христом були розп’яті два розбійники — один праворуч, а другий ліворуч нашого Спасителя. Втім, з певністю, святий Павло не має на увазі такого стану покарання за провини. Якщо св. Павло в своїх посланнях говорить про вмирання, то завжди йдеться про вмирання «старої людини» в нас, тобто вмирання для гріха, для власних пристрастей, щоб зробити місце для Христа у власному житті: «Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп’ятий з ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більш не служити; бо хто вмер, той від гріха звільнився. Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з ним» (Рим. 6, 6–9).
Але ще більше у «розп’ятті з Христом» йдеться про єднання з Ним в любові, яка є законом внутрішнього буття Пресвятої Тройці і серцем та душею християнства. «Хто не любить, той в смерті перебуває» — каже св. Йоан Богослов. До такого наслідування Божої любові запрошує нас в Євангелії сам Господь, коли закликає своїх учнів відректися самих себе, взяти на себе свій хрест і йти за Ним: «Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною». Людина за своєю природою, будучи зраненою гріхопадінням своїх прародичів, є дуже схильною до егоїзму і самолюбства, схильна шукати власної вигоди, комфорту і задоволення. Така людина не може крокувати за Ісусом, бо Він іде протилежною дорогою — дорогою любові, самовідречення, служіння. Прийняти такого Ісуса, ступити крок за Ним означає повірити, що тільки така дорога провадить до спасіння і життя.
То ж невипадково, що в той час як у вухах пересічного слухача-сучасника Ісуса термін «розп’яття» неминуче мав асоціюватися зі смертю, св. Павло кілька разів говорить про життя! Бо той, хто вірує в Ісуса — Розп’ятого і Воскреслого, хто крокує з Ним дорогою любови, хто силою цієї вірною любови служить іншим аж до самозабуття, той вже тепер живе новим життям, над яким смерть вже не має жодної сили і жодної влади.
У цю неділю після Воздвиження Чесного і Животворящого Господнього Хреста просімо в Господа для себе такого дару: живої віри в Христа Розп’ятого, який полюбив кожного і кожну з нас і видав себе за нас. Нехай ця віра в Божу безкорисливу любов, додасть нам сили крокувати за Христом і спільно з Ним нашою хресною дорогою — дорогою любови і життя.
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
Локації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
