СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Богдан Дзюрах про нове служіння у Німеччині: «Із доброю волею і щирим бажанням послужити я йду на зустріч цим новим завданням»
Напередодні відльоту до Мюнхена із нагоди власної інтронізації, владика Богдан Дзюрах поділився кількома думками стосовно свого призначення в ефірі Живого радіо «Воскресіння» під час радіопередачі «Добра розмова» із Галиною Бабій. Зокрема єпископ розповів коротку історію становлення церковних структур на цих теренах.
Перш за все, владика Богдан Дзюрах, новопроголошений апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії, поділився кількома історичними фактами щодо початків зародження цієї церковної структури. «Я не скажу, що їду у якусь невідомість, адже їду туди, де наша Церква є присутньою вже багато десятків років, починаючи від першої половини XX століття, коли першим посланцем митрополита Андрея Шептицького був сьогодні блаженний священномученик Петро Вергун. Він був одним із перших душпастирів, який поїхав туди, де вже було багато десятків тисяч українців. Він ніс їм Боже Слово та забезпечував духовну опіку. Пізніше відбулася друга потужна хвиля еміграції по завершенні Другої Світової війни. І зараз, мабуть, ми можемо говорити про третю хвилю еміграції з України. Очевидно, що кожна із цих хвиль потребує певного особливого підходу та опіки», — підкреслив єпископ.
Заснування апостольського екзархату для забезпечення духовної опіки вірним
Відтак переломним моментом стало заснування та проголошення самого апостольського екзархату. «Але найголовніше, що сталося — це те, що Святіший Отець більше 60-ти років тому, у 1959 році створив Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та країнах Скандинавії. Це був не просто жест підтримки, але реальні кроки для того, щоб забезпечити усім нашим вірним на тих теренах належну духовну опіку. Насправді ми повинні бути вдячними Апостольському Престолові за те, що у найтяжчих моментах історії нашого народу і Церкви Святіші Отці разом із своїми співпрацівниками завжди ставали по нашій стороні і надавали ту поміч, якої ми найбільше потребували», — зазначив повопроголошений апостольський екзарх.
«Першим екзархом став владика Платон Корниляк, — продовжив свою розповідь владика Богдан Дзюрах. — Після цього короткий відрізок часу, після його відходу до вічності, екзархом був мій співбрат владика Михайло Гринчишин, який сьогодні вже також покійний. Велику роль у супроводі наших вірних відіграв генеральний вікарій отець Мирон Боєчко. Від 2001 року апостольський екзархом є мій попередник владика Петро Крик».
Пізнання дійсності — це тривалий і цікавий процес
Також єпископ визнав, що не володіє цілковито знанням дійсності, проте, щиро прагне із нею познайомитися вже на місці: «Звичайно, що є багато наших священників, існує структура та парафії, можна побачити певну стабільність, але також є нові виклики. Якими вони є, я ще до кінця не знаю. Тому не буду вдавати зараз, що я вже знаю дійсність. Це можна порівняти із тим, коли ти чув про людину, навіть бачив її фотографію із різних ракурсів, але ти з нею особисто не зустрічався, — тоді тяжко сказати, що ти її знаєш. Так само і я: я бував у Німеччині, владика Петро часто приймав у себе в гостях, адже він дуже гостинна, щира і добра людина. Але сказати, що я знаю дійсність, яка мене чекає — це було би великим перебільшенням. Тому я дуже відкритий».
«Господь відкрив переді мною двері, а я відкрив своє серце. Тому із доброю волею і щирим бажанням послужити я йду на зустріч цим новим завданням. Натомість, Господь знає, що і як Він хоче зробити. Я тільки прошу для себе, для всіх наших отців, а навіть і для всіх вірян, богопосвячених осіб екзархату, щоб ми справді ставали щораз кращим знаряддям у руках Божих», — промовив архиєрей.
«Ми маємо певну місію і завдання в Європі»
«Так само вважаю, що є надзвичайно важливо не втрачати зв’язок із рідною землею, бо ми є частинкою цього народу і живою клітиною нашої Церкви-мучениці. Тому, мабуть, маємо у цьому певне своє завдання. Багато людей приїжджає туди через певні економічні негаразди, шукаючи порятунку від матеріальної убогості та економічних труднощів, але ми також приносимо із собою щось, що можемо запропонувати мешканцям Європи, Старого континенту. Я не раз, відвідуючи різні країни Західної Європи, казав: „Українці приходять із простягнутою рукою, але не як жебраки; ми простягаємо руку, пропонуючи дещо“. Зокрема йдеться про нашу свідомість власної гідності, готовність навіть помирати за певні цінності. Адже дуже легко їх декларувати, дуже легко виписувати їх на прапорах чи програмах політичних партій, а чи якихось міжнародних об’єднань. Натомість, жити ними або навіть відстоювати їх ціною власної крові, власного життя — саме це показали українці у новітні часи. Таким чином, із цією свідомістю, що ми маємо не тільки певну потребу, але ми також маємо певну місію чи завдання, хочемо і будемо продовжувати нашу присутність на теренах екзархату», — підкреслив на завершення новопроголошений апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владика Богдан Дзюрах.
За матеріалами Живого радіо «Воскресіння»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
Локації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
