Владика Богдан Дзюрах помолився на могилах видатних українців, які поховані у Мюнхені

25 травня 2024

19 травня 2024 року апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії владика Богдан Дзюрах очолив на мюнхенському кладовищі поминальну молитву на могилі першого екзарха для українців владики Платона Корниляка, а також на могилах видатних українців, які знайшли вічний спочинок тут у Мюнхені.

Владика Богдан Дзюрах помолився на могилах видатних українців, які поховані у Мюнхені

Пропонуємо Вашій увазі слово владики Богдана Дзюраха, виголошене до молільників під час спільного поминання попередників.

СЛОВО

владики Богдана Дзюраха,

апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії

з нагоди поминання померлих українців, похованих у Мюнхені

Людина виражає свою любов у різний спосіб: своїм словом, лагідною усмішкою, допомогою у різних дочасних справах, якими підтримуємо одне одного. Але приходить такий момент, коли вже не можемо подивитися одне одному в очі, бо їх замикає смерть. Не можемо усміхнутися одне до одного, бо сльози течуть з очей і тужить серце, бо людина на цьому світі вже нічого не потребує. Ми проводжаємо в цю останню дорогу дорогих нам осіб з усвідомленням, що так багато ми ще не встигли за їхнього життя. Так багато ще усмішок не встигли подарувати, не сказали доброго слова, не мали часу допомогти. І від той втраченої можливості нас болить серце. Наша любов відчуває себе не сповненою до кінця, бо все це перервала смерть. Але каже Боже Слово, що любов є сильнішою від смерті, що любов долає всі бар’єри. Любов сягає понад межі і бар’єри смерті.

Окрім діл милосердя до тіла ми маємо нагоду творити діла милосердя до душі. Наша молитва є великим виявом любові до тих, хто ще з нами чи тих, хто вже відійшов до вічності. Молитвою ми прихиляємо небо до людського життя, ми прихиляємо Божу милість до людини, яка вже відійшла від нас. Молитвою випрошуємо нашим дорогим померлим прощення їхніх провин, зцілення їхніх ран і дару вічного Божого життя для них.

Сьогодні ми зібралися тут як одна родина, щоб висловити нашим рідним і дорогим померлим, всім, хто віддав життя за те, щоб ми жили як українці, щоб їм висловити нашу вдячну пам’ять і щиру християнську молитву.

Ті, хто тут похоронені, будували нашу церкву, нашу спільноту тут на чужині, яка стала для них, а сьогодні для нас, другою Батьківщиною. Вони готували для нас місце служіння, де ми можемо тепер разом збиратися, радіти і підтримувати одне одного. І нашим приходом ми їм сьогодні висловлюємо вдячність.

Також сьогодні ми спогадуємо наших рідних, яких не можемо відвідати на місцях вічного спочинку в Україні, бо любов долає також кордони країн.

Ми огортаємо молитвою і тих, хто виразив найбільшу любов до нас, бо каже Христос: Ніхто не має більшої любові, як той, хто життя своє віддає за своїх друзів. Вони віддали своє життя за нас, яких трактували як своїх друзів, не знаючи нас і ніколи не зустрівши нас. Ми молимося, щоб Господь Бог поклав на їхні душі безсмертні вінці переможців любові, правди і добра. Нехай Господь прийме всіх наших померлих у свої вічні обійми і дарує їм вічне життя.

Сьогодні вони усміхаються до нас із дому Отця Небесного і моляться за нас. А їхня молитва нам дуже потрібна, щоб ми достойно завершили біг нашого земного життя і колись разом з ними з’єдналися в єдину вічну родину дітей Божих разом з нашим Триєдиним Богом Отцем і Сином, і Святим Духом! Амінь!

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії

Довідка

На цвинтарях баварського Мюнхена, розташованих у різних частинах великого міста — «Норд», «Зюйд», «Ост», «Вест» — також є чимало могил борців за волю української нації. Але найбільше їх на Вальдфрідгофі, старому кладовищі, що займає доволі значну територію на околиці міста.

Тут, на Вальдфрідгофі, спочивають провідник ОУН і ЗЧ ОУН Степан Бандера, провідник ЗЧ ОУН Степан Ленкавський, члени Проводу ЗЧ ОУН мгр. Ярослав Бенцаль, Дмитро Миськів, Лев Ребет, Тереновий провідник ОУН д-р Ярослав Дзиндра, голова Проводу ОУН від 1969 року — Ярослав Стецько.

1966 року Похоронний уряд м. Мюнхена вирішив виділити на 430-му полі Вальдфрідгофу окрему дільницю для похоронних потреб української громади. Тоді ж було вирішено побудувати нову символічну могилу, завершивши її гранітним пам’ятником. Спорудженням зайнявся комітет під головуванням Максима Брилинського.

Новостворений пам’ятник має форму стрункої чотириметрової колони, завершеної замість волюти терновим вінцем, вирізьбленим в граніті. Нижче — виритувано чорний хрест, а під ним написи українською та німецькою мовами: «Поляглим за Україну». Між цими двома написами — золотий Тризуб. Посвячення пам’ятника відбулося на Зелені Свята 1967 року.

Також тут знайшли свій спочинок:

Бойдуник Осип — політичний діяч;
Брилинський Максим — письменник;
Бутковський Іван (псевдо — Гуцул) — полковник УПА, шеф місії УПА за кордоном;
Ващенко Григорій — професор педагогіки, ректор Богословської академії в Мюнхені;
Капустянський Микола — генерал-хорунжий армії УНР, заст. голови ПУН-ОУН;
Качанюк Осип — учитель;
Крук Григір — мистець-різьбяр;
Мурська Софія — громадський діяч, дружина посла УНР в Туреччині;
Пеленський Дем’ян — громадський діяч, голова Пластової старшини в Німеччині;
Хробак Микола — політичний і громадський діяч, сотник УГА;
Цимбалістий Євген — композитор і диригент.