Владика Богдан Дзюрах: Плід Святого Духа — доброта

29 червня 2022

Владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії, у черговому духовному роздумі на тему плодів Святого Духа пропонує застановитися над добротою.

Владика Богдан Дзюрах: Плід Святого Духа — доброта

Доброта. «Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж — з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста.» (Лк. 6, 45).

Почути про себе: «добра людина» можна вважати не просто приємним компліментом, а — ознакою людської та християнської зрілості особи. Втім, християнська доброта відрізняється від чисто природної прикмети, притаманної багатьом людям, в тому числі і досить далеким від релігії.

Отож, у християнській доброті, яка є плодом діяння Святого Духа, є щось божественне. Бо сам Господь є єдино добрим і джерелом усякої доброти, як про це засвідчив Господь Ісус в розмові з євангельським юнаком, відповідаючи на його звернення «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?»: — «Чого називаєш мене благим? Ніхто не благий, окрім одного Бога» (Мр. 10, 17–18). Ісус не заперечує, що він «благий», але водночас скеровує увагу співрозмовника до першопричини і першоджерела усякого добра і доброти — до Бога.

Так, у найбільш правдивому сенсі цього слова лише Господь Бог є добрим. Людина є доброю лише в міру того, наскільки дозволяє Богові діяти у собі і через себе. Юнак, називаючи Ісуса «Вчителем добрим» не помилився, хоч, мабуть, не був свідомий усієї глибини свого визнання: Ісус був справді добрим, бо в Ньому «враз з людською природою жила вся повнота Божества» (Кол. 2, 9). Тому все, що Ісус говорив, робив і думав, походило з цієї божественної доброти і було добрим.

Мабуть, у цьому сенсі св. Августин казав: «Люби — і роби, що хочеш». Цей вислів можна б перефразувати: «Будь добрим — і роби, що хочеш», — адже і любов, і доброта є запорукою того, що все наше діяння буде проникнути Божою присутністю, а тому — буде відображати нашу близькість до Бога і через нас буде провадити інших людей до Бога.

Саме у цьому полягає фундаментальна різниця між звичайною природною добротою та добротою як плодом діяння Святого Духа у людині: в той час, як природна доброта зосереджує увагу на самій людині, притягує інших до неї, часом перетворюючи носія цієї «доброти» на предмет почитання, майже «ідола», — доброта християнська не є егоїстичною чи егоцентричною, вона завжди об’являє через її носія Іншого, тобто Бога, і провадить інших до Бога.

Невипадково, продовжуючи відповідь на запитання юнака про таємницю вічного життя, Ісус звертає увагу на заповіді Божі, зокрема на ті, що мають стосунок до ближнього: «Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір.» (Мр. 10, 19). А на іншому місці Ісус закликає своїх учнів: «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт. 5, 16).

Отож, доброта як плід Святого Духа завжди стоїть у відношенні до Іншого/іншого — вона вказує на присутність і на діяння Бога у житті людини, а водночас — спонукає її носія до самовідданого і жертовного служіння своїм ближнім.

Ісус є втіленою добротою. Про Нього сказано в Діяннях св. Апостолів: «Ви знаєте, що проповідував Йоан: про Ісуса з Назарету, якого Бог помазав Святим Духом та силою і який прийшов, добро творячи та зціляючи всіх, що їх диявол поневолив, бо Бог був з ним» (10, 37–38). «Бог був з Ним» — ось секрет справжньої доброти, а її лакмусовим папірцем є готовність творити добро ближнім, допомагати їм визволятися від поневолення темними силами та наближати їх до Бога.

Просімо словами Літургії св. Василія Великого про цей дар Святого Духа, який принесе в нашому житті плід Його діяння — справжню християнську доброту: «Господи, добрих у благості збережи; лукавих добрими вчини» силою і благодаттю Твого Святого Духа!

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії