СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Богдан Дзюрах: Остаточною опорою для нас може і повинен бути тільки Бог
Часто ми відчуваємо себе самотніми, особливо у пережитті болю і страждань. Нерідко шукаємо підтримку у близьких нам людей. Та, чи не забуваємо ми у такі моменти про Божу присутність і підтримку? Владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, надихнувшись словами апостола Павла у посланні до Тимотея пропонує застановитися над цим аспектом нашого духовного досвіду.
«При першій моїй обороні нікого не було при мені, всі мене покинули! Нехай їм то не буде пораховано! Проте, Господь став при мені й підкріпив мене, щоб проповідь здійснилася через мене та щоб усі погани її чули, а я визволився з левиної пащі» (2 Тим. 4, 16–17).
Самотність у стражданні і загрозі нераз завдає більше болю, ніж саме страждання. Святий Павло відчув велику гіркоту самотності, коли, стоячи перед трибуналом, був покинутий усіма! «Всі мене покинули!» — скільки у цих словах болю і гіркоти! Проте, навіть в таких моментах Павло не допускає до свого серця отрути озлобленості на своїх друзів і соратників, а тільки просить Бога, щоб «не порахував їм цього».
З іншого боку, саме у цій дошкульній самотності Павло відкриває біля себе присутність могутнього Захисника — самого Господа Ісуса. Так є завжди: там, де забракне людської підпори і підтримки, спішить на поміч сам Господь, як вірний Друг, Спаситель і Заступник. Павло неначе фізично (а може так і насправді було!) відчув присутність Господа і Божу силу, якою Господь укріпив його та підбадьорив.
Божа поміч дається всюди там, де людина покладається не на людей, а виключно на Бога. Звичайно, як люди, ми потребуємо підтримки, розради і заохоти від дорогих і авторитетних для нас осіб. Зрештою, сам Ісус, змагаючись в Оливному городі з перспективою близької смерти, просив своїх учнів чувати і молитись разом з Ним. Тому, чи то у випадку Ісуса, чи у випадку кожного з нас, остаточною опорою для нас може і повинен бути тільки Бог, Його любов, благодать і сила.
Лише Господь може запевнити нам ту необхідну силу, яка допоможе нам витривати у доброму аж до кінця і до кінця сповнити нашу місію, яку Господь нам визначив на цьому світі. Господь на багатьох місцях Священного Писання дає нам обітницю цієї своєї спасенної присутності: «Оце я з тобою, і берегтиму тебе скрізь, куди підеш, бо не покину тебе, поки не виконаю того, що я тобі обіцяв» Бут. 28, 15); «Я житиму серед синів Ізраїля, і не покину народу мого» (1 Цар. 6, 13); «Не полишу вас сиротами; я прийду до вас» (Йо. 14, 18).
Нехай це Боже слово скріпить нас, щоб і ми, подібно до апостола Павла, в хвилині скрути, самоти і болю відчули лагідну і воднораз потужну присутність нашого Спасителя і Бога.
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
Локації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
