Владика Богдан Дзюрах: «Ми щасливі, що Бог є з нами, що Бог промовляє до нас і що кормить нас Своїм Словом»

30 січня 2022

У Неділю по Богоявленні, 23 січня 2022 року, яка у Католицькій Церкві співпала із Неділею Божого Слова, владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії, запропонував вірним роздуми про Боже Слово. Зокрема єпископ запропонував кожному поставити собі запитання: чи маю я у хаті Святе Письмо? Чи відкриваю його для читання кожного дня? І чи не соромлюся цього Божого Слова у повсякденних турботах життя?

Владика Богдан Дзюрах: «Ми щасливі, що Бог є з нами, що Бог промовляє до нас і що кормить нас Своїм Словом»

Сьогоднішньою неділею розпочинається в Католицькій Церкві Тиждень молитов за єдність християн. Ми просимо Бога, щоб пробудив бажання єдності у християн і дав нам дар єдності. Тієї єдності, за яку Господь Ісус молився напередодні Своїх страстей, кажучи: «… щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані» (Йо. 17, 21); тієї єдності, за яку страждали тисячі наших предків — єпископів, священнослужителів, богопосвячених осіб, мирян, як от і сьогоднішні Пратулинські мученики, пам’ять яких ми спогадуємо, які воліли вмерти на порозі парафіяльного храму, ніж зрадити прабатьківську віру і єдність з Католицькою Церквою. Бо розуміли, що відректися єдності з наступником апостола Петра рівнозначне зі зрадою і відреченням від правдивої Христової Церкви. Бо знали вислів стародавніх Отців Церкви, які наводили такий розпізнавальний знак правдивої Церкви: «Ubi Petrus, ibi ecclesia — де Петро, там — Церква» (св. Амвросій Медіолянський). Ця єдність з Наступником св. ап. Петра є для нас не якимось додатковим атрибутом, але суттєвою ознакою нашої віри, саме тому за цю неї віддавали своє життя сини і доньки нашої помісної УГКЦ. Та й нині наша Церква не всім подобається — саме через цю єдність, — адже вона показує, що єдність є цілком можливою, і вона не загрожує власній церковній ідентичності, а навпаки, доповнює і збагачує її.

Неділя Божого Слова

Але сьогоднішня неділя є особливою ще з іншої причини: вона у всій Католицькій Церкві є Неділею Божого Слова. Відзначення цієї неділі встановив Святійший Отець Франциск три роки тому, а наша Церква відразу долучилася до цієї ініціативи, щоб підкреслити вагу і значення Божого Слова для кожного християнина, для кожної християнської родини і спільноти. Блаженніший Святослав з нагоди першого відзначення Неділі Божого Слова висловив таке побажання: «Я б хотів, аби всі ми, християни, сказали: без Божого Слова ми не можемо жити».

Як християни, ми не лише віримо, що Бог є з нами, але що цей Бог своїм словом промовляє до нас і кормить нас. Вже згадуваний раніше св. Амвросій Медіолянський каже: «Коли ми молимося, то ми промовляємо до Бога. А коли ми читаємо Святе Письмо, то Бог промовляє до нас».

Ісус, як ми чули у нинішньому Євангелії, розпочинає свою спасенну місію у світі від проповіді Божого Слова. Він підхопив цю проповідь з уст Йоана Предтечі — останнього пророка, який поєднує Старий і Новий Завіти. Ісус щойно закінчив сорокаденний піст на пустині, де його спокушав диявол. І першою спокусою була спокуса хліба, намагання зосередити увагу Ісуса виключно на матеріальному боці людського життя: «Скажи, щоб цей камінь та й став хлібом». Натомість Ісус відкидаючи оцю спокусу, каже: «Написано: Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих» (Мт. 4, 4). Ісус відкликається до Божого Слова і вказує на нього як на силу і поживу, яка підтримує життя людини.

Любов, знання Святого Письма і Воскреслий Христос

Сьогоднішня неділя має нам допомогти звернути увагу на наше відношення до Божого Слова, зокрема до Святого Письма. Святіший Отець Франциск наголошує, що день, присвячений Біблії, має спонукати християн до пізнавання Слова Божого кожного дня впродовж року, «бо нам необхідно зростати у знаннях і любові до Святого Письма й до Воскреслого, котрий не перестає ділитися Словом і Хлібом у спільноті віруючих. Тому, ми повинні бути ближчими зі Святим Письмом, інакше наші серця залишаться холодними, а очі заплющеними…» (Aperuit illis, 8).

У цих словах Папа невипадково поєднує любов і знання Святого Письма з Воскреслим, бо ще св. Єронім застерігав, що «незнання Святого Письма є незнанням Христа». Апостоли Клеопа і Лука, які подорожували з Єрусалиму до Еммаусу, пізнали Воскреслого Ісуса лише тоді, коли після довгого спілкування з Ним в дорозі Він розламав на їхніх очах хліб. Відтак вони казали з захопленням: «Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?» (Лк. 24, 32). Так, серце людини, просвітлене і зігріте Божим Словом, горить любов’ю, несе надію, а очі такої людини запевняють їй ясний погляд на обставини і події щоденного життя. Бо така людина пізнає і розглядає дійсність у світлі Божого Слова, яке є самою істиною, а не чиєюсь приватною думкою чи хибною ідеєю.

Боже слово несе в собі велику силу: воно є творчим, бо ним Господь сотворив усе, що існує; Божим Словом Ісус виганяв демонів і зцілював недужих, воскрешав померлих і зцілював прокажених; у Божому Слові криється сам Божий Дух і Боже життя, бо Ісус запевнив: «Дух — ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя» (Йо. 6, 63).

Чи взагалі ми маємо Святе Письмо вдома?

То ж нинішня неділя спонукає нас переглянути наш стосунок до Божого Слова, зокрема того, що міститься в Священному Писанні.

По-перше: подивімося, чи взагалі ми маємо Святе Письмо у хаті. У світі щосекунди друкується одна Біблія. А щохвилини продається 50 її примірників. До речі, хтось дослідив, що книгою, яку найчастіше крадуть у світі, є саме Біблія… Навіть злодії цінять цю священну книгу! А ми, християни? Чи маємо Біблію у себе вдома? Чи маємо Новий Завіт, Євангелія? Чи маємо дитячу Біблію з ілюстраціями, щоб наші діти могли легше сприймати Божу науку, що міститься в Священному Писанні?

А окрім того, як ми виявляємо пошану до цієї священної книги, яка містить Боже Слово? Тут, в церкві, ми оточуємо цю Книгу Божого Слова великою пошаною, коли зберігаємо її на престолі разом з Євхаристією, коли оздоблюємо її коштовними прикрасами, коли вносимо книгу святого Євангелія врочисто на Літургії перед читанням та підносимо її перед народом, виголошуючи: «Премудрість!». А як ми виражаємо пошану до Святого Письма у себе вдома? Чи вона знаходиться на полиці між іншими книжками — романами, романсами та історичними новелами? Чи має виділене окреме і привілейоване місце, можливо, там, де вся родина молиться щоденно? Звернімо на це увагу, дорогі у Христі!

Чи ми читаємо Боже Слово?

Але не можемо допустити, щоб Святе Письмо просто було у нас у хаті на полиці. Воно має бути, так би мовити, на нашому духовному столі, на нашій родинній трапезі, — і то бажано, щоденно. Про читання Святого Письма в родині наш праведний митрополит Андрей навчає: «Треба, щоб кожний християнин ясно здавав собі справу з користі читання і знання Святого Письма. Святе Євангеліє є предметом, що хату освячує і стягає на неї благодать, бо є предметом віри й любові жителів хати. Воно стереже їх перед злом, показує їм дорогу, підносить їх серця до неба, очищує плями їх душ. [Ісус сам сказав до своїх учнів: „Уже і ви чисті словом, яким я промовляв до вас“ (Йо. 15, 3) — БД]. Я не вагався б сказати, що воно лікує рани їх тіл. Звичай читати Святе Письмо кожного дня, хоч би хвилинку, повинен стати звичаєм кожної християнської родини. Те читання повинно бути щоденним кормом людей. Воно ж кормом здоровим, цілющим, скріпляючим…» (Про почитання Святого Хреста).

Слово Боже — це домашня аптечка на різні недуги тіла і душі. Це комора, де міститься пожива для нашого духовного життя, яка кормить душу і просвітлює серце людини. Ми часом виправдовуємо себе, що, мовляв, не маємо часу на читання Божого Слова. Але це не правда. Людина завжди знаходить час на те, що вона вважає важливим, пріоритетним. Хтось зауважив: «Я ще не стрічав когось, хто б вмер з голоду лише тому, що не мав часу заглянути до холодильника і взяти собі їжу». Якщо ми не маємо часу на молитву чи на читання Слова Божого, то це значить лише одне — ми не вважаємо ці речі важливими, суттєвими для нашого життя…

Прочитавши Боже Слово, нам треба його засвоїти, саме як поживу, яка дає нам силу до життя, до праці, до щоденного життя. «Як дощ і сніг сходить з неба і не повертається туди, але напуває землю, щоб вона родила й ростила та давала насіння тому, хто її обсіває, і хліб тому, хто їсть, отак і моє слово, що виходить у мене з уст, не повертається до мене порожнім, але чинить те, що я хочу, довершує те, за чим я його вислав» (Іс. 55, 10–11). Якщо християнське життя не відповідає науці Божого Слова, то воно подібне до будинку, збудованого на піску: настане невеликий землетрус, якесь потрясіння у життя і той будинок розвалиться, похитнеться віра і втратиться у серці цієї людини і родини.

Чи не соромимося Слова Божого?

І останнє: Чи не соромимося Слова Божого? Чи вміємо приправляти нашу бесіду свідченням Священного Писання, Божою наукою? Так, ця наука не раз буде іти врозріз з пануючою псевдокультурою і тим, що нам намагається прищепити світ, диявол і інші люди. І ми, під тиском т. зв. суспільної думки часто мовчимо, соромимося відкрито заявити те, що в Божому Слові ясно і виразно, — як кажуть «чорним по білому», — сказано про людину, про родину, про сім’ю, подружжя, людську статевість і так далі. А нам потрібно б, навпаки, триматися вірно і витривало Слова Божого, бо це — єдиний орієнтир, який запровадить нас до неба і вкаже іншим шлях до істини і до життя. Ісус попереджає: «Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами» (Мр. 8, 38).

Дорогі у Христі! Нехай ця нинішня Неділя Божого Слова пригадає нам те, наскільки ми щасливі, що Бог є з нами, що Бог промовляє до нас і що кормить нас Своїм Словом. А одночасно, нехай пробудить в нас велику спрагу за Божим Словом, як про це заповідав пророк: «Ось дні надходять, — слово Господа Бога, — і я пошлю на землю голод; не голод за хлібом, не спрагу за водою, лише за слуханням слова Господнього» (Амос 8, 11).

Дай Боже нам такої спраги, відчуття такого голоду! Щоб ми прибігали до Господньої трапези, з радістю слухали і приймали слово Боже, носили його в своєму серці, давали йому втілитися в нашому житті, ставали мужніми свідками слова у нинішньому світі. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії